Прінціп більшости пізнали в європейських державах з рецепцією римського права, а вкорінюватися в теорії почав він від 14 століття; в практиці й ген-ген пізніще не принявся всюди. Колиж у сій повісти згадується про більшість і меншість (на раді бояр), то се треба розуміти так, що більшість мусіла бути аж така велика, щоб була в можности власними силами виконати свою волю. Тоді меншість просто замовкала. Коли меншість була надто сильна, тоді шукали посередньої дороги, що й представлено в данім випадку.
Бирчі і підвойські — княжі дворяни, що запрошували на пири, скликали на віча і т. и. Вони пригадують старинних герольдів, але з ширшим кругом ділення, обнимаючим і круг ділання двірських агентів.
Блюдо — начиннє, хатний знаряд (кухонний).
Будда — просвічений (інд.)
Великий Князь — сього слова уживано не тільки на означеннє київського князя, але також на означеннє могутного князя загалом.
Віче — збір народу, найвисша власть волости в революційнім або переломовім часі, а значна волость в труднійших положеннях. Тільки повноправні і вольні мали право, участи в вічу, себто не всі вольні, а лише ті, що не знаходилися під батьків-
• ською властю. Розуміється, в незаконних вічах неспокійного часу брала участь і неповноправна молодіж і літописі часто згадують про таких вічуючих "дітий". Компетенція віча і час його скликування не були означені, хиба впливом князя. На вічу рішала не абсолютна більшість, тільки дуже велика більшість, якої сила вже без числення була очевидна. Вона й виконувала ухвали віча. Вкорінені й могутні князі не скликали віч, або тільки дуже виїмково. В неспокійних часах народ сам скликував віча. Значіннє таких віч було зависиме від їх дійсної сили.
Високою виєю (ходити) — з гординею виступати (вия — шия).
Галич. Коли повстав город Галич? Коли став столицею? Сі питання в науці такі спірні, що в останнйх часах майже зовсім притихли спори на сі теми. І так досі невідомо, чи Галич над Дністром (т. зв. "Великий Галич"), чи може було наоборот. Є гіпотеза, що наддунайський Галич оснований ще нашим племенем Угличів і що від нього при-няв імя "Великий Галич". Знахідки виказують, що наддністрянський Галич дуже стара оселя, сягаюча ще камяної доби (розуміється, з іменем города стара культура тої місцевости не має нічого спільного). Здається, що й на столицю волости приготовив Галич ще батько Володимирка, князь Володар. Що до наддунайського Галича, то як торговельний город набрав він більшого значіння що йно від часу скріплення тор-говлі "Великого Галича", значить, його "переосновниками" можна уважати галицьких купців. За часів Осмомисла значіннє й богатство обох тих Галичів дійшло до зеніта. Деякі вчені пишуть, що в тім часі належав до галицької держави весь лівобережний Дунайський Низ від Зелізних Воріт коло Оршови (де стиснене скелями русло Дунаю замикали зелізними ланцами для переїзду кораблів). Та се тревало мабуть недовго.
Гарба.— віз (слово східного походження), арба.
Гості — се свобідні люди, що займалися торговлею не тільки на місці (ті називалися купцями), але й підпринимаючи подорожі в торговельних цілях. Одні й другі були високо поважані, мали велике політичне значіннє та були уживані до посольств і міждержавних переговорів на рівні з боярами (пор. 1-ий уступ договору кн. Ігоря з Греками: "Мьі оть рода русьскаго"10 (сьльї (посльї) и гостье"...), а навіть звичайно в іще більшій мірі. Зі старшої редакції "Р. Правди" знаємо, що вони були перед правом рівні княжим достойникам: за убиттє одних і других платилося високу квоту 40 гривен (за звичайного вільного чоловіка 3 гривни).
Гридниця; слово се походить від кореня "гріти", як "изба" від кореня "истопити"; після другої теорії від варяжського "gred" (меч) і означає зразу замкову кімнату, де сиділа уоружена сторожа з варяжських наємників, опісля взагалі кімнату, салю, світлицю.— 3 того самого кореня походить і "гридь", старе слово на означеннє уоруже-ної дружини, сторожі.
Грецький монастир був у Галичі. При вичислюванню церков у часі дзвонення не називано його, бо грецькі церкви в давнину не вживали дзвонів. Се західний винахід (принятий в цілій Україні і навіть у Київі скоро по приняттю Христової віри).
Гудець — музикант.
Г рунь — верх.
Дебра — гірський яр, провал.
Закупи, се вільні наймити (слово "купити" — мало також значіннє "наймити"). І закуп смерд, але безземельний, убогий (гл. низше!).
Зоста — найстарша дама двору.
їзгоі; се були не тільки князі вигнанці, але взагалі здеклясовані люди. Церковний устав кн. Всеволода з першої половини 12-го ст. розріжняє чотири групи "ізгоїв", чи радше здеклясованих: 1) священичі сини, що не навчилися грамоти, 2) холопи, що викупилися з неволі (і розуміється через високий викуп опинилися без засобів до життя), 3) збанкротовані купці та 4) князі, що втратили свої волости ("осиротіли"). Наша церков брала ізгоїв під свій особливший покров, як людий нещасливих і бідних. Перед правом вони не тільки не упосліджені, але навіть упривілеєні: "Р. Правда", за убийство звичайного ізгоя визначує таку саму кару, як за убийство княжих урядників: гридина (дружинника) і мечника (40 гривен). Найбільш голосна 4-а група ізгоїв.
Ізступленіє — екстаза.
Ісполин — силач, могутний велитень (воєвода в слабім Кулішевім перекладі Св. Письма).
