Й гнав не дуже довго, бо почтова тьма його тестя не знати чому теж спинилася. Холодний клубок остраху підпер груди, й він стрибнув із коня вже біля самого воза й заглянув під ширму передка. Данка разом з двома робинями була там, й Осмогруд заспокоївся:
— Чого-с кликала?
Ясноока Данка поволі підняла прозорий полоток, що затуляв її вид, і благально мовила:
— Речи, Великий княже, тамтого старця пустити.
— Якого старця?
Княжна махнула рукою в бік Данапра, де юрмилися люди. Кілька волфів тримало задрипаного сивобородого чоловіка, ще один в'язав йому руки назад. Осмогруд почав сходити в берег, але назустріч йому прискакав малий воєвода Слободан, устромивши ноги в петлі сідла. Ся його витівка й досі дратувала Великого князя, жоден косак не наважувався перейняти її в малого воєводи, щоб не сміялись інші, та зараз було не до сього, й Осмогруд спитав:
— Що то за старець?
Та не став слухати пояснень і важко збіг закляклими ногами в берег.
— Що то за старець? — поспитав він і в головного волфа Вербана, який крутився коло задрипаного незнайомця.
— Рече, ніби він є роду болярського, Великий княже! — з посміхом одповів чільний жрець Юра Побідника.
Осмогруд підійшов і став коло зв'язаного:
— Хто єси?
— Радой, Радоєм кличуть мене.
— Якого племені єси?
— Северин єсмь, кіріє.
— А пощо звеш мене, як неначе грека?
— Був єсмь у полоні в грецькому торжищі Ольбії. Я єсмь син болярина Лиса.
— Й куди йдеш?
— Додому, кіріє.
— Бреше, Великий княже! — вихопився вперед шрамовитий між Вовко, якого Осмогруд добре знав. — Се я-м упіймав його. Йшов сей ускок на полудень, а я-м наздогнав його.
— Якої віри єси? — раптом спитав Осмогруд.
— Сіверської.
— А для чого маєш таку бороду?
Старець од несподіванки розгубивсь. Осмогруд почервленів од раптового гніву:
— Переметник єси ти в грецьку віру!
Всі збуджено загомоніли, й упійманець безпорадно заблимав на всі боки. Та серед сієї юрби годі було шукати співчуття. Сива кучмата голова хилилась і хилилась йому до самих грудей. Тоді він ураз підвів очі на Великого князя й попросив:
— Нехай одпутають мені руки.
Осмогруд кивнув волфам, і ті пустили старця. Старець торкнувся чола й спитав:
— Хто вміє грецького письма?
— Я вмію, — буркнув чільний волф Вербан.
— Тоді прочети ось тут! — старець показав собі на чоло, де виднів ледь загоєний шрам.
Вербан підступив ближче й переклав:
— "Держіть мене! Я втікаю!"
Се міг бути й не грек, хоч і розмовляв з грецьким приголосом, й Осмогруд наказав волфам:
— Одпустіть його, й пришибіть, і дайте комоня на дорогу.
Й повернувсь іти геть, але зустрівся з глумливим поглядом Слободана.
— Я знаю сього старця, Осмогруде. Се є купець із грецького торжища Ольбії.
— Грек? — Осмогруд подивився на бородатого — Відпустіть однаково, й нагодуйте.
— Не є грек! — вигукнув Слободан. — Сіверського племені він, але чинить требу грецьким кумирам і зветься Гіпербол. Був робом, а тоді греки одпустили його.
— А требу чинить грецьким кумирам? — гримнув Осмогруд і приступив до Гіпербола. — Так? Але северин не може жити робом, забув єси?
Гіпербол упав навколішки й майже до землі схилив голову.
— В'яжіть, — притишеним голосом повелів Осмогруд. — Ні северин, ні русин, ані древлянин не може жити в полоні.
Волфи міцно скрутили Гіпербола й звели на ноги, й у сей час підбігла княжна Данка, закутавши вид прозірним полотком:
— Великий княже! Ліпше забий мене, а крови перед моїм вінцем не лляй! То є зла прикмета.
Але Великий князь, і не глянувши на свою наречену жону, проказав глухим надтріснутим голосом:
— Перед твоїм і моїм вінцем я-м пролляв уже кров їдної людини. Й проллю кров комождого, хто зрадить україну свою й покон вітців своїх і кумирів.
І першим побравсь угору кручею, де стояли боляри та можі, й дивилися на володаря, й слухали його волю. Було й моторошно, й радісно, бо всі знали, що говорить він не про сього задрипаного волоцюгу, якого ніхто й не бачив досі, а про брата рідного Соболя.
— Киньте його в човен і хай пливе за водою!
