Липнева монархія тривала від Липневої революції 1848 р. у Франції.
3. Революція 1848 р. повалила липневу монархію. У країні було встановлено Другу республіку, яку скасували в результаті державного перевороту Наполеона III Бонапарта.
4. У 1871 р. у Франції відбулася пролетарська революція, яку було жорстоко придушено. У 1870—1940 pp. — період Третьої республіки. Паризька комуна 1871 р. стала одночасно законодавчим і виконавчим органом; відіграла важливу роль у розвитку революційного руху в усіх країнах світу.
28
С. 42 — Франція — Французька республіка, держава у Західній Європі. Поділяється на 96 департаментів, що створені на території історичних провінцій. Столиця Франції — Париж. Офіційна мова — французька. Релігії: католицизм, протестантизм, іудаїзм.
29
С. 43 — автори данські і російські — йдеться про лектуру молодого Юліяна Цезаревича, адже часто аж до півночі він зачитувався "авторами данськими і російськими". Як це часто буває, авторка переносить власні читацькі уподобання на особи своїх улюблених героїв. Зокрема, із "Автобіографії" (1903) О. Кобилянської дізнаємось: "Найбільший вплив з чужих літератур мав на мене російський писатель Тургенєв і Достоєвський […] Пізніше перейнялася я датською а і всією нордландською літературою, з-поміж котрої став моїм справдішнім учителем Jens P. Jacobsen" (Якобсен Єнс Петер).
30
C. 43 — Гете Йоганн Вольфганг (1749—1832) — німецький письменник, мислитель, природознавець. Роман "Страждання молодого Вертера" (1774), п’єси "Іфігенія в Тавріді" (1787), "Торквато Тассо" (1790), поема "Герман і Доротея" (1797), поезії "Вільшаний король", "Міньйона" — найвідоміші у творчості Й. В. Гете. Трагедія "Фауст" (1773—1831) є вершиною творчості Гете й водночас одним з найвизначніших явищ світової літератури. Творчістю цього класика захоплювалась і сама О. Кобилянська, і герої її роману.
31
С. 43 — Шекспір Вільям (1564—1616) — великий англійський драматург і поет. Автор таких визначних творів, як "Ромео і Джульетта" (1595), "Отелло" (1604), "Король Лір" (1605). Літературознавці поділяють творчість В. Шекспіра на чотири періоди, причому до третього (1600—1608) відносять трагедії "Юлій Цезар" (1599) та "Гамлет" (1601), які ознаменували перелом у творчості В. Шекспіра. Причому "Юлій Цезар" є політичною трагедією, де автор, прагнучи до життєвої правди, вибирає тотально трагічний для всіх учасників конфлікт. У фіналі гине Цезар — герой, і смерть видатної людини змушує гостріше відчути контраст між величчю загиблого і посередністю того, хто залишився живим — Брута. Драматичний конфлікт стає причиною, що веде Брута до самопізнання. У цьому — головна мета драматурга.
32
С. 45 — філологія (за правописом першого видання "Апостола черні" (Львів, 1936) — "фільольоґія") — сукупність гуманітарних наукових дисциплін, що вивчають культуру народу, нації, суспільства тощо, відображену в мові та літературі. Захоплено вивчав філологію у гімназії і сам Юліян Цезаревич, захоплювалися читаннями всі члени цієї родини. Мав багату бібліотеку отець Захарій, до читання якої запрошувано і Юліяна, котрий вибирав між двома фахами: філологією і богослов’ям — "та найбільше манила його філологія та старинний світ", — як пише авторка.
33
С. 45 — богослов’я — сукупність церковних учень про Бога й релігію. Юліян Цезаревич, ведучи бесіди зі справжнім богословом отцем Захарієм, висловлював свої сумніви у виборі фаху богослова, хоча і батько Цезаревич, і мати воліли б бачити свого одинака богословом. Це слово має ще й застаріле значення: "Вихованець останнього класу духовної семінарії".
У фіналі роману теза: "Ви покинули богослов’я, хоч квапилися стати "апостолом черні", а тепер, може, знову хочете вернутись до давнього?"
"Ні, відколи я вступив до війська, буду триматися вже меча", — така відповідь Юліяна Цезаревича.
34
С. 52 — "[…] Неронська сцена із батьком" — у творі О. Кобилянська змальовує одну із непривабливих сцен родинного життя Цезаревичів, коли розгніваний на доньку Оксану, що плакала, отримавши двійку з математики, батько підняв на неї руку. На захист п’ятнадцятилітньої сестри вступився брат Юліян, який стиснув батькові руки і не випускав. Пізніше Оксана зробила запис у своєму щоденнику: "Неронська сцена з батьком". Цим самим вона зіставила жорстокість годинникаря Цезаревича із жорстокістю Нерона.
Нерон Клавдій Цезар (37—68) — римський імператор з 54 р. з династії Юліїв-Клавдіїв. Нерон відзначався підступністю, жорстокістю, грубістю і варварством. За Нерона було окуповано ряд міст Боспорської держави, приєднано Понтійське царство.
35
С. 52 — "[…] Метерлінських композицій і творів" — мається на увазі творчість Моріса Метерлінка (1862—1949) — бельгійського письменника, лауреата Нобелівської премії 1911 p., який є одним із провідних представників драматургії символізму. Для ранніх його творів — п’єс "Неминуча" (1890) та "Сліпці" (1890) характерні складна символіка, містичні настрої. Згодом з’являються реалістичні тенденції, як в історичній драмі "Монна Ванна" (1902). Найкращим твором Метерлінка є п’єса-казка "Синя пташка" (1908), в основі якої — пошук істини, прагнення до щастя.
