Пітьма вогнища не розпалює...

Олесь Бердник

Сторінка 58 з 60

А ми — дорослі — продовжували нагромаджувати Вавілонську Вежу ветхої цивілізації. Найбільше, на що спромоглися, — ліквідувати армії, мілітарних монстрів, проте загнали хворобу всередину. Косметика, кос-метика — ось що таке паша "космічна" цивілізація! "Поваплені труни", як влучно зауважувала древня мудрість. "Зони Альтернативи" створили в багатьох країнах, проте експерименти по формуванню гармонійної природи зайшли в глухий кут: прагматичний соціум розмиває всі зусилля ентузіастів, рептилії минулого протистояння в ноосфері гарчать. Ясна річ, діти чутливо реагують на інерцію батьків, вони жадають нового народження. Але де, як, на якому ґрунті втікачі планують побудувати основу іншого буття? Адже вони зрілі душі, не могли ж вони стрибнути просто так, в ніщо!

Зажди, зажди. Ось щоденник Ломикаменя. Цей хлопчина один з лідерів дитячої групи. Записи сновидінь. Хм, цікаво. Можливо, він у снах шукав небувалих формул. Такий напрямок розвивають навіть дорослі дослід-ники — психодеміурги. Гм… У сні — розмова з Ціолковським…

"…Ідеї Ціолковського про "вогняне людство" дуже схвилювали мене, я вже кілька років мрію торкнути-ся до механізму трансформації, що дозволив би людині "вискочити" з тілесного скафандра і полетіти. Правда, мрійник з Калуги вважає, що це — справа мільярдів літ еволюції. Я не згоден з ним! Метелик уже тріпоче кри-льцями в нашому єстві, якщо ми жадаємо польоту!..

І ось… нині приснилося мені, що я приїхав до Калуги, знайшов дім Ціолковського. Старий учений такий, як ми його звикли бачити на портретах, може, трішечки молодший. Правда, розмовляє без слухової труби, чує прекрасно. Спочатку ми захопилися розмовою про польоти, але він рішуче зауважив, що польоти — не головне, що це лише вихід у нове середовище, де здійснюватиметься найважливіше завдання — трансформація психіки. Записую весь діалог, як він мені запам’ятався.

Ціолковський:

— Потрібна нова площина дії й розуміння. Грандіозний обрій мислення й бачення. Наші ноги в болоті ветхих уявлень, псевдонаукових штампів. Звільніть людину від грубої їжі, буржуазного мислення, дайте їй мо-жливість жити лише радістю пізнання, і негайно ж почнеться метаморфоз. З’являться небувалі можливості. Відкриється стежка для переходу в нові енергостани. Правда, для цього треба підґрунтя — психологічне й тех-нічне. Ви маєте його? Я ось б’юся, б’юся роками, а довкола — нерозуміння, байдужість…

— Ми мріємо про альтернативні пошуки, — сказав я. — Як капітан Немо з роману Жуля Верна. У нас є лабораторії, є необхідні знання.

Ціолковський (усміхаючись):

— Тоді спробуйте! Я теж інколи божевільно мрію. Але що під силу одинаку? У вас є товариші, котрі зда-тні божевільно мислити?

— Є! Нас багато.

— Чудово. Відкиньте всі штампи думки, уявлень минулих віків, подивіться на природу вільним оком. Речовина, матерія — пластична. Вона відповідає на запит: які зерна в неї сієш — такі вона вирощує. Проте чи вміємо ми як слід її запитувати? Полон "очевидності" страшний, юначе. Згадайте ідею Птолемея про кружляння Сонця і зірок довкола Землі. Тисячоліттями ця "очевидність" задовольняла сплячі уми. Окремі мислителі догадувалися про істину, але потреби в їхній прозорливості не було. Навіть коли Копернік обґрунтував геліоце-нтризм — люди не поспішали прийняти його. Смерть Джордано, ганьба Галілея… А що вже казати про глибші ідеї? Наприклад, взяти ідею кореляції мікросвіту й макросвіту, тотожність найменшого і найбільшого…

— Як? — підхопився я. — Як ви сказали?

