Минулий, 1953 рік товариші-друзі і розпочали, і закінчили так, щоб на досягнутому не зупинятися. Ну, значить, на досягнутому вони не зупинялися та й надоїли від кожної фуражної корови літрів по 293 молока на рік, від свиноматки одержали по 0,43 (нуль цілих, сорок три сотих) ділових поросят, на кожну курку несучку позичили кожний по півдесятка яєць, щоб насмажити яєчні на зустріч Нового року.
Вівці в них на зиму кудись усі "покотилися", так що вони хотіли були настригти вовни з чабанів, та чабани сказали:
— Стрижіть із гирлиги.
Стригти вовну з гирлиги товаришідрузі не наважилися, бо гирлига, як її стрижуть, поперше, сильно дуже пручається, подруге — вона кріпко замашна. Плану здачі вовни державі вони не виконали, хотіли були замінити на куделю, кинулися до куделі, а воно всі кужелі на полиці, всі дівчата на вулиці.
Товаришідрузі не дуже засмутилися і на засіданнях правлінь колгоспів ухвалили:
ВИТЯГ З ПРОТОКОЛУ
Слухали
Про те, що всі кужелі на полиці, всі дівчата на вулиці.
Ухвалили
Нехай миші кужіль трублять, нехай хлопці дівчат люблять.
Із кобил у них ожеребився тільки жеребець, привів звіздочолу гніденьку кобилку. Звіздочола кобилка, народившись, запитала:
— Де це я?
— У колгоспі "Диво".
— А за голову хто?
— Товариш Окозамилювайло!
Звіздочола кобилка тихенько загігікала, засовала лівою задньою ніжкою й здохла. Зоотехнік сумно похитав головою та й каже:
— Шкода, що здохла! А була б еліта!
Окозамилювайло махнув рукою:
— А навіщо нам дві Улити? Такого первака, як гонить наша Улита, ніде все 'дно не знайдеш! Не сумуй!
Отак вони жили й працювали, товариші-друзі: Обіцяйло, Заливайло та Окозамилювайло!
* * *
Новий, 1954 рік вони вирішили зустріти разом.
Як уже було сказано, на яєчню було на кожну несучку позичено по півдесятка яєць, закололи 1,29 (0,43 х 3) ділових поросят, так що після цієї операції у них вийшло на сто га орної землі по чверть ратиці свинини, наварили холодцю з постанов про зариблення ставків. В Улити капав первак.
"А де ж хрону взяти?" — задумалися. Думалидумали, а потім Обіцяйло та Окозамилювайло і кажуть Заливайлові:
— Запрягайно, друже, жеребця та паняй до Федора Івановича Дубковецького! Як не запозичиш у нього досвіду, то позич хоч хрону!
Так і зробили! Новорічний стіл вийшов на славу!
— Не завадило б запросити на зустріч Нового року і районне керівництво! — вирішили.
Подзвонили до району. Грізний голос із району відповів:
— Побожеволіли? Ніяких особистих знайомств! Тільки за ділові якості вас підтримуємо! Не розумієте, чи що?!
Сиділи за столом Обіцяйло, Заливайло та Окозамилювайло в оточенні найближчих своїх помічників. Сиділи, будькалися, плямкали…
"Чим у новому році артільне господарство порадуємо?" — думали.
Та й надумали. Обіцяйло пообіцяв винайти автопопруги для корів, щоб сама корова без сторонньої допомоги брала себе на попруги і взимку не падала.
Заливайло заливав про те, що він уже закінчив досліди з цукровими лопухами, що їх не треба ні сіяти, ні шарувати, ні проривати, вони самі собі ростуть, а ти тільки коси та на цукрозавод вози! Як казав Заливайло, він має вже проекта самохідних лопухів. Самі ростуть, самі й на цукрозавод своєю ходою транспортуються! Тоді тільки стій та батіжком поцьвохкуй!
Окозамилювайло придумав, що все робитиметься без мила, самим туманом. Дешевше і не так видно.
Всі кричали "уррра!", "слава!" та "будьмо!".
