По команді "підйом!" військовослужбовцю належить підхопитися, одягнутися і стати у стрій. Як на роздягання, так і на одягання єдиний норматив — сорок п'ять секунд. Перший тиждень даватиму одну хвилину. Питання є? Отже, рота, слухай мою команду: Рооотааа... одна хвилина із заправкою обмундирування. Ротааа. Відбій!
Штовхаючи один одного, новобранці кинулися по своїх місцях. Спохвату поскидали одежу, покидали її на табуретки і заскочили в ліжка. Сержант Кузін пройшовся вздовж рядів, визначив тих, хто незграбно заправив обмундирування або пурнув під укривало одітим, і розпочав тренування.
— Відставити! Ррроота.. .підйом! Повзводно, у три шеренги становись! Курсант Іваночко!
— Я!
— Курсант Коротков!
— Я!
— Курсант Яковлев!
— Я!
— Вийти зі строю на три кроки! Ви покидали обмундирування абияк. Попереджаю: з-за вас страждатиме вся рота. Стати у стрій! Рота, рівняйсь! Рота, струнко! Рооотааа. одна хвилина із заправкою обмундирування. Рота. Відбій!
Тренаж продовжувався до другої ночі, допоки сержант Кузін не втомився. Він востаннє скомандував "відбій" і дозволив днювальному вимкнути світло. Та не встигли небораки ще як слід позасинати, як залунала команда "підйом" та так гучно і хльостко, неначе ворог вже дістався Осинової Рощі. Скомандував інший сержант із широкими личками на погонах і орденом Червоного прапора на грудях.
— Рооотааа. Одна хвилина, повзводно, у три шеренги становись!
Долішні підхопилися відразу на ноги; верхні попадали їм на голови; піднялася метушня і молоді бійці, напинаючи на ходу брюки і гімнастерки, плутаючись в онучах, кинулися шикуватися. Сержант дав команду "смирно!", оглянув з боку стрій і побачив усе: хто не застебнув комірець, хто загубив ремінь і у кого з чобіт стирчать онучі.
— Товариші курсанти! Я — старший сержант Бабенко, замкомвзводу першого взводу. Тимчасово виконую обов'язки старшини роти, — представився командир. — Усі отримали обмундирування? Не зважайте, що б/у; нове одержите після присяги. Може, кому чоботи тиснуть, або щось інше? З усіх питань звертайтеся до мене.
Об одинадцятій прибуде командир роти капітан Ковальчук і розтлумачить усе інше. Сподіваюсь, ви вже опанували нормативи "підйом-відбій". Пояснюю: час підльоту натівської ракети до розташування частини — тридцять хвилин. За цей час військовослужбовець мусить одягнутися, отримати зброю і спорядження, добігти до танкових боксів, завести бойову машину і виїхати до пункту збору. Хто не впорається, — той покійник.
Бабенко поправив ремінь, витягнув руки по швах і випнув грудь, обвішану відзнаками:
— Питання є?
— Так, товаришу старший сержант, — несміло пролунало з кінця третьої шеренги третього взводу.
— Відставити! Спершу курсант мусить відрекомендуватися.
— Курсант Бєлгорододністровський. Пробачте, Бєлгородський, як наказав сержант Кузін. А ото у вас, товаришу старший сержант, орден Червоного прапора справдішній?
— Це не орден а гвардійський значок. Його видають кожному відміннику бойової і політичної підготовки, хто проходить службу у гвардійській частині.
— А я, було, подумав, що ви воювали у громадянську...
— Відставити балачки! Рота! Слухай мою команду... Відставити! Увага: при команді "рота", військовослужбовець мусить витягнутися "струнко" і зосередитись на наступній команді. Рррооотааа...— погрозливо заричав старший сержант, і пронизавши шеренги орлиним зором, переконавшися, що всі напружилися, належним чином, скомандував: — Напра.фу! Зліва по одному, на вихід, бігом. руш!
Після сніданку перед строєм виступив командир роти, капітан Ковальчук.
— Віднині ви — курсанти вісімдесят шостого Пярновського учбового танкового полку тридцять сьомої гвардійської Ордена Леніна Красносельської Червонопрапорної мотострілкової дивізії. Маєте наслідувати славні бойові традиції з'єднання і частини та безсуперечно виконувати накази командирів. Ваша строкова служба в Радянській Армії продовжуватиметься три роки, і перші десять місяців пройдуть тут, в учбовій частині 26738. Цей час відведено вихованню у традиціях танкових військ Радянської Армії, вивченню матеріальної частини і оволодінню бойовою технікою, набуванню належних бойових навичок танкістів. Подальша служба продовжиться у лінійних частинах Ленінградського військового округу, який простягається від Пскова і Новгорода до Воркути і Мурманська, аж до самої Нової Землі включно. Другий рік служби буде присвячений закріпленню отриманих знань і навичок, а третій безпосередньому несенню військової служби. Впродовж місяця пройдете загальновійськовий курс молодого бійця. Вивчите Устави, оволодієте стрілецькою зброєю і призвичаїтеся до несення гарнізонної і караульної служби; зрештою, приймете військову присягу. Бажаю, товариші курсанти, успіхів у бойовій і політичній підготовці. Питання є?
— Дозвольте, товаришу капітан?
— Так.
— Курсант Білгородський, як наказав сержант Кузін. А як після навчання потрапити на Нову Землю?
