Насправді ця найвідоміша картина російського живописця Івана Шишкіна називається "Ранок у сосновому бору". Але Шишкін написав лише пейзаж, а ведмедів домалював інший живописець – Павло Третьяков. Лісозаготівлею в СРСР займалися переважно у'вязнені.
"Подмосковные вечера" – пісня композитора Василя Соловйова-Сєдого на вірш поета Михайла Матусовського (написана 1955 року для документального фільму "У дні спартакіади"), що набула великої популярності не тільки у Радянському Союзі, але й у інших країнах. Про це навіть був знятий анімаційний фільм "Песня летит по свету" (1965, реж. Анатолій Каранович). Перший виконавець – драматичний актор Володимир Трошин.
Коли лінію Мажіно було прорвано… прорвала лінію Маннерґейма… прорвала лінію Зіґфріда… проривати лінію Дракона… дібралася до Хайларських укріплень. – Перераховані військові укріплення часів Другої світової війни: лінія Мажино – на кордоні Франції і Німеччини; лінія Маннерґейма – на кордоні Фінляндії з Радянським Союзом; лінія Зіґфрида – у Німеччині вздовж лінії Мажино; Хайларські укріплення – у Китаї. А от поняття "лінія Дракона" відноситься не до військової історії, а до хіромантії, тобто гаданню по лініях на долонях.
… проспівали пісню Максима Р. "Із-за гір, із-за високих"… – Мається на увазі "Пiсня про Сталiна" (1935) на вірш Максима Рильського, музика Левка Ревуцького. От її текст:
Із-за гір, та з-за високих
Сизокрил орел летить...
Не зламати крил широких,
Того льоту не спинить!
На вершини всі ми линем,
Сонце променем в очах...
Льотом сонячним орлиним
Вождь показує нам шлях.
Хай шумить земля піснями
В цей крилатий, горний час!..
Слово Сталіна між нами,
Воля Сталіна між нас!
Нам скорились темні води,
В ноги нам лягли поля,
Розпівалися заводи,
Оновляється земля!
Уперед полком єдиним
Більшовицька сила йде,
Льотом сталінским, орлиним
Мудрий вождь усіх веде.
Пурпуровими вогнями
Нам новий сіяє час...
Слово Сталіна між нами,
Воля Сталіна між нас!
Обормоти занотували: Павло Т. – Мається на увазі Павло Тичина. Талановитий поет, котрий у 1910-х – 20-х роках збагатив українську літературу чудовими аванґардними віршами, у 1930-ті, коли сотні українських літераторів та інших діячив культури були репресовани, і чимало їх страчено, Тичина, аби врятувати своє життя, став писати вірнопідданські вірші сумнівної якості, де оспівував комуністичний режим, радянську владу, Леніна та Сталіна. За це він не тільки уникнув репресій, що знищили багатьох його колег, але й отримав чимало премій і престижних посад та особистий добробут. Школярів радянської України примушували вчити такі вірші, а школярі складали на них пародії-дражнилки. Приклад: на фразу "На майдані коло церкви революція іде…" – дражнилка "На майдані коло бані спить Тичина в чемодані". І таке інше. В. Рафальський в розділі про шкрябарів помістив такі народні пародії на Тичину: "На вгороді баба…", "В полі трактор дир-дир-дир…", "А Дрючина пише вірші…". В останній, зрозуміло, "Дрючиною" замінений "Тичина".
Ти Євгеній… А ти давно. – От витяг із книги "Двадцатый век в эпиграммах от А до Я. Из собрания Льва Куклина". Спб.: Гуманитарное издательство "Академический проект", 2002:
"Евгений Евтушенко – Евгению Долматовскому:
Ты – Евгений, я – Евгений,
Я – не гений, ты – не гений.
Почему ж тебе дано
Называть меня "говно"?!
Евгений Долматовский – Евгению Евтушенко:
Ты – Евгений, я – Евгений,
Я – не гений, ты – не гений.
Ты – говно, и я – говно,
Ты – недавно, я – давно!
(Следует, однако, заметить, что самокритическими посланиями обменялись не лично сами адресаты, а кто-то – за них!)"
Діти на цвинтарі… вмерло людей кількасот. – Так звані "садистьські віршики", складені невідомими "поетами з народу", були популярні в СРСР у 1970-90-х роках. Із чого можна зробити висновок, що розділ про шкрябарів Віктор Рафальський написав не у 60-х роках, а додав до роману пізніше.
У тебя не голова… родить тебя вновь. – Цей віршик є прикладом складених у СРСР народних анекдотів-пародій на відомих поетів. Начебто це віршик Володимира Маяковського, присвячений Сергію Єсеніну.
… про що згадується в солідній "Поетиці". – "Поетика" – трактат Аристотеля.
… вишита сорочка з кутасами… – Кутас – декоративна китиця на одязі. У даному випадку – зав'язки коміра.
… парфумою фірми "Льоріґан"… – Неточність: "Льоріґан" (L'Origan) – назва не парфумерної фірми, а власне парфумів, створених 1905 року і набувших всесвітню славу. Фірма ж, що їх виробляла (і досі виробляє), називається "Коті" (Coty), що її засновником був великий французький парфюмер Франсуа Коті (1874-1934).
… пили "Ахмету"… – "Ахмета" – столове напівсолодке біле вино з винограду сорту "Мцване кахетинський", що вирощується в Ахметському районі Грузії. Виробляється з 1958 року. Колір вина солом'яний з зеленуватим відтінком.
