Н е р і с а
Мій пане, дякую!
(Хоче поцілувати його в руку).
М е ц е н а т
Не так, безсмертна!
(Цілує її в уста).
Неріса встає.
П р е ф е к т
(з місця, посуваючись трохи на ложі і простягаючи чашу з вином)
Ходи, вакханко, відпочинь край тигра!
Неріса, усміхнувшись, подається до нього. В юрбі здержаний сміх. Антей раптом зриває ліру з канделябра і кидає її а розмаху в Нерісу. Неріса заточується і падав додолу.
Н е р і с а
Рятуйте! Він мене убив!..
Алтей нахиляється до неї і бачить, що вона конає.
А н т е й
(тихо і наче спокійно)
Убив...
П р е ф е к т
(гукає рабам)
Сюди вігілів!
А н т е й
Стій, дай закінчити.
(Здіймає з ліри одну струну. Звертається до Хілона і Федона, що стоять попереду юрби).
Товариші, даю вам добрий приклад.
(Задавлюється струною і падає мертвий край Неріси)
[28.ІІІ. 1913, Єгипет]