— Спробуємо ще вплинути на нього. Він обіцяв приходити, розповісти тобі про свій комплекс. Постарайся завоювати його симпатії. Ти ж бачиш — у нього є вразливі місця в психіці. Я допомагатиму тобі.
Тао приходив ще кілька разів, і Гриць, за порадою учителя Лі, не розпочинав політичних дискусій, не дратував інженера-пірата, а зацікавлено розпитував його про подробиці конструкції "апокаліптичного монстра", як жартома називав своє дитя Тао. Хлопця вразила образна, лаконічна розповідь. Вона звучала так:
— Ідея "Рами" — Реалізатора Абсолютного Математичного Алгоритму — виникла у мене ще в Києві, коли я прослухав лекції доктора Боголо і бесідував з вашим братом, мій молодий друже. Як бачите, я не витрачав часу даремно. Ваші вчені сперечаються з-за теоретичних узгоджень, ламають філософські списи, копають ті ж самі тупикові ями, а я одразу взяв на озброєння те, що вразило мене. Я збагнув, що елементи нової математики можуть дати небувалі можливості для осмислення реальності та оволодіння нею. Ви знаєте давню притчу про винахідника шахів, який забажав "простенької" нагороди: на першій клітині шахової дошки — одну зернину, а на кожній наступній — вдвічі більше. Виявилася вражаюча прогресія. Але суть в тім, що цю прогресію використовує життя. Від першозиготи наростає те ж саме подвоєння структур: ось чому так блискавично жива істота проходить цикл планетарної еволюції в кожному ембріоні і після народження. Я використав той же принцип, до якого світова технологія ще не прийшла, а саме: я будую лише "першозиготу". "Рама" — це мікрозародок (комп’ютерний мікрозародок) універсального суперкосмічного комплексу. Його названо "Протеєм". Це ім’я міфічного морського діда — віщого полубога, який блискавично міняв подобу, і його неможливо було спіймати у якомусь конкретному вигляді.
У цьому зародку є алгоритми й програми багатьох допоміжних ЕОМ-роботів, котрі мають будувати периферійні вузли: матеріал для них — будь-які породи гранітів, базальтів. З них я отримую речовини такої пластичності, твердості й витривалості, які вимагаються. Це досягається методом гармонізації елементів. Не розумієте? Твердий горішок навіть для сучасних консервативних металознавців та фізиків… Зміною алгоритму я даю наказ переходити на будь-який рівень масштабності конструювання.
Можу дати наказ — перетворити всю планету, весь її матеріал в гігантський космічний корабель. І все це — за незначний період часу. Основне — завершити "Раму" — мою "першозиготу".
— Ви певні, що це не фантом? — обережно запитав Гриць. — Невже пощастило так далеко вирватися за рівень глобальної технології?
— Я нікуди не виривався, — зневажливо махнув рукою Тао. — Всі ці можливості є в кожної великої держави. Просто бюрократичні структури обмежують дослідження, гальмують політ думки. Гори вражаючої інформації наявні в світових патентних бюро, але хто їх осмислює? Для цього потрібні синтетичні уми. Повірте мені — все це так. Слухайте далі… Основне — чіткий алгоритм першозадуму, формалізований у вичерпній, точній, оптимальній програмі, опертій на "живу математику", котра оперує тотожностями-моделями, а не числами. Та ви повинні знати передумови альтернативної математики…
— На жаль, дуже поверхово, — зніяковів Гриць.
— От бачте, — іронічно підморгнув Тао, — сумніваєтеся в можливості мого проекту, живучи поряд з джерелом, котре напоїло мій задум. Ха-ха-ха! Диваки люди, адже так? Так от… Деталізацію формування комплексу реалізують ЕОМ-роботи наступної після "Рами" черги. Вони коригуються "першозиготою" ("Рамою"), яка й надалі буде керівним центром, ревізором, "чакрамом" техноорганізму "Протея", нервовим вузлом, що здійснюватиме контакт між деміургом (тобто мною) і будь-якою акцією мого мислячого монстра, бо "Протей" не просто потужний корабель, а саме "жива" машина, "мислячий" космічний комплекс. Я навіть гадаю, що "Протей" буде своєрідним метаморфозом мене самого. Ха-ха! Не дивіться на мене оком психіатра! Ми живемо в божевільному віці, коли все можливе, все доступне… Згодом я зосереджу на "Протеї" генетичну інформацію всього людства і біосфери… А чого ж? Хіба теоретично це неможливо? А якщо можливо, то побудувати новий ковчег — справа часу й знань.
Гриць, відчувши, що інженера "заносить" десь у потойбічність, обережно повернув його до реальних проблем:
— А ви думали про наявність у світі потужної мережі оборонних комплексів? Досить вашому "Протеєві" з’явитися в повітряному просторі якоїсь…
— Дурниці! — обірвав Тао. — Мій "Протей" невразливий. Я можу пересуватися не лише в просторі, а й частково використовую флуктуацію часу. Поки що це не мандрівка в часі, а лише пульсація "минуле — майбутнє — сучасне" в межах десятків секунд, може, хвилини. Але цього достатньо для збереження невразливості. Як це досягається? Знову ж таки розгадку дає альтернативна математика цілості, що підійшла до розуміння світобудови як всеохопної променистої тканини буття. Образно кажучи, космос — ріка світлоносних капілярів, товща пульсуючих шнурів, по котрих передається інформація буття. Квантова механіка вивчає лише миттєвий зріз реальності, отже, має справу з частками, корпускулами, дискретностями. Але згодом вона ввійде у механіку всеохопності, яка вивчатиме динамічне життя світлоносної тканини вакууму поза деспотичною очевидністю миті.