— Відмінники бойової і політичної підготовки звичайно направляються у найближчі частини округу; найкращих ми залишаємо собі сержантами, а норовливим відкрита дорога у гарнізони за Полярним кругом. На Нову Землю, до білих ведмедів, потрапляють невиправні порушники військової дисципліни. Там завжди ніч, і в хурделицю до їдальні пересуваються по леєрах, натягнутих вздовж стежок.
— Навіщо ж там танкові війська?
— Там розкажуть.
У неділю вранці сержант Кузін у спортивному костюмі і тапочках вивів третій взвод на узлісся і чкурнув лісовою стежиною крос на три кілометри. За ним яро кинулися курсанти Пулькін, Афіногєнов, Яковлев, а Павка разом із курсантом Бєлгородоністровським відразу залишився у хвості. Біг ніколи не був серед Павчиних захоплень, і легку атлетику він взагалі не вважав спортом. Найдовша дистанція, яку він долав на шкільних заняттях із фізкультури, не перевищувала чотириста метрів, або один круг навкруг футбольного поля. "Вологодський селюк... Я ж тебе обставлю хоч на турніку, хоч на гирях, хоч на стрибках через коня; на ринзі віддубасив би на м'ясо! А якби нам дали по автомату і випустили у ліс, невідомо ще, хто б кого пристрелив. Невже Кузін витримає такий темп продовж усієї дистанції? Звісно, сам у трико і тапочках, а ми в чоботях"! — обурювався Павка, щосили намагаючись триматися гурту. Віроломство сержанта проявилося на другому крузі, де з лісу вискочив старший сержант Бабенко і замінив Кузіна.
— Запам'ятай першу військову заповідь: ніколи не вважай себе розумнішим за командира, — поляпав Павку по плечу сержант Кузін.
Щоб не марнувати час, а набиратися письменницького досвіду, Павка завів щоденник.
12 грудня 1962 року.
Після вечері нам дають вільний час, я упорався з підкомірцем і маю можливість зробити перший запис. Нарешті отримав листа від Льоньки. Його забрали через тиждень після мене, і він потрапив у Калінінградську область, місто Гусєв у війська зв'язку. Так само на День Конституції прийняв присягу і надіслав фото у машині з антеною. В армії День Конституції — найважливіше свято: на роботу не гонять, навчання не проводять, зате ввечері водять у кіно.
З першого дня нас привчають до покори і однаковості. Як каже сержант Кузін, хто випнеться, того підтешемо. Якщо хтось один пручається, мучать усю роту. Я зламався ще у поїзді. Подумав: якщо не вивернувся на волі, піддався, тут уже не відкручуся. Побіг до військкомату з першої ж повістки? Побіг. На медкомісії на питання "На що скаржитесь?" придумав собі хворобу? Ні. Натомість бадьорився: "Жодної скарги". Ще й похизувався мускулами...
В інституті, мабуть, вирує залікова сесія, всі бігають, підтягують "хвости", переписують один в одного лабораторні роботи і протоколи практичних занять.
Цікаво, як там Свєтка? Мабуть, вже винайшла нового помічника. Кого ще з потоку загребли, окрім нас з Льонькою?
У листі Льоня навів слушне висловлення Джона Стейнбека: "Ви — покидьки армії, ось чому ви тут!"
19 грудня 1962 року.
Без присяги в караул не посилають, лише призначають днювальними по роті. Днювальний — це черговий на вході і прибиральник казарми. Дві години прибираєш, а дві зі штиком на поясі стовбичиш біля тумбочки. Щойно в дверях виникне будь-який командир, мусиш заволати: "Рооота, струнко!" і відрапортувати: "Товаришу капітан, за час вашої відсутності подій не трапилося, рота перебуває на стройовій підготовці". Найнудніша робота — натирати підлогу паркетною мастикою. Драїмо колодою, підбитою чотирма щітками, що зветься "маруською". Окрім підлоги прибираємо умивальню і туалет, підправляємо заправку шинелей на загальній вішалці. Вбиральня з металевими емальованими чашами, без перегородок, умощена рудою плиткою, з якої усякі залишки змиваються шлангом. Ще прибираємо плювки і недопалки з ґанку.
26 грудня
Відбув наряд по кухні. Спершу потрапив у посудомийню. Мили у трьох баках, у трьох водах. Я брав брудні миски з алюмінієвого прилавку, вигортав з них у бідон залишки їжі і опускав у бак з проточною гарячою водою, біля якого клопотав курсант Метіогло. Він змивав перший шар жиру і перекладав до баку з розчином соди або гірчиці. Курсант Коротков домивав кожну миску начисто і перекладав на полоскання курсанту Афіногенову. Усього ми вимили сотню бачків та більше тисячі алюмінієвих мисок і кружок. З'явився кухар, сержант третього року служби, перевірив пальцем на масність одну миску, і змусив перемити цілу полицю. Добре, що хоч ложок не миємо: кожен облизує свою ложку і носить при собі за халявою.
Поки ми поралися з посудом, інша команда прибирала столи і лави та стягувала їх в далекий кут. Зрештою нас об'єднали на чищення картоплі. Щоб нагодувати полк, її треба чистити дві купальні ванни. Картоплечистки насправді лише шкрябають округлі боки, а виколупувати западинки, бруньки та вічка залишають нам, і я утямив, чому у тітки Галі картопляне пюре виходило сипким і білим, а ми їмо зелене і глизяве.
Наближався ранок, і кухар загадав вимити підлогу. Видав скребачки зрезиновими накладками, соду, мило і попередив: перевірятиме на масність пальцем. Упоравшись, полягали на лавах, але не поспали.