Мою адресу ти знаєш... Обов'язково заходь... Ждатиму...
Галя нічого не відповіла, тільки ще раз глянула йому в очі й тихо промовила на прощання:
— Приїжджайте...
Не обертаючись, він швидко пішов до пароплава.
Матроси забрали трап. Пролунав потужний гудок, завирувала, запінилась під колесами вода.
На піскуваті береги, мов кінські гриви, накочувались піняві хвилі, розмивали грунт, бушували, підмиваючи довге коріння ліз та осокорів.
Все меншою ставала пристань. А ще меншою здавалася верба, під якою голубіла знайома косинка.
Максим стояв на палубі, жадібно дививсь на дівчину, і в очах його світилась ніжність і любов...
"Зустрінусь я з тобою;.. Зустрінусь, Галю..."
1952