Вони приготувалися забирати з космі-чного корабля результати дослідів Аеровела. Погляди присутніх зосередилися на нижній частині велетенської дзиґи. Нарешті там з’явився чорний прямокутний отвір. З отвору вийшла людина. Це був Аеровел.
Він прикрив очі долонею, ніби від яскравого світла, похитуючись, ступив кілька кроків від корабля, ві-таючи присутніх. Його слова полинули над космодромом:
— Пробачте, друзі, що не можу довго побути з вами і поговорити. Справи вимагають негайного мого ві-д’їзду. Прошу зайнятись апаратом. Всі дані автоматів переправити в Центральний Науковий Фонд.
Велика група інженерів оточила космоліт. Вони один за одним зникали в отворі. Ззовні, біля бар’єра по-ля, залишився тільки Ліахім. Він, стримуючи хвилювання, підняв руку.
Аеровел побачив Ліахіма, широко посміхнувся. Друзі кинулись один одному назустріч і без слів гаряче обнялися.
Аеровел відступив на крок, глибоко вдихнув повітря.
— Яке щастя, брате мій, відчувати себе серед друзів, — сказав він. Очі його заблищали. Ліахім зрозумів тон, яким були сказані ці слова. Він посміхнувся.
— Їдьмо! Тобі треба відпочити перед Радою і побачитися з рідними…
Аеровел весело засміявся.
— Якщо з усіма, то на це піде не менше півроку. Ні, ні! Ніяких побачень. Ти мені тепер же повинен роз-повісти про все. Коли починається Рада?
— Всі знають про твоє повернення. Засідання призначене на післязавтра. Гості з сусідніх систем теж да-вно чекають. Поглянь — ось їхні кораблі… Вони вирішили прибути особисто, бо Рада триватиме довго і по радіо консультуватися не можна.
Справді, на сусідніх полях виднілися три космічних кораблі неземної конструкції. Два з них були схожі до трикутників з кулястими вершинами, а третій мав обтічну рибоподібну форму.
Аеровел поглянув на чужі космольоти, задоволено кивнув головою.
— Алл-Аскор-Гудін і Брраж-сі прилетіли? — запитав він.
— Так.
— О, тоді буде гарячий бій, — засміявся найстаріший вчений. — Поїхали до мене…
На краю поля космодрому стояли темно-вишневі майданчики із зручними кріслами і маленьким пультом. Це були гравільоти. Друзі зійшли на один з гравільотів і сіли. Поворот важільця включив антену прийому енер-гії. Майданчик був позбавлений ваги. Слідом за тим магнітно-гравітаційна тяга безшумно підняла його в повіт-ря.
Відразу ж за космодромом блиснули внизу блакитні стрічки каналів, зелені прямокутники полів, прозорі чудесні палаци серед квітучих дерев. Космодром танув удалині, десь позаду.
Аеровел, помилувавшись давно не баченим краєвидом, поклав руку на плече Ліахіма.
— Ну, друже мій, я слухаю тебе…
…Вісімдесят членів Космічної Ради і двадцять гостей з сусідніх планетних систем зайняли місця, що йшли амфітеатром навколо круглого підвищення — стола. До складу Космічної Ради входило по двадцять уче-них від кожної системи, які складали Великий Союз. Представники кожного світу займали окремий сектор ам-фітеатру. Зліва від столу сиділи господарі системи Сонця. Вони були одягнуті в блакитні матові плащі, які спа-дали красивими складками донизу. Голови вчених були непокриті. І хоч наймолодшим сповнилось по двісті й більше років, їхні обличчя сяяли молодістю і красою. Цього досягла біохімія, переборовши старіння клітин ор-ганізму.
В сусідньому секторі розташувалися вчені з системи Центавра, розумні істоти планети Крак-Ру. Вони були одягнуті в барвисту, гарячих тонів, одежу і мало чим відрізнялися від господарів приміщення Космічної Ради. Тільки високі черепи не мали рослинності, та очі були поставлені дуже далеко одне від одного.
Третій сектор зайняли представники планети Ай-Сса-Мрра з системи Сиріус — не дуже схожі на людей розумні істоти з темно-фіолетовою шкірою, приплюснутим назад великим черепом, покритим зелено-жовтавим волоссям, круглими, риб’ячими очима і чотирипалими руками.
І, нарешті, в четвертому секторі були вчені недавно відкритої планети біля непомітної червоної зірки всього на відстані шести парсеків. Слаба радіація світила цієї системи була причиною того, що планета Кома ввійшла останньою в Великий Союз, хоч вона досягла досить великої культури і могутнього технічного потен-ціалу. Представники Коми зовні не мали нічого спільного з іншими розумними істотами. Шкіра їх була ніжно-зеленою і, здавалося, просвічувалася наскрізь. Вночі тіла цих істот світилися фосфоричним промінням. Вони були позбавлені шиї, зате тулуб міг повертатися в усі боки дуже рухливо. Люди Коми були наділені трьома ор-ганами зору, замість пальців на кінцівках ворушилися надзвичайно спритні щупальці, які, до речі, могли відро-джуватись при пораненні. Одежа їх складалася з чорних блискучих покривал.
Члени Космічної Ради заворушилися на своїх місцях. На підвищення вийшов голова Ради Римідал в су-проводі десяти помічників. Потім в боковому отворі з’явилися Аеровел з Ліахімом. Присутні підняттям правої руки стримано привітали найстаріших учених Великого Союзу Систем. Новоприбулі сіли в першому ряду. В залі засідань запанувала тиша.
