На голові в нього проступала кров. В цю мить літак, мов яструб, налетів на шхуну. Поплавці пройшли за один метр над обламаною щоглою. Анчові здавалося, що літак падає йому на голову. Він облишив Левка й одхилився вбік. Рудий пірат хоча стривожився тим нападом, але водночас помітив у бінокль, що з "Каймана" подають сигнал. Він скочив на ніс і почав семафорити, викликаючи пароплав на допомогу. У відповідь на це "Кайман" негайно пішов до шхуни, що стояла тепер на одному місці. Одночасно далеко-далеко на обрії з'явилася ще одна ледве помітна цяточка.
XI. ІСПИТ
Цей хвилюючий момент учасники тих подій спостерігачі з чотирьох різних пунктів. Першим була палуба есмінця "Буревісник", другим — палуба "Каймана", третім — літак "Розвідувач риби" і четвертим, до якого було приковано увагу всіх попередніх, — шхуна "Колумб". Спробуємо протягом десяти хвилин одвідати всі ці пункти і постояти спостерігачами на кожному з них.
Мирно світило ранішнє сонце, коли з "Буревісника" помітили літак і шхуну, а за півхвилини й пароплав. Хоча все це здавалося в бінокль лише крапками, але командир "Буревісника" швидко зрозумів, що означає кожна з цих крапок. Штурман одержав наказ визначити віддаль між цими точками і "Буревісником", а вахтовий начальник — приготувати на всяк випадок кулемети та стежити, чи "Кайман" не виявиться замаскованим торпедоносцем. Командуванню дивізіону полетіла радіограма:
"Виявив "Колумб", захоплений піратами. Іде на зближення з підозрілим пароплавом "Кайман". Літак Рибтресту "Розвідувач риби" спостерігає в безпосередній близькості. Йду повним ходом на зближення".
Штурман доповів, що віддаль від "Каймана" до "Колумба" в сім раз коротша, ніж віддаль від есмінця до шхуни.
— Спробуйте визначити швидкість ходу пароплава, — наказав командир.
Есмінець, шхуна і пароплав утворювали прямокутний трикутник, вершиною якого був есмінець, а гіпотенузою — лінія від нього до пароплава. В прямому куті на стику катетів стояла шхуна. Есмінець мав завдання або підійти до шхуни раніше, ніж це зробить пароплав, або перетяти шлях між шхуною та пароплавом. Це завдання Трофімов поставив перед собою, коли виявилось, що шхуна стоїть на місці без руху. Знаючи із слів Ясі, що на "Колумбі" є човен, він боявся, як би пірати, облишивши шхуну, не поспішили човном назустріч пароплаву.
Крапку-шхуну вже стало видно з палуби есмінця без бінокля. Пасажири захвилювалися, коли комісар пояснив, що то вона і є. Одночасно він сказав їм, що Петимко, під час польоту, бачив на шхуні Марка. Ця звістка обрадувала всіх трьох і трохи полегшила хвилювання. Тепер усі вже впевнено могли сподіватись побачити Марка і моториста, коли "Буревісник" підійде до шхуни. Яся запитувала, чи помітив Петимко Левка.
— Льотчик бачив чотирьох людей, значить один з них — Левко, — відповів комісар.
Маркова мати, хвилюючись, спитала, чи не можуть пірати в останню хвилину повбивати полонених? Комісар заспокоїв її, сказавши, що над шхуною літає "Розвідувач риби" і на очах льотчиків напасники не посміють нічого зробити захопленим, особливо бачачи, що наближається військовий корабель.
Коли ж дід Махтей помітив ліворуч шхуни нову плямку, він якийсь час нічого не говорив, а потім, впевнившись, що то пароплав, сказав:
— Е-ге-е! Так вони, собачі діти, між трьох вогнів. Есмінець, пароплав і літак! — старий не знав, що пароплав ішов на допомогу "собачим дітям".