— Ого! — засміявся Ціолковський — Яка це муха вас вкусила? Зацікавила ідея?

— Наша група давно вже міркує над цією проблемою. Весь час нуртує, нуртує думка про те, що десь ма-ле й велике змикаються…

— Скрізь! — твердо мовив Ціолковський. — В кожній цяточці… Пам’ятаєте прадавній символ гермети-зму — змій кусає себе за хвоста?

— Я розумію це так: у кожній цяточці матерії, у ядрі кожного атома — зосереджена сила всього Космо-су…

— Глибоко дивитеся, — схвально кивнув Ціолковський. — Мої висновки теж такі. Тому кожен атом і ві-чний, безсмертний, що він — весь Космос. Вся штука в тім, як знайти перехід, точку інверсії. Це ніби шлюз — уявляєте? Над нами нависає грандіозне енергосховище — Всесвіт з його міріадами ярих, вируючих світів. Кожна елементарна частка — двері, отвір, канал до цього сховища. Зумійте відкрити двері, шлюз — і потече Енергія Всесвіту!

Якесь осяяння потрясло мене, і я захоплено загаласував, танцюючи довкола ученого:

— Чудово! Чудово, Костянтине Едуардовичу! Ви — геній!

— Киньте, — спохмурнів Ціолковський. — Вже тисячі літ тому мудреці знали це. Може, колись навіть користувалися. Та чи готове людство тепер користуватися такою силою? Навіть ви — чи готові? Чи дозріли? Сумніваюся!

— Правда ваша, — знітився я. — Навіть двадцять перший вік ще не вижив звірячості. Але духовна рево-люція змете павутину минулого, нове покоління готується до таких змін. І тоді ми з вами…

— Ну я, молодий чоловіче, не доживу, — усміхнувся Ціолковський, і ласкаві зморшки запромінилися бі-ля його очей. — Хіба що в іншому тілі? А вам… вам бажаю успіху! І вашим товаришам! Дерзайте, крилаті ду-ші! Чим чорт не жартує… Хе-хе!.."

Прочитавши запис сновидіння, Речислав аж засміявся від задоволення. Ну й молодці! Яка пластичність думки! Як вільно вони мандрують над віками! І стан бадьорості, і стан сну — для них праця, поле діяльності. Це справді нові люди! Мій синочку, треба було тобі потужніше стукати в мою консервативну душу, може, я б своєчасно збагнув ваші прагнення? А тепер хто скаже — чи є можливість зупинити катастрофу?

Далі… Пам’ятний комп’ютер. Нотатки роздумів. Інтимні міркування. Очевидно, тези для колективних дискусій. Послухаємо…

***

(З роздумів Терена)

"…Всесвітня симфонія — така місія Людини. Стати композитором, художником, поетом Космічного Буття. Людині Природа передала в руки всі конструктивні, всі Логоси і матеріали буттєвості, отже, все зале-жить від того, чи мисляча істота збагне це своє призначення. Адже творимо шедеври з каменю, глини, шкла, черепків, звуків, буденних слів мови? Чому ж не користатися огненними матеріалами творення — живими істо-тами, планетами, хмарами, сонцями, духовними сутностями, історичними реаліями, краєвидами, мріями? Це ж така основа, що соромно зволікати з творенням радісної Світової Симфонії, про яку мріяв Тичина в "Сонячних кларнетах", про яку говорили ще Піфагор і Учитель Нового Завіту: "Іду, щоб приготувати місце для вас…"

Радість, радість у серці! Мати Природа чекає нас у безмірі світів. Де ми зупинимося? Де закладемо під-валину нової Хати? Птах в польоті побачить, де суджена місцина! Основне — зміцнити крила! Тому — екс-перимент, тренування. Ра-веда, прадавня формула волі, виведи нас з полону буденності, дай свято вічного екстазу!.."