* * *
Зустріли Новий рік…
Надходили звітновиборні збори. У районного керівництва запитували:
— Ну, як там ваші знамениті товаришідрузі Обіцяйло, Заливайло та Окозамилювайло?
— Нічого! Вони у нас думають! — відповідало районне керівництво.
— А ви що думаєте?
— Та й ми думаємо, що б його для них придумати, як на вороних їх на виборах промчать…
…Колгоспники нетерпляче чекали на звітновиборні збори!
ЧОРТІЙЩО
У Сполучених Штатах Америки коїться чортійщо!
І викликане це "чортійщо" не президентовою заявою про те, що робити надалі з атомною енергією, куди давати на схованку уран та інші речовини, що розщеплюються. До того "чортійщо" не спричинилася й та обставина, що державний секретар Даллес гаркнув на французький уряд, а французький народ узяв і не злякався.
Даллес кричить на Ланьєля та на Бідо:
— Ратифікуйте договір про європейську армію, а то я вам, сукини ви міністри, як поспускаю штани та як дам суверенітету, так ви відразу забудете своє французьке походження… Теж мені французи…
Так не ці, кажемо, події наробили страшного тарараму в Сполучених Штатах. Америки. А які?
Сміт і Маккарті побачили на вулиці у Вашінгтоні наш "Барвінок".
Той наш симпатичний журнал "Барвінок", що його ЦК ЛКСМУ видає для наших школярів молодших класів.
Як побачили Маккарті із Смітом наш журнал "Барвінок" на вулиці у Вашінгтоні в одному газетному кіоску, їх спочатку затіпало, а потім зафебеерило.
Вони до Гувера:
— Ґвалт! Пробі! Пропали! "Барвінок"! А Гувер не второпає:
— Гудуюду, — питає,— "Барв'їнєк"? О'кей і гудбай "Барв'їнєк"? Що значить, що?
Маккарті аж пополотнів:
— От стара АРА, Гуверфебеер! Не знає, що таке "Барвінок". А ще начальник охранки! Розтління малолітніх — от що таке "Барвінок"! Жодного в журналі пострілу! Жодного вбивства! Жодної ілюстрації, де б папаша давив мамашу, братик сестриці очі з лоба виколупував, а бабуся розпорола б дідусеві черево та печінкуселезінку в'язальними дротами тільки — штрик! штрик! штрик! Он який це, сер Гувер, журнал!
— А що ж там пишуть у тому, як його, "Барв'їнєку"? — перелякався Гувер.
— Про нові атомні речовини, що розщеплюються.
— О май год! Які?
— Комуніст Воронько, партизанковпаківець, винайшов нові розщеплювальні речовини, що дають зразу і атомну енергію, і водень. Він безсоромно їх перераховує:
У стіжку сховався заєць, В нього хліба є окраєць, Картоплина, горобина, Ще й зелена капустина.
Та не тільки вони, ті речовини, суть, а вже їх розщеплено. Розщепив їх відомий хімік Кроль. Послухайте:
Кроль закінчив капустину, Горобину, Картоплину, Навалився на окраєць…
— О май год! — заревів Гувер. — Конфіскувати! Негайно конфіскувати цей журнал "Барв'їнєк"!
— Та це ще не все! — репетував Маккарті.— Виявляється, що комуністи вирядили на аероплані цілу атомну експедицію у складі відомих атомників: Знайка, Незнайка, Поспішайка, Якосьбудька, Пончика і експериментального песика Бульки. Доведено, що як песика годувати ассошіейтедськими газетними "качками", то песик починає гавкати воднем і розщеплювати на атоми навіть звичайнісінькі штани.
— О май год! Конфіскувати! Журнал "Барвінок" конфісковано.
А що ви гадаєте? Бойовий, войовничий і дуже для США небезпечний журнал. Пропагує, щоб дятли носили окуляри.' Атомноводневик Михайло Стельмах так і пише:
По рецепту на базарі
Дятел вибрав окуляри…
У осінню хмуру пору
Хитрий жук зашивсь під кору.
Дятел глянув, сів на сук,
Носом тук —
І згинув жук.
От які то окуляри
Вибрав дятел на базарі!