Калагури — монахи.
Карма — відродженнє з прибраннєм иншого тіла й духа, а при задержанню старої танги (жадоби життя за всяку ціну).
Клирос — епархіяльні справи (одно зі значінь).
Кожемяки — гарбарі шкір.
Комонний — кінний (комонь — кінь).
Коромола — інтрига (котора — сварня, незгода).
Кубуклі он — двірська служба.
Куманський — половецький; Кумани — Половці (також Кипчаки); вони самі називали себе Узами (відси й наше слово "Половці") — Полеві Узи — Уци.
Лелече — повзучий, чатинний корч.
Луници гривеннія — блискучі, металеві прикраси.
Міліярезій — менше-більше драхма (вартість його бувала всіляка).
Монастир св. Великомученика й Ісцілителя Пантелеймона на Афонській Горі над грецьким морем був від часів Володимира Великого і Ярослава Мудрого (котрі його своїм коштом побудували) монастирем для отшельників з України. В 12 століттю було їх там уже так багато, що не містилися в давнім монастирі й побудували новий, званий "Нагорним".
Наворотниці — передні, бічні й задні сторожі війська в поході.
Недеї — хребти найвисших гірських пасм.
Огнищани — се дуже старе слово на означеннє бояр. "Руська Правда" й літо исі уживають ще того слова, але вже тоді воно виходило з ужиття (в останнє зустрічається в документах з 14-го ст.— рідко). Слово се походить напевно з поганських часів і звя-зане з поняттєм домашного огнища як найважнійшого і святого місця родини (пригадує староримських "флямінів").
"Поганство" було за часів Ярослава Осмомисла ще сильно вкорінене у Славян і то у західних навіть більше, чим у східних. Н. пр. на острові Роя (Ругія), на Балтійськім Морі, знищили Германці чудові й богаті святині старославянських богів що йно в р. 1160 так, що правдоподібно не оден жрець старої віри шукав опісля пристановища в державах східних Славян, де все було більше віротерпимости, чим на заході.— Тут замітимо, що староруські назви "язическі боги", "язическая віра" зовсім невдачно переложено на: "поганські боги", "поганська віра". Бо слово "язик" мало подібне значіннє, як тепер слова "нарід", "нація"; поняттє: "язическая віра", означало національну (племінну) віру (в противенстві до універсального й космополітичного христіянства, проповідуваного "всім язикам").
Погреб — склад, магазин, пивниця.
Плай — гірська стежка, перехід.
Прагматевти — византійські агенти, діловодчики.
Путні бояри се окрема група заслужених бояр, що в нагороду за свої заслуги одержали від князів т. зв. "путь", себто шлях, дорогу (до доходів і вигід). "Путь" могла бути рибна, боброва, бортна, сільна, сокільнича і т. и., розуміється, в певнім окрузі. Час появи путних бояр годі означити на основі досі відкритих жерел.
Рать — війна, ратний — воєнний, ратник — воїн.
Рост — відсотки, процент.
Рюен — місяць вересень (варяжське слово).
Самсаро — вічний і безмежний вир-круговорот життя у всесвіті, що міниться найріжнійшими формами найріжнійшого складу і тревання, а весь пересяк терпіннєм; лиш совершений чоловік може через знищеннє в собі жадоби життя втечи з того страшного виру й опинитися в одинокій спокійній пристані: нірвані (неістнінню).
Сапожники — шевці.
Сапястія — запинки, пояси.
Скоморохи — двірські весельчаки і здається, також усякі инші слуги, що служили до розвеселення й забави, м. и. музиканти ("гудці").
Смерди — се дуже старе слово на означеннє свобідних людий взагалі — з виїмкою князів; в тім значінню вживає його ще "Р. Правда": "А за княжь конь 3 гривні а за смердйй 2 гривни" (за крадіж). Опісля слово те виступає в звуженім значінню і кромі князів не відноситься вже й до єпископів тай ігуменів; вкінці перестає відноситися до городських людий взагалі тай означає тільки свобідних селян. Се останнє значіннє мало воно вже в 12-ім ст., але не всюди.
Сосуд — знаряд, обляжнича або взагалі воєнна машина.
Срачиця — сорочка.
Стратег — вожд.
Танга — бажаннє, спрага, жадоба, воля, охота (інд.).
Терем — палата, мешкальний замок (слово східного походження).
Тіуни — ключники, управителі. Були се особи дуже впливові на дворах. Вже "Руська Правда" згадує ріжних тіунів: огнищних, конюшних, сільський-
Усерязи — брязкаючі висильця, серіжки.
Язик — нарід (одно зі значінь).
Чорні Клобуки (шапки) — се збірна назва для всяких степових племен, що вступали на службу до укр. князів й осідали на пограничах. Вони були все непевні (й опісля, в 13 ст. потонули в татарській навалі).
1
Гроші се чоловік
2
В тих часах Луква називалася "Ликва" а Лімниця "Чев".
3
Зовсім
4
Володимерко же, вшедь вь Галичь, многн люде изсьче, а иния показни казнью злою. (Літопись).
5
1146 р.
6
ков — платня
7
блюсти — берегти, пильнувати
8
Слова старо-грецької команди: проаге — ходом р>ш! Камес та дбрата — оруже на пробій!
9
Натяк на убиттє Ігоря (сина Олега "Гореславича"), князя чесного і справедливого, якого виволік/іи з церкви в часі богослуження; покалічене тіло його кинули Кияни на торговицю на Подолі; потомні зачисляли його до святих.
10
Ще в 12 ст.