Ра-веда? Знання Сонця. Речислав прикрив долонею втомлені очі. Цілий світ унікальних, альтернативних термінів. Крон має слушність, треба збирати Світовий Форум, бо Планетарне Яйце

тріщить від удару духовних молотів. Ра-веда! Щось він чув про цей метод безпосереднього контакту з субстанційною основою буття. Та ось воно…

***

(Із щоденника Будяка-Віктора)

"…Прагнучий до пробудження — радість Тобі!

Ось Тобі моя рука й серце. Ходімо разом по стежині Преображення. Веда знову повернулася на Землю. Радіймо!

З цієї миті спільно творимо Ра-веду — веду саморозкриття й любові.

Ра — правічний символ Променя. Ра — корінь вічної радості. Ра — джерело буття. Ра — сутність кожно-го "Я" — від метелика до богоподібних істот Космосу й Теосу. Ра — незрима благодать далеких світів. Ра — вічне Єсьм. Ра — Велика Мати світу, котра народжує все існуюче і приймає в Лоно все, що повертається з ман-дрів додому.

Тому, коли промовлено заповітне слово РА, — сміливо ступайте, бо настав день вашого народження.

Стань стрілою непереможного Ра!

Хто зупинить Тебе, коли все видиме й невидиме — лише тіні Твоєї невмирущої сутності?

Стань подихом Ра, думкою Ра, рухом Ра, чуттям Ра, любов’ю Ра, повстанням Ра, мовчанням Ра!

Ось передумова Ра-веди.

Деградація, розпад, ненависть, антагонізм, протистояння, ворожнеча, дискретність, обман, містифікація — всі ці якості породжені в світі відносності та ілюзії, тому одвернися від них, намічаючи для себе путь пошу-ку.

Корінь Світу — радісний і оптимістичний.

Радість — вічний ентузіазм — є сутністю творящого Духа. Це і є критерій Ра-веди.

Безліч концепцій має Людина. Безліч цілей та програм. Всі вони обіцяли смисл і свободу, проте смисл обертався в безглуздя, а свобода — в рабство.

Слухай, Прагнучий до звільнення, голос Ра-веди!

Свободу і сенс буття принесе Тобі лише Радість — Мати Світу, котра вічно дарує й вічно закликає. Та, яка запалює зірки й очі новонароджених, творить квіти та веселки в небі. Вона заперечує сумніви, злобу, зга-сання, руїну, жадність, страх, рабство, заздрість, насилля. Бо що вони можуть — ці діти Мороку?

Ти шукаєш за морями, за горами, в печерах, за далекими зірками, в надприродних сферах радість свою. А вона — в серці Твоїм! Це — чарівна Радісна Істота, вічна й прекрасна, існуюча ще до народження цього світу. Тільки Ти полонив її тінями облудного видіння, убив тілесністю, захопив потворною рікою псевдопотреб. Від-нині — руйнуй темницю, де знемагає Дух! Час Каїна — убивці світлого Брата — минув!

Глянь довкола: все створено Тобою — хмари, ідоли, боги, учення, науки, кораблі, прилади, картини, піс-ні, казки і пророцтва! Навіщо ж Ти віддаєш на протязі віків власну потугу тіням ілюзорного світу, що зіткали для Тебе зловісну постать Узурпатора — космічне Опудало, котре засіло біля Джерела Життя і отруїло Ра-дість?!

І зорі, й дерева, і птахи та метелики — це теж Ти, це — неусвідомлена многоликість Твоєї власної душі та серця. Ти оглядаєш власне багатство Зоряного Світу зі страхом і трепетом, поміщаючи там, серед далеких світил, — самоцвітів Духу — богів або химерних пришельців.

Настала пора відкинути відчужені концепції буття і обняти зоряний простір власної душі.

Ось головна суть Ра-веди, що лягає в основу звільнення.

Самоусвідомлення "Я" — в Центрі Космосу і Теосу, які творять вічно. "Я" — Зерно Вічності, що розкри-вається, здійснюється, стає світами та еволюціями, відповідно до власних творящих зусиль.

54 55 56 57 58 59 60