Гриць пригадав, що такі думки висловлював брат Борис, думав про це і таємничий незнайомець Радісний, твердив подібні ідеї Юрій. Але все це було в теорії, а тут… реалізація? Як? І він прямо запитав Тао:
— Ви не могли б це пояснити якось популярніше?
— Охоче. Нагадаю вам про парадокс фотона… Як би вам сказати простіше? При досягненні ракетою першої космічної швидкості долається гравітація планети (чи зорі), тобто досягається невагомість. Так при досягненні швидкості С (300 000 км/сек.) зникає час. Бо справді, фотон, який мчить ось тепер від Сонця до туманності Андромеди… і він же, який туди прибуде через 2 000 000 років — це один і той же інформаційний імпульс. Час для нього (тепер — колись — потім) в цьому польоті зупиняється. Це означає, що Всесвіт "купається" в океані вічного часу, зв’язаний ним, як однією миттю, а ритміка тривіального часу (нашої історичної тривалості) є відносним утвором (відчуттям) дискретних тіл, явищ, істот — від первинних цяток чутливості матерії до вищих проявів свідомості, тобто час — лише нижчий аспект вічного єсть, потрібний на перших кроках формування "колискової" психіки. Зрілий розум входить у потік вічності й розуміє свою спорідненість з цілістю понад обмеженнями відносної ритміки.
— Пробачте, але ж ваш "Протей" сформовано з речовини. А речовина, частки з масою спокою, неспроможні переступити світловий бар’єр. Так твердить теорія відносності. Чи ви її заперечуєте?
— Не заперечую, — засміявся Тао, прикладаючи долоні до грудей. — Не думайте, що я пірат у всіх сферах. Але ви, молодий друже, повинні затямити основне: співрозмірності й константи світу виявлені стихійною творчістю першоелементів буття. Вони "слухняно" наслідують стереотип первісних імпульсів, що обумовили конструктивні закони відомого нам буття.
"Знову та ж сама ідея відносності законів, — подумав Гриць. — Може, ми справді підійшли до тієї межі, яку треба переступити?".
— Але настає час, — вів далі Тао, — коли мислячі істоти збагнуть можливість… точніше, відчують необхідність виходу з яйця стереотипу природи, і тоді "закони" будуть відкинуті, як риштування, а людина-деміург сама творитиме "закони" нового ступеня буття. Одним з таких ступенів є подолання променевого бар’єра. Це й дає змогу здійснювати флуктуацію в часі. Мій "Протей" разом з екіпажем може миттєво трансформуватися в інформаційний комплекс, локалізований у часовій флуктуації, скажімо, в межах ста секунд. Такий інформаційний пакет стає невидимий для звичайного ока, невразливий для сьогомоментної зброї, орієнтованої на очевидний потік часу. Я стаю фантомом для людей Землі. А разом з тим зненацька з’являюся там, де мені потрібно. "Протей" стає суперквантом у океані світлоносного вакууму.
— Але ж квант існує лише у польоті?
— Це помилка Ейнштейна (і сучасної науки). Є динамічні кванти, відомі нам, як радіація всіх спектрів. І є "спокійні" кванти, котрі є основою вакуумних глибин. Їхнє життя — віртуальна динаміка довкола певної точки. Такі кванти — підвалина буття. Наука ще лише торкається до цієї дивовижної таємниці. Мені пощастило зробити наступний крок. Інформаційний комплекс "Протея" може перебувати у "спокої" над якоюсь планетою, може входити в режим "польоту" по певному вектору і практично миттєво долати міжзоряні відстані. Суперквантовий "пакет" стає речовинним кораблем "Протеєм" з живими людьми на ньому там, де це потрібно мені. Мисляча істота направду стає жителем Всесвіту. А ми чекаємо "пришельців" з далеких світів. Ха-ха! Навіщо їм наша примітивна планета? Ось коли вийдемо з колиски, тоді, може, й знайдемо достойних колег.
— А енергія? Де ви добуваєте достатню енергію?
— Енергія? — здивувався Тао. — Кожна світлоносна нить торкається всього океану сил. Сучасна технологія гвалтує тканину буття, буквально витискуючи енергетичні запаси з органіки, або створюючи штучні "обвали" в радіоактивних речовинах. Це — варварство. Є можливість провести канали до вічної криниці сили, в якій ми купаємося, якою насичені. Туди я проникаю крізь "керн" будь-якого протона, будь-якої елементарної частки, що має в надрах "прохід" у всемірність. Але це вже не для популярного викладу. Захочете стати моїм побратимом — будете господарем дивовижних знань. Учителю, підтвердіть йому реалістичність моїх задумів. Жартую, жартую. Ви скоріше зробите його моїм супротивником. Але кажу вам відверто — марна справа. До вирішальної миті — лічені дні. Вибирайте — зі мною чи проти мене?
Минув, ще місяць чи півтора — Гриць не рахував. Знову бесіди з учителем Лі, з інженером-піратом, котрий інколи заглядав у затишну келію, викладаючи своїм гостям-полоненим запаморочливі, концепції світобудови та прийдешнього преображення планети. Хлопець, вислуховував його спокійно, доброзичливо, щоб не дратувати, а тим часом робив прогулянки довкола озера, приглядаючись до розташування вулканічних скель, проходів з прихованої лагуни у море, подумуючи про можливість захоплення швидкісного катера.