– П'ю за славетну країнчудесівську розвідку... – видудлив до дна. – Хо! – пересмикнув плечима Бендер. – Чого вона варта, коли її очолюють іноземні аґенти. – Лаврентій Берія, котрий очолював держбезпеку СРСР, був у 1953 році страчений за звинуваченням у шпигунстві. Та й обидва його попередники на цій посаді – Генріх Ягода й Микола Єжов – також були розстріляні як вороги держави.
… Свєта призналась Обормотам, що мала з гепардом справу і що пікантність цієї справи понад усяку уяву. – Цей епізод асоціюється з епізодом в десятій книзі сатиричного роману давньоримського письменника Апулея "Метаморфози, або Золотий осел", де також багата розбещена пані, аби задовольнити свою збочену хіть, злягається із твариною; проте не хижою: з віслюком, беручі його в оренду у його хазяїна. Напевно цю тему В. Рафальський "запозичив" в Апулея.
… до кожного з них на руки вискочило отакеньке маля, лепечучи "тато, тато!", а навколо застрибали більшенькі, галасуючи "наші тати прийшли! наші тати прийшли!" – Аналогічна сцена є у сатиричному оповіданні Марка Твена "Як мене обирали губернатором". Тількі там така провокація була влаштована, аби героя не обрали губернатором, а тут метою шахрайської провокації є видурювання у героїв грошей. В. Рафальський напевно написав цю сцену під впливом Марка Твена, чиї сатиричні та гумористичні оповідання багаторазово перевидавалися у СРСР великими накладами. От як це у Твена: "Нарешті, вершиною тих безсовісних переслідувань, до яких вдалися ворожі партії, було те, що дев'ятеро малят усіх відтінків шкіри і в найрізноманітнішому лахмітті полізли під час мітингу до трибуни і, чіпляючись мені за коліна, стали голосно кричати "таточку!"".
… сиділи біля телевізора і дивилися Водяного в ролі Мишки Япончика. – Тобто дивилися оперету "На світанку" композитора Оскара Сандлера у постановці Одеського театру музичної комедії. Михайло Григорович Водяной (справжє прізвище Вассерман, 1924-1987) – видатний комедійний актор театру та кіно, родом із Харкова, народний артист Української РСР (з 1964 року), народний артист Радянського Союзу (з 1976 року; до речі, він був першим у Радянському Союзі актором оперети, якому присвоїли це звання), актор Одеського театру музкомедії (тепер театр імені Михайла Водяного). Цікаво, що у роботі над образом Мишки Япончика Водяному допомагав Леонід Утьосов, котрий був особисто знайомий з Япончиком, бо той був шанувальником творчості молодого Утьосова.
"Все йде, все минає, і краю немає. Куди ж воно ділось? відкіля взялось? І мудрий, і дурень нічого не знає". – Перші рядки поеми Т.Г. Шевченка "Гайдамаки".
На Сунжу… – Сунжа — річка в Північній Осетії, Чечні та Інгушетії, права притока річки Терек. Тече Терсько-Сунженською височиною.
До Грозного літаком, а там пішки до Карабулака. – Місто Грозний із 1936 по 1944 та з 1957 по 1993 роки було столицею Чечено-Інгушської автономної республіки в складі РРФСР та РФ. Після 1993 Чечня та Інгушетія стали окремими одна від одної автономними республіками в складі РФ, і Грозний залишився столицею лише Чечні. Карабулак – місто в Інгушетії. Взагалі ж населених пунктів із назвою Карабулак багато десятків: у РФ, Казахстані, Азербайджані, Узбекістані…
"Нам пєсня жіть і любіть памагаєт"… – перший рядок приспіву "Маршу веселих хлоп'ят". От увесь приспів:
Нам песня жить и любить помогает,
Она как друг и зовёт, и ведёт,
И тот кто с песней по жизни шагает,
Тот никогда и нигде не пропадёт.
"В тумане скрилась мілая Одеса"… – Перший рядок пісні "Золотые огоньки" композитора Василя Соловйова-Сєдого на текст Олексія Фатьянова та Соломона Фогельсона. Популярності набула у виконанні Леоніда Утьосова. От перший куплет:
В тумане скрылась милая Одесса,
Золотые огоньки.
Не грустите, ненаглядные невесты,
В сине море вышли моряки.
… і взагалі усіх гяурів. – Гяур – презирливе позначення людини, яка не сповідує іслам, будь-якого немусульманина.
З того гармидеру стало ясно, що між чеченцями і сунженськими козаками сталася нова колотнеча, і причиною тому було те, що у свій час чеченці були виселені, і сунженці зайняли їх аули, а тепер чеченці повернулися і надавали по шиям сунженцям. – Сунженські козаки – одна зі спільнот, що складають Терське козацтво, до якого крім сунженців зараховуються також гребенці, низові терці, аграханці, терці-семейці, кизлярці, волгці, моздокці, горці та владикавказці. На відміну від кубанських козаків, що походять переважно від запорізьких козаків, котрі у кінці XVIII століття були переселені на Кубань, предки терських козаків переселилися з Московії на північний Кавказ ще у XVI сторіччі, а може навіть у XV. З часів Івана Грозного вони вірно служили Москві. Невдоволення простих росіян, зокрема козаків не тільки чеченцями, але й радянською владою спалахнуло у Чечні в серпні 1958 року, коли радянські війська силою розганяли античеченські мітинги та заарештовували їхніх учасників. Причиною заворушень стало значне підвищення рівня злочинності у Чічні після повернення чеченців із депортації. Чеченці й інгуші були департовані 1944 року до Казахстану та Киргізіїї (під час депортації велика їхня кількість загинула), а 1957 року їм дозволили повернутися на батьківщину.
Ґамбетта – Леон Мішель Ґамбетта (1838-1882) – французький політичний діяч, прем'єр-міністр і міністр закордонних справ Франції в 1881-1882 роках.