А що ви гадаєте: сьогодні носом тук — згинув жук, а взавтра носом тук, а з Даллеса геть дух! Конфіскувать!
І бігають тепер, і метушаться по Вашінгтону, по Нью-Йорку, по всіх небрасках та оклахомах перелякані фебеерівці, хапають дітей та ікспроменями їх просвічують, чи не читали, бува, вони "Барвінка".
…За одним рипом разом із "Барвінком" у СІНА конфісковано твори Гоголя, Щедріна, "Алгебру" Кисельова, журнал "Радянська жінка" і т. д. і т. ін.
Твори Гоголя конфісковано за те, що Микола Васильович писав про свиняче рило на Сорочинському ярмарку, а Щедрін пригвинтив одному правителеві замість голови органчика. Розуміється, у СІЛА сенатори подумали, що то про них написано. От і конфіскували!
Отаке коїться тепер у США…
А так узагалі, як сказав президент, "Сполучені Штати аж ніяк не є нерозумним або невеликодушним партнером". Факт!
СОРНЯК
І
Коли в районному центрі розпитувалися, як ідуть справи в колгоспі "Промінь", районне керівництво кривилося і говорило:
— Не дуже! Ми за нього, за той колгосп "Промінь", осьось візьмемося!
Урожаї, справді, в колгоспі "Промінь" були, як казав гострий на язик дід Книш, не дуже середні.
— Он у "Зорі", — казав дід Книш, — там урожаї таки справді середні, по три кілограми на трудодень, а в нас по сімсотвісімсот грам! Голова колгоспу хоч і говорить, що наш "Промінь" колгосп середній, а я так думаю, що не дуже! Може, й середній, так дуже вже ззаду.
І тваринництво у "Промені", як на дідову Книшеву термінологію, теж було не дуже середнє: до тисячі літрів на фуражну корову за рік не витягали. І з кормами завжди було завізно, і приміщення для скоту "ребрами світилися", та й порідність корів така була, що звалася безпорідністю.
Щоправда, півтора року тому колгосп придбав у сусідньому радгоспі восьмимісячного бугайцясиментала Сарданапала, який виріс у чудесного могутнього красуня бугая. Сарданапала було сопричислено до класу "еліта" і записано у відповідні племінні книги.
Смирний і лагідновеселий Сарданапал радував хазяйське око всіх колгоспників із "Променя", але він ще не встиг облагородити колгоспну череду і стояв у корівнику, як прет красний принц серед зачуханих золушок.
Справді світлим променем у "Промені" була доярка Харитина Тарасівна Тернова, чорноброва, волоока молодицяудова, що жила з дванадцятилітньою донькою Галочкою, бо її чоловік загинув смертю хоробрих у Вітчизняній війні.
Харитина Тарасівна надоювала від закріплених за нею корів найбільше в колгоспі молока, її корови виділялися серед інших і вгодованістю, і чистотою, та не могла вона сама піднести тваринництво до такого рівня, щоб не сором, як вона казала, було людям ув очі дивитися.
Перепадало від Харитини Тарасівни за такий стан тваринництва і голові колгоспу, і завові молочнотоварної ферми, і зоотехнікові,— та справа не дуже поступалася вперед.
Завідував молочнотоварною фермою Кузьма Кирилович Сорняк, така собі заваляща, хоч і з великим гонором людинка, що потрапила на такий пост тільки через те, що доводилася голові правління племінником у других.
Кузьма Кирилович Сорняк попервах вирішив був позалицятися до Харитини Тарасівни, хоч мав жінку й троє дітей, але, скуштувавши разів зо три дійницею по попереку, активне залицяння облишив.
Кузьма Кирилович полюбляв говорити повченому: і про період лактації, і про сухостійний період, і про кормові одиниці, і про те, що молоко в корови на язиці.
Харитина Тарасівна їдко на це відповідала, що, мовляв, наші корови здебільша перебувають не в періоді лактації, а в періоді сухостійному і що корови замість кормів їдять самі кормові одиниціцурупалки і що таки правда, молоко в корови на язиці, але дуже кепсько, що у "Промені" молоко на язиці не в корови, а в зава молочнотоварної ферми.