Сама О. Кобилянська шанобливо ставилася до творчості Метерлінка, та у листі до Петко Тодорова від 5 грудня 1900 р. запитувала: "Знаєте всі твори Mauric’a Maeterlinck’a (Моріса Метерлінка)? Він мені дуже до душі промовляє. Знаю його кілька творів. Тут тяжко діставати новіші речі […]". Навіть О. Кобилянська планувала написати відчит (реферат) про М. Метерлінка.
36
С. 54 — Відень — столиця Австрії, адміністративний центр землі Нижня Австрія. Вперше згадується у 881 р. Місто у Центральній Європі, порт на ріці Дунай.
37
С. 57 — Швейцарія — держава у Центральній Європі. Корінне населення Швейцарії — германо-швейцарці, франко-швейцарці, італо-швейцарці і ретороманці. Офіційні мови: французька, італійська, німецька, ретороманська. Більшу частину території займають Альпи. Столиця — місто Берн. Релігії: католицизм, протестантизм.
38
С. 57 — Цюріх — місто на півночі Швейцарії, на Цюріхському озері. Адміністративний центр кантону Цюріх. Відомий з 929 p., головний промисловий і торгово-фінансовий центр країни. У місті у 1833 р. було засновано Цюріхський університет, на базі школи, створеної 1523 р.
Герої роману О. Кобилянської — Ева Захарій і Зигмунт Кава — навчалися в Цюріхському університеті.
39
С. 57 — Німеччина — держава у Центральній Європі. Основне населення Німеччини — німці. Офіційна мова — німецька. Рельєф країни рівнинний. Релігії: протестантизм, католицизм. Столиця — місто Берлін.
40
С. 57 — Скандинавія — загальна назва Норвегії, Швеції, Данії, Ісландії. Народи скандинавські користуються мовами, що належать до скандинавських — північної підгрупи германської групи індоєвропейської сім’ї мов. Скандинави — це загальна назва народів, які мешкають на Скандинавському півострові: норвежці, шведи, датчани, ісландці, фарерці.
41
С. 57 — Лондон — столиця Великої Британії. Порт у нижній течії річки Темзи. З IX ст. — столиця Англії.
42
С. 57 — Оксфорд — місто на півдні Великої Британії, у графстві Оксфордшир, на ріці Темзі. Центром науки й освіти є Оксфордський університет, який засновано у 2-й пол. XII ст.
43
С. 57 — Етон — населений пункт, муніципалітет у Франції, у регіоні Рона — Альпи, департамент Савойя. Етон — під цією назвою ще один населений пункт у Франції, у регіоні Лотарингія, департамент Мез.
44
С. 57 — Мюнхен — місто на півдні Німеччини на ріці Ізар. Центр землі Баварія. Заснований у XII ст. Має Мюнхенський університет ім. Людвіга Максиміліана, заснований 1472 р.
45
С. 57 — Англія — адміністративно-політична частина Великої Британії. Займає південну і центральну частини острова Великобританія. Назву дістала від германського племені англів, яке в V—VI ст. переселилося на острів з материка Європа. Площа — 133 тис. км2. Англію часто називають ще Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії.
46
С. 57 — "Панська ласка до порога" — приказка, що означає: дуже коротка, мінлива — про панську ласку. (з кн.: Галицько-руські народні приповідки / Зібрав, упорядкував і пояснив Іван Франко. — Львів, 2006).
Продовження цієї приказки знаходимо у творі "Земля" О. Кобилянської, воно вкладене в уста Анниної матері при розмові з Михайлом Федорчуком і звучить так: "Панська ласка лише до порога, а там — "марш за двері!"".
47
С. 60 — Антигона (за сучасним правописом — Антігона) — у грецькій міфології дочка фіванського царя Едіпа від шлюбу його з рідною матір’ю Йокастою. Антігона супроводила у вигнанні сліпого Едіпа. Всупереч забороні поховала труп свого брата Полініка, який виступив проти Фів. За це її живою замурували в гробниці. Образ Антігони — втілення родинної любові та обов’язку. У творі О. Кобилянської згадується Антігона, що "надто велика постать патріотки". Саме таку обраницю пророкують сестри Юліянові Цезаревичу.
48
З нім. — "Ворожа стихія".
49
C. 81 — Бюхнер Людвіг (1824—1899) — німецький лікар, філософ, природознавець. Його праця "Kraft und Stoff" (російський переклад "Сила и материя") — 1855 р. зробила його одним із найвідоміших представників матеріалізму того часу. Перебував під сильним впливом філософії Феєрбаха, Кабаніса. Захищав ідеї соціального дарвінізму; основою соціального розвитку вважав боротьбу за існування (конкуренцію).
50
С. 81 — Дрепер (Дрейпер) Джон Уїльям (1811—1882) — вчений, філософ, автор праць з фізіології, хімії, фізики, а також з історії і філософії, в яких розвивав позитивістські ідеї. Дрейпер вбачав у гармонії, що панує в природі, вияв божественної сили. Продовжуючи раціоналістичні ідеї просвітителів XVIII ст., Дрейпер відкидав церковні авторитети, різко критикував інквізицію. Найвідоміші його праці "Історія розумового розвитку Європи" (1862) та "Історія відносин між католицизмом і наукою" (1874).
51
С. 81 — "Отче наш" — молитва, яка називається Господньою, тому що її дав сам Господь Ісус Христос своїм учням, коли вони просили його навчити, як їм молитися. Тому ця молитва — найголовніша з усіх молитов. У ній ми звертаємося до Бога Отця, першої особи Святої Трійці.
52
С. 85 — Юда (Іуда) — ім’я одного із дванадцяти апостолів Ісуса Христа, який зрадив Учителя за тридцять срібняків.