Вдень листки розгорнуті, а під вечір складаються — "сплять". Це явище унікальне серед папоротей.
При основі черешка розміщено по 2—3 спо-рокарпії. Достигають спори у липні — вересні. Відомо давнє місцезростання цієї рослини: береги Латориці та її приток у Закарпатті. Останнім часом марсилею знайдено на Шацьких озерах (Волинська обл.), на Південному Бузі біля м. Ладижин (Вінницька обл.), на Дунаї в басейнах озер Кагул і Картал (Одеська обл.). Росте в стоячих і повільноплинних водах.
Чисельність виду зменшується внаслідок господарської діяльності людини, насамперед проведення меліоративних робіт і замулення річок.
Марсилея чотирилиста потребує повної охорони — створення заказників, контролю за станом популяцій.
ПОРЯДОК ВУЖАЧКИ
РОДИНА ВУЖАЧКОВІ
Це невеликі папоротеподібні рослини. Кореневище у них коротке, соковите, без лусок. Листки складаються з двох частин: стерильної, або вегетативної (власне зелений листок) і спороносної.
Поширені вужачкові на всій земній кулі. їх родина нараховує 81 вид (3 роди). У нашій країні зустрічається 12 видів (2 роди). Чисельність багатьох вужачкових зменшується внаслідок господарської діяльності людини. У нашій республіці потребує індивідуальної охорони гронянка півмісяцева, ключ-трава. Вона занесена до "Червоної книги УРСР". Гронянка півмісяцева, ключ-трава. Рідкісна рослина. Цінний для науки вид.
...Бреде лісовими хащами людина. Обшарпана, обвітрена, заросла. За плечима торба, у руках посох. Сторожко вдивляється під ноги, розсовує посохом кущі. Шукає чогосьі Довго йде, та ось натикається, здається, на те, що шукала. Стає на коліна, обережно оббирає довкола чогось пожухлу траву. Невже женьшень? Так він у цих краях не росте! Що ж тоді? А чоловік уже милується невисокою папороттю. її, правда, і папороттю важко назвати, бо хоч пластинка листка й периста, але не розсічена на дрібні частинки, як у звичайних папоротей, а з напівмісяцевими долями. Вгору ж підноситься своєрідне гроно — спороносна частина пластинки листка. Тому й названа рослина — гронянка півмісяцева. Однак, чому так радіє цій знахідці людина? Може, це ботанік, першовідкривач виду? Тоді навіщо чоловік ламає молоде деревце? Ага. Він робить черешок для лопати. Виходить, викопає рослину й понесе в ботанічний сад!
Аж ні, ударив заступ прямо під корінь, і гронянка півмісяцева полетіла під дерево, а чоловік все копає, копає... Лише під вечір перестав. Оглянув яму, в якій стояв, виліз, обхопив у розпачі голову... Хто він такий, що шукає? Невже скарб, до чого ж тоді папороть? Так, перед нами скарбошукач, а рослині він зрадів тому, що назва її в народі ключ-трава. Напевне, знає він повір'я, що ніщо не вкаже йому так точно дорогоцінний скарб, як гронянка. А що ця не допомогла — не біда, не може ж скарб під кожною рослиною лежати І
Скарбошукач знесилено упав під дерево, згорнувся калачиком і заснув, щоб завтра знову вирушити на пошуки ключ-трави... Важко сьогодні знайти людину, яка б вірила у чудодійну властивість ключ-трави відкривати скарби. А от цілющі властивості гронянки півмісяцевої ні в кого не викликають сумніву. Ця рослина здавна використовується в народній медицині для швидкого зажив-лення ран.
Нечасто зустрічалася гронянка півмісяцева й раніше, але останнім часом її стало зовсім мало. Розсіяно росте вона в Карпатах, на Поліссі, в Лісостепу, Гірському Криму. Любить листяні і мішані ліси, чагарники, гірські луки. Охороняється в Карпатському заповіднику та деяких лісових заказниках. Вчені наполягають на її охороні, посиленні контролю за станом популяцій, обмеженні збирання.
ПОРЯДОК
сосни
РОДИНА СОСНОВІ
Рослини з родини соснових належать до групи голонасінних рослин. Річ у тім, що насінний зачаток у них лежить на плодолистку відкрито. Так само насінина. А в іншої групи рослин — покритонасінних — насінний зачаток схований у зав'язі.
Немає на планеті рослин, які могли б позмагатися з представниками родини соснових як у нагромадженій біомасі, так і в освоєній території. І це тоді, коли обрали вони для свого процвітання лише одну півкулю — північну, де і клімат суворіший, і грунти збіднені. Та соснові невибагливі. Деякі види їх можна зустріти високо в горах, ростуть вони навіть за полярним колом. З-поміж 10 родів цієї родини виділяються п'ять — ялиця, модрина, ялина, смерека і сосна. Вони й становлять переважну більшість рослин, що входять до соснових. Всього ж родина нараховує близько 250 дикорослих видів. В СРСР дико ростуть 33 види (4 роди), на Україні — 9 видів (4 роди). Соснові — вічнозелені, рідше — листопадні дерева, іноді сланкі чагарники. Листки у них голковидні, лусковидні, вузьколанцетні: різняться вони й величиною: бувають дрібненькі, як, приміром, у ялиці та ялини, або довжелезні — як у сосни болотної. "Голка" у неї 45 см завдовжки! На дереві листки тримаються від 2 до 7 років, і лише у модрини і псев-домодрини вони щороку опадають. У ялини та ялиці всі пагони однакові, листки сидять спірально поодинці або супротивно у два ряди. А ось у сосни і модрини, крім звичайних пагонів, є ще й короткі бічні. Листки на них розміщуються по одному або пучками.
