– Поміщення в Ленінградську тюремну психіатричну лікарню. Застосування до ув'язнених нейролептиків.
1956, березень. – Втеча. Пробирається на Україну. Звернення по допомогою до свого учня, який виказує його владі. Знову ув'язнення до тюремної психлікарні, в одиночну камеру. Результат експертизи, проведеної проф. Случевським, психіатром Кильчевською – осудний.
1956-1959. – Митарства в'язницями і тюремними експертизами – перебував у тюрмах Києва, Харкова, Львова, Москви, Вільнюса. Проведено шість психіатричних експертиз – три в Ленінграді, три в Москві по колу – держбезпека (тобто інститут ім. Сербського) – психіатрія (у Ленінграді). Інститут ім. Сербського наполягає на неосудності Рафальского, а Ленінград – на осудності, сильному рефлексі волі, наслідок чого – втеча.
1957. – Знайомство з Данилом Леонідовичем Андреєвим, сином письменника[5], в інституті ім. Сербського.
1959. – Звільнення.
1962. – Другий арешт, у Києві. Привід для арешту – наявність у літературному архіві Рафальського декількох "кримінальних", з погляду офіційної ідеології, творів, а також нібито участь у студентських заворушеннях у Москві. Ведення КДБ слідства в Києві. Відмова Рафальського від участі в слідстві. Направлення на психіатричну експертизу в Павловську лікарню Києва. Визнання осудним. Повторна експертиза в інституті ім. Сербського з діагнозом "неосудний".
1963-1964. – Переведення у Казанську тюремну психлікарню. Постійні уколи нейролептиків.
1964, жовтень. – Звільнення. Усюди відмова в прописці. Нелегальне проживання в Києві.
1967. – Арешт втретє. Літературний архів Рафальського – підстава для органів ДБ Тернопільської області пред'явити обвинувачення за політичною статтею.
1968, літо. – Слідство у глухому куті. Направлення на психіатричну експертизу в Москву, в інститут ім. Сербського. Оголошення неосудним, що ставить його поза законом.
1969. – Дніпропетровська тюремна психлікарня. Санітари із числа кримінальників. Підстави для поміщення до психлікарні – критичне ставлення до становища в країні, релігійність і т.д.
1974. – Знаходження в псилікарні одночасно з математиком Л. Плющем і спілкування з ним[6].
1975. – Десятиденні допити зі застосуванням наркозу. Оформлення опіки (щоб вибратися на волю) за допомогою медсестри Ксенії Данилівни Цивати. Анулювання оформленої опіки заступником начальника з режиму майором Хабаровим. Звільнення К.Д. Цивати.
1976. – Після звільнення й виїзду за кордон Л. Плюща, етапування В. Рафальського в Сичевську тюремну психлікарню (Смоленська область) – бараки без фундаменту; вода під підлогою; холод; туалет з інтервалом у три години; відсутність прогулянок; невсипний нагляд. Робота на швейній машинці з перших днів (під нейролептиками). Робочий день – шість годин. Обшуки. Доноси інформаторів приводять до посиленого "лікування" пацієнтів, на яке В. Рафальський потрапляв тричі.
1979-1980. – Переписка зі старою знайомою Еммою Войцехович. Переведення у Бережницьку лікарню загального типу. Одруження з Е. Войцехович.
1983. – Арешт оперативниками держбезпеки в лікарні. Передача листа в Комісію ООН (Організації об'єднаних націй) із прав людини. Психіатрична експертиза у Львові. Діагноз – неосудний, завдяки заміні одного лікаря на іншого за день до засідання комісії.
1984. – Переведення у Дніпропетровську тюремну психіатричну лікарню. Телеграма з Москви про негайне звільнення Рафальського, що виконане через три місяці[7] .
1988, вересень. – Написання заміток "Репортаж нізвідки".
***
Розпачливе прохання Віктора Рафальського
(З часопису "Визвольний Шлях", № 1 (442), січень, 1985, том XXXVIII; Лондон, Велика Британія.)
Нещодавно на Захід потрапив лист українського політичного в'язня Віктора Парфенійовича Рафальського. Лист написаний у березні 1984 року й заадресований до Комісії прав людини ОН.
"До Комісії прав людини Організації Об'єднаних Націй,
Рафальський Віктор Парфенійович.
На протязі тридцятьох років я знаходжуся в ув'язненні в так званих "психіатричних спецлікарнях Міністерства внутрішніх справ". Я не торкатимусь умов, які панують у тих "лікарнях", – вони відомі усьому світові. Справа не в тому. Як можна інкримінувати комусь зберігання своїх особистих писань, "закривати" справу, як це офіційно робиться, і запроторити людину до спецлікарні під сильною озброєною охороною на невизначений строк?
Крім того, я не був ніколи психічно хворим і, лише завдяки цьому, я зміг витримати такі муки – хворій людині це не під силу.
Я знаю для якої цілі створено Комісію прав людини ОН, але я не розумію її бездіяльности. Я звертаюся до тієї авторитетної комісії з просьбою допомогти мені звільнитися, щоб я принаймні останні роки свого життя міг прожити в домашніх умовах. Я не знаю, якими словами звертатися до тієї комісії, (аби вона мене вислухала), бо мої сили слабнуть. Потрібно мати сталеві нерви для того, щоб усе це витримати, але й сталь має границю своєї міцности.