Римідал натиснув кнопку на столі. З купола приміщення вздовж стін посипались донизу червоні кулепо-дібні розряди. Вони ставали густішими, об’єднувались і перетворювались на шнури, схожі до повільних блис-кавиць. Навколо присутніх попливли в просторі майже невидимі прозорі рожеві хвилі. Це почав діяти апарат, що стимулював увагу і посилював функції мислення. Римідал підняв руку. Над залом прозвучали його слова — тихі, чіткі й лаконічні:
— Наша планета, вся Система, а також інші системи, представники яких присутні тут, пережили багато революцій. Я говорю не про ті соціальні революції, що бушували десять тисяч років тому і знаменували пово-рот до нових відносин між народами. Я маю на увазі революції в Науці, які допомагали і допомагають нам все глибше пізнавати таємничий і безкінечний Космос. Але останні тисячоліття привели нас до незвичайної кризи. Ця криза подвійна. Ви всі знаєте небезпеку виродження. Ця давня небезпека стала особливо страшною тепер. Причина її — надмірне інтелектуальне навантаження. Друга небезпека — обмеженість мозку, а разом з тим обмеженість мислення.
Ми досягнули довголіття в межах тисячі років, але і цього людині дуже мало, щоб вона могла ввібрати в себе мудрість попередніх поколінь. Наука розділилася на безкінечну кількість струмків, а логіка кличе до спрощення, до універсальності.
У нас є машини пам’яті. Але для того, щоб рухати вперед Знання, яке стає дедалі складнішим, необхідно знати всі його основні віхи. Це вже тепер часто призводить до божевілля, до порушення нормальних Функцій мислення. Знання перевершує можливості розуму!..
Необхідна нова революція, яка виведе нас з цієї кризи. Така Революція можлива. Зараз перед вами висту-пить Голова Інституту Електронно-гравітаційних машин Семоній. Він з групою вчених нашої та сусідніх сис-тем розробив грандіозний проект, здатний водночас вирішити всі проблеми, про які я тільки що говорив. Увага! Буде говорити Семоній!..
Римідал повернув голову праворуч. Там, з першого ряду, по сходах підіймався вчений, одягнутий, як і всі інші, в блакитний плащ. Це був Семоній. Він народився триста років тому в системі Центавра від земної жінки на ім’я Рожевий Світанок, яка була спеціалістом по гравітаційних машинах і допомагала вченим Крак-Ру. Вона полюбила молодого, гарячого вченого Мі-Бра, і він став батьком Семонія. Очевидно, від батька вчений одержав у спадщину гарячий, нестримний темперамент, поспішність у здійсненні задумів і велику принциповість. Члени Космічної Ради з зацікавленням дивилися на Семонія. Його обличчя було втомленим і тривожним. Очевидно, він дуже хвилювався. Семоній вийшов на підвищення біля стола, сів у середині зеленого овалу й поклав руку на маленький пульт, звідки здійснювалось керівництво демонстраційними машинами. Він зустрівся поглядом з Аеровелом, якусь мить не міг відірватися від очей старого вченого, потім оволодів собою і включив мікрофон.
— Друзі! — прозвучав голос Голови Інституту Електронно-гравітаційних машин. — Ви всі усвідомлює-те, перед якою небезпекою стоїть світ Розуму. Про це щойно говорив Римідал. Я не знаю, чи варто вам, пред-ставникам Науки, нагадувати про факти, яких досить у кожній із систем. Турбота про майбутнє велить нам піти по шляху звільнення розумних істот від інтелектуального навантаження, яке стало непосильним.
Проблема така: передача основних функцій наукового мислення електронно-гравітаційним машинам. Ми сконструювали могутній автоматичний центр, що керує машинами планети. Тепер ми хочемо дати йому здіб-ність самостійно мислити в суто науковій сфері. Розумний автоматичний центр одержить можливість абсолют-но безпомилково аналізувати всі дані, що будуть надходити до нього зовні, і саме по таких законах, по яких іде розвиток людства. Звідси незвичайна перспектива — Знання буде розвиватися швидкими темпами, бо реакція електронно-гравітаційних машин в мільйони разів швидша від людської, а логіка безпомилкова і позбавлена сумнівів. Таким чином, ми звільнимо людей від страшного перевантаження в сфері мислення…
Я пропоную на розгляд Космічної Ради проект, який передбачає наукову революцію небачених масшта-бів. Ми будемо говорити тут не про технічний бік справи, бо кожен з вас знає про абсолютну реальність такого проекту, — ми обсудимо моральні, етичні та наукові норми подібної перебудови.
Попередня консультація показала, що багато членів Космічної Ради проект схвалюють. Найсерйозніші заперечення висунув Ліахім — керівник Інституту Галактичних Експедицій. На даному засіданні нам треба по-вністю вирішити долю проекту, а разом з тим і долю дальшого розвитку розумних істот Великого Союзу Сис-тем. Хто скаже за або проти проекту?
З сектора системи Центавра підвівся високий вчений з великою головою і нахмуреними бровами. Його сухі губи стиснулися, потім повільно розійшлися. Він щільніше закутався в барвисту накидку і почав говорити. Римідал включив машину, яка перекладала промову вченого на мови чотирьох систем. Всі з повагою прислуха-лися до слів Алл-Аскор-Гудіна, бо він був найвизначнішим спеціалістом з електроніки на планеті Крак-Ру.
— Я буду говорити коротко, — сказав учений. — Академія моєї планети згодна з проектом Семонія.