Більшість соснових має добре розвинену, міцну кореневу систему. На дрібному корінні багатьох лісових дерев, там, де є кореневі волоски, можна виявити мікоризу: гіфи грибів добувають з грунту мінеральні солі й діляться ними з деревом, одержуючи взамін органічні речовини.
Чемпіонами по висоті серед дерев вважаються секвойї вічнозелені, що бувають понад 100 м заввишки. Не дуже відстають від них соснові. Модрина західна сягає 80 м у висоту, а дугласія і— 99 м, інші — 40—50 м. Що ж до тривалості життя, то тут рекорд встановили соснові: сосна довговічна, приміром, прожила 4 844 роки!
Найхарактерніший представник родини соснових, що росте в наших місцях,— сосна звичайна. Це — вічнозелене дерево, до 35 м заввишки, з червоно-бурою доверху корою і видовженими та вкороченими пагонами. Сосна, яка росте у лісі, утворює високий колоноподібний стовбур та невелику пірамідальну крону. На відкритому місці сосна невисока, зате крона її стає розлогою. Щороку в сосни утворюється нове кільце гілок. За кількістю їх легко встановити вік дерева. Листки у вигляді хвої (голок) гладенькі, гострі, розташовані попарно в одних піхвах. Живуть голки два-три роки. Завдяки їх малій площі, потовщеній шкірці, а також обмеженій кількості продихів, сосна слабо випаровує вологу, що дозволяє їй рости на сухих грунтах. Цьому допомагає також і те, що сосна має сильно розгалужене коріння, здатне вбирати найменшу вологу. А скільки ж років живе це дерево? У звичайних умовах — 150—200 років, а як поталанить — то й всі 400. Сосна — однодомне дерево. Навесні на молодих гілках з'являються "шишечки": зеленувато-жовті, чоловічі, їх ще називають мікро-стробіли, червонуваті — жіночі, або макро-стробіли. "Щишечки" складаються з лусочок. Мікростробіли розташовані біля основи молодого пагінця, на їх лусочках розвиваються по два мішечки, в яких утворюється пилок. Пилок цей надзвичайно легенький, та, щоб він був ще легший, йому допомагають два пухирці, наповнені повітрям. Дмухне лише вітерець і понесе пилок дуже далеко — більш як за 100 км від дерева.
Водночас у макростробілах, що знаходяться на верхівках молодих гілок, розвиваються на кожній лусочці два насінні зачатки. Достиглий пилок, потрапляючи на них, прилипає до смолистої поверхні. Запилення відбулося. Лусочки макростробіл стуляються і склеюються смолою. "Шишечки" ростуть, дерев'яніють, стають спочатку зеленими, потім коричневими. Запліднення у сосни відбувається через 13 місяців після запилення. Крилате насіння визріває тільки на другий рік. Шишки розкриваються під дією сухих вітрів, які й розносять насіння від дерева. Цікаво, що на сиру погоду шишки закриваються. Насіння сосна продукує багато: у кілограмі його міститься 120 тисяч насінин. Воно добре сходить — до 96 процентів. Це найвищий показник серед усіх хвойних.
Сосна звичайна — дуже цінне дерево. Вона, насамперед, найголовніший лісоутворювач, а це — деревина, яка використовується у лісохімічній, лакофарбовій, медичній і фармацевтичній промисловості. Будівельний матеріал, дрова, каніфоль, скипидар, дьоготь, папір, ефірні масла — ось неповний перелік того, що дає людині ця рослина. А в лісі без неї не змогли б перезимувати глухарі, білки, бурундуки, шишкарі, навіть лосі. Одні з них живляться насінням, інші поїдають хвою (у соснових голках взимку дуже багато жирів, які допомагають вистояти у сильні морози). Модрина вирізняється з-поміж інших дерев родини соснових тим, що скидає на зиму листки. Вони м'які, плоскі, знизу з біленькими рядами продихів. На довгих пагонах листка розміщені спірально, на вкорочених — пучками, по 20—40 у кожному. Дрібні круглі або циліндричні шишки визрівають того ж року восени або, перезимувавши, навесні. Цікаво, що шишки, висіявши насіння, залишаються на дереві ще кілька років. Насіння дрібне, жовтувато-буре, з крилом. Якщо у сосни насіння зберігає схожість впродовж 4—8 років, то у модрини воно втрачає її вже на третій рік.
Міцна деревина модрини довговічна, тому здавна славилася як чудовий будівельний матеріал. З неї зводили споруди у Древньому Римі, на ній стоять багато будинків Венеції, чимало її пішло на будівництво флоту, особливо при Петрі І. Є в модрини ще одне достоїнство: вона не боїться загазованого повітря, отже, її можна використовувати для озеленення навіть промислових міст. До "Червоної книги УРСР" занесено з родини соснових два види — модрина польська і сосна кедрова європейська.
Модрина польська. Дуже рідкісна рослина. Дерево до 35 м заввишки. Листки модрини польської на довгих пагонах розташовані по спіралі, на коротких бічних — пучками. На зиму опадають. Жіночі шишки, в яких восени насіння дозріває, залишаються на дереві кілька років. Деревина тверда, смолиста. Ціниться як чудовий будівельний матеріал, що впродовж століть не піддається гниттю. Використовується також в меблевій промисловості. Колись із модрини добували венеціанський терпентин — смолисту жовтувато-прозору речовину з характерним запахом. Вона йшла на виробництво каніфолі та скипидару, для приготування лаків, мазей, пластирів тощо.