Тому прошу Комісію прав людини ОН, а також широку світову громадськість зробити все можливе для мого визволення, поки я ще при здоровому розумі.
І чи не пора вже нині поставити питання про визнання злочинними закладів типу спецлікарень Міністерства внутрішніх справ?
Тридцять років!
Оцим листом я даю право моєму другові Леонідові Плющеві, котрий перебуває у Франції, в Парижі, усіма шляхами добитися від совєтського уряду повернення (в його особисте розпорядження) мого літературного архіву, який знаходиться в управлінні держбезпеки Львівської области. Ось список мого архіву:
1. "Зойк і лють" – роман-поема.
2. "Незвичайні пригоди трьох Обормотів у Країні Чудес" – роман.
3. "Світанок" – роман.
4. "Крипільська людина" [8] – ретроповість.
5. "Закувала та сива зозуля" – п'єса.
6. "Роман Сармат" – п'єса.
7. "Чортеня" – п'єса.
8. "Жерці Ескулапа" – п'єса.
Я даю право Леонідові Плющеві розпорядитися моїм архівом за його уподобанням. Я прошу Комісію прав людини ОН йому посприяти в тому. Врешті решт таке глупе вилучення особистих архівів, зокрема літературних, виходить за рамки людського розуміння.
Я ще держусь. Подайте ж мені руку.
Віктор Рафальський"
Від Редакції:
Цей лист українського політв'язня звучить неначе голос потопаючого в ґулагівському морі, який хапається, немов за стеблину останнього порятунку, за сумління світової громадськости.
Віктор Парфенійович Рафальський, 1919 року народження[9], походить із села Рафалівка Рівенської области[10]; за освітою історик, письменник та короткий час директор школи в Івано-Франківській області. За участь у підпільній марксистській організації Віктора Рафальського в 1954 році заарештовано й запроторено до спецпсихлікарні. Відтоді скитається від "психушки" до "психушки", над ним проводять різні експертизи: то Віктора Рафальського визнають нормальним, то знову ставлять йому діягнозу — шизофренія. Нині Віктор Рафальський ув'язнений в обласній Дніпропетровській спецлікарні разом із психічно хворими, засудженими за вбивства. Всі старання його дружини Емілії Войцеховської добитися звільнення Віктора Рафальського виявилися дотепер безуспішними.
***
За написані художні твори відправили на примусове лікування в психіатричну лікарню
(З сайту "Погляд – Новини Тернополя", 27 травня 2016 р.)
Стаття підготовлена на основі матеріалів архівних кримінальних справ, які зберігаються в Управлінні СБУ Тернопільської області.
ПОСТАНОВА.
Місто Тернопіль. 16 грудня 1967 року.
Слідчий УКДБ РМ УРСР по Тернопільській області старший лейтенант Ткач, розглянувши матеріали кримінальної справи № 68 по обвинуваченню Рафальського Віктора Парфенійовича, 1918 року народження, народжений у місті Одеса, українець, незакінчена вища освіта, неодружений, без постійного місця проживання та роботи, в злочинах передбачених ч.1 ст. 62 УК УРСР,
ПОСТАНОВИВ:
24 вересня 1967 року УКДБ РМ УРСР по Тернопільській області в селі Ланівці Лановецького району Тернопільської області був затриманий і заарештований Рафальський Віктор Парфенійович. Під час затримування у Рафальського були вилучені написані твори: "Під Дамокловим мечем", "Роман Сармат", "Чортеня" та інші, які мають в собі неправдиві домисли, що містять в собі обвинувачення радянського державного і суспільного ладу, а також твори ідейно-недержавного характеру, як "Роман Сармат", "Чортеня" та вірші. Крім того у Рафальського вилучено компас, різні географічні карти, виданні в СРСР, фотоплівки вилучених його творів, які зберігалися у водонепроникному конверті. В даний час на допитах Рафальський В.П. веде себе неоднозначно, то погоджується давати покази, то через деякий час відмовляється і вимагає провести психіатричну експертизу. Це все викликає сумніви у його психологічній повноцінності. У зв'язку з цим 1 листопада 1967 року по відношенню Рафальського В.П. назначена судово-психіатрична експертиза, яка буде проведена в Центральному науково-дослідному інституті судової психіатрії імені Сербського. Його було відправлено туди 13 листопада 1967 року. Тому термін слідства і утримання під вартою продовжити до 24 березня 1967 року.
__________
АКТ № 2/с судово-психіатричної експертизи на Рафальського Віктора Парфенійовича.
8 січня 1968 року в Центральний науководослідний Інститут судової психіатрії імені Сербського було обстежено Рафальського Віктора Парфенійовича, 1918 року народження, обвинуваченого по ст. 62 чс. 1 КК УРСР. На судову психіатричну експертизу в інститут направлений згідно постанови УКДБ РМ УСРС по Тернопільській області від 1 листопада 1968 року у зв'язку щодо психічної неповноцінності підозрюваного. У стаціонар інституту поступив 6 грудня 1967 року. Із слів підозрюваного, з медичних документів відомо, що він закінчив сім класів, з четвертого курсу хіміко-технологічного інституту був виключений.