Й сива прозора хвиля Данапра, Данапріса, небесної води Дани Прісної, вже понесла в море ускока. Рідна земля не прийняла його назад. Утікши від Іфікрата, він подався був на колишню вітчину свою, яку зрадив, бо, потрапивши в полон, не втік і не вкоротив собі живота, тепер і родаки вигнали зрадця. Тепер і кров його, і тавроване тіло не знайдуть ні спочинку, ні же нічного пришибу, бо одних кумирів він зрікся, інші ж, чужі, не прийняли його. Може, колись, через багато літ чи сотень років його душа втілиться в дикого ворона.
Примітки
[1]
Кінець травня.
[2]
450-й рік до нашої ери.
[3]
Ніктепарх — начальник нічної варти (давньогрецьке).
[4]
Фінансовий урядовець, уповноважений вести справи Афінського морського союзу.
[5]
Привіт (дослівно — радуйся!).
[6]
Пане.
[7]
Чорне море.
[8]
Письменник.
[9]
Евксінський — гостинний (давньогрецьке).
[10]
"Ольбія" означає "щаслива".
[11]
Ольбія називалася ще Бористеном — за грецькою назвою річки Дніпра, оскільки стояла на березі Дніпро-Бузького лиману.
[12]
Північна вулиця.
[13]
Жіноча половина грецької оселі.
[14]
Талант — грошова й вагова одиниця, 27 кілограмів. В одному таланті — 60 мін, у міні —100 драхм, у драхмі — 6 оболів, в оболі — 8 халків.
[15]
Навтікон — флот.
[16]
Друнгарій — начальник навтікону-флоту.
[17]
Данапр — Дніпро.
[18]
Меотида — Азовське море.
[19]
Карпати.
[20]
Кийль — переправа.
[21]
Брат у перших — двоюрідний брат.
[22]
Так звана греками Велика Скіфія межувала на сході з Доном, на заходів з Карпатами, на півдні з Чорним морем та Дунаєм, а на півночі сягала земель угрофінських племен по той бік верхів'їв Дніпра.
[23]
Ліси, які росли на схід від гирла Дніпра понад морем, Геродот називав Гілеєю (Поліссям).
[24]
Сухий — лютий.
[25]
Метек — вільновідпущеник.
[26]
Трапедзит — міняйло, лихвар.
[27]
Алізони — ті, що добувають сіль (давньогрецьке).
[28]
Амфора, або метрет, уміщала близько 40 літрів.
[29]
Істрія — старогрецька колонія на західному березі Чорного моря, на території та званої Малої Скіфії.
[30]
Істр — Дунай.
[31]
Скіл — те саме поняття, лише зменшувальне: Соболь.
[32]
Кіно — дослівно означає "собака", тобто вірна й самовіддана.
[33]
Симпозій — обід, переважно без вина.
[34]
Аште — вперед марш.
[35]
Скгрофорюн — кінець червня — початок липня.
[36]
Ефеб — молодий афінський воїн.
[37]
Палестра — плац для гімнастичних та військових навчань.
[38]
500 рік до н. е.
[39]
Калліпіди — прекрасноджерельні (давньогрецьке).
[40]
Гіпаніс — Буг, Бог.
[41]
Аґафірси — нахаби, зухвальці.
[42]
Дана, Дон, Дін.
[43]
Синодом — народні збори.
[44]
Кало — добре (давньогрецьке).
[45]
Піанепсіон — з середини жовтня до середини листопада.
[46]
Ісотелія — прирівняння метека в економічних правах до громадян полісу.
[47]
Метаґітніон — серпень-вересень.
[48]
"Живим знаряддям"; так елліни називали своїх робів.
[49]
Ґамеліон — кінець січня — початок лютого.
[50]
Псефісма — постанова, номос — закон, графо параномон — скарга на протизаконність номосу.
[51]
Борейський пілон — Північна брама.
[52]
Стадій — 185 м.
[53]
Евр — східний Вітер.
[54]
Жертвофор — той, що приносить жертву.
[55]
Гідропілон — брама, яка стоїть у воді, вхід до ольбійської внутрішньої пристані.
[56]
Послух — свідок.
[57]
Наварх — чільник флоту.
[58]
Схен — вживана греками єгипетська міра довжини: 60 стадіїв (стадій — 185 м).
[59]
Мемактеріон — кінець листопада — початок грудня.
[60]
Посідеон — кінець грудня — початок січня.
[61]
Техніти — ремісники.
[62]
Гони — 185 м (= гр. стадію); великі гони — 240 м, малі — 160 м.
[63]
Тьма — десять тисяч (давньоукр.).
[64]
Латниця з твердої, "підошовної", шкіри.
[65]
"Рів" у перекладі перськими мовами — "Крим".
[66]
Брат у других — троюрідний; брат у перших — двоюрідний.
[67]
"Скіфи" — суворі, похмурі (грецькою мовою).
[68]
Нуменгія — перший день місяця, молодик.
[69]
Хіротонія — відкрите голосування підняттям руки.
[70]
Графе параномон — скарга на протизаконність.
[71]
480 рік до н. е.