Але скоро про це дізналися всі на есмінці. Командир дав наказ у машину йти "повним бойовим". Махтей, стоячи майже на носі, з захопленням підставив лице під вітер, викликаний шаленим ходом корабля. Старий бачив, що пароплав стояв, здавалося, майже поруч шхуни, але він вірив у перемогу есмінця. Проте далеко не всі на кораблі могли сказати це з певністю, бо віддаль від есмінця до шхуни була у багато раз більша. Командир ждав обчислень штурмана, який, нахилившись над пеленгатором, вимірював кути і фіксував секундоміром час проходження "Кайманом" різних точок, позначених ним на карті.
Комісар зійшов на командний місток і став поруч командира, стежачи в бінокль за рухом трьох чорних плямок попереду. Капітан-лейтенант схилився над тридцятидвократним біноклем, що не вміщався в рубці, а ставився на спеціальну триногу. Коли б не легеньке дрижання палуби, то в той бінокль уже можна було розглянути чорні мурашки на пароплаві й шхуні, якими мусили на такій віддалі видаватись люди.
Старший механік Абдулаєв був на своєму посту в машинному відділі. До цього його зобов'язувала команда "повний бойовий", але тому, що ніхто не збирався стріляти з гармат і пускати торпеди, а лише відбувалася напружена гонитва, наслідки якої для нього мали надзвичайний інтерес, він раз у раз телефонував помічникові вахтового начальника і запитував, як справи. Той щоразу відповідав, що все гаразд, коротко пояснюючи хід подій. Але за четвертим разом пробурчав щось незрозуміле.
Саме в цей час штурман доповів командирові, що "Буревісникові" не вистачає однієї чверті хвилини, щоб одрізати "Каймана" від "Колумба". Капітан-лейтенант сердито подивився на штурмана. "Буревісник" ішов "повним бойовим", і командир знав, що він міг вигадати за цей час лише п'ять-шість секунд. Комісар нахилився до вуха командира і щось йому прошепотів. Трофімов зірвав телефонну трубку.
— Машина! — ту ж мить почув старший механік голос капітан-лейтенанта.
— Слухаю!
— Повний хід за вашим проектом.
На хвилину залишімо "Буревісник" і перейдімо на палубу "Каймана". Там теж панувало виняткове напруження і хвилювання. Спершу літак не викликав на пароплаві ніяких підозрінь, а коли негайно після того помітили шхуну, капітан дав наказ "поламати" машину і розпочати "ремонт". Команда цього пароплава добре вміла симулювати такі речі. Але коли літак закружляв удруге, а на шхуні з'явилися знаки, що були умовними сигналами, на "Каймані" заметушились, викликали сигналіста, агента, що пішов перед тим снідати, і "поламку" одмінили.
Шхуна несподівано спинилася, і якась людина просемафорила:
"Негайно підійдіть на допомогу. Дуже важливо".
Попередній шифрований сигнал свідчив, що на шхуні перебував хтось з підводного човна, а повітряні атаки літака на шхуну доводили, що з нею справді щось трапилось: їй загрожує небезпека. Проте хто саме був на шхуні в той момент, ще не можна було роздивитися у найсильніші біноклі.
"Кайман" рушив до шхуни. Але не дуже швидко. На вантажному пароплаві так скоро збільшити швидкість, як це роблять військові кораблі, не можна. Хоч як старалися в машинному відділі пароплава перейти з найменшого ходу, майже стояння на місці, до швидкого, це забрало в них чимало часу. Та перші хвилини, коли на "Каймані" впевнилися, що літак не має зброї, там не дуже й турбувалися. Коли ж капітан помітив на обрії чорну крапку, яка наближалася відтіля, звідки прилетів "Розвідувач риби", то одразу запідозрив, чи не викликав літак собі на допомогу якесь судно. В цьому теж не було нічого страшного, бо судно ледве виднілося на обрії, і "Кайман" встиг би десять раз підійти до шхуни та назад, поки воно сюди доповзе.
Так минуло хвилини дві, і один з помічників капітана вернув увагу на те, що судно наближається надто швидко. Воно буквально на очах виростало перед ними Таку швидкість міг розвинути лише легкий військовий корабель. Це примушувало прискорити рух пароплава, щоб уникнути можливих неприємностей.
Військовому кораблеві пароплав мусив показати свій національний прапор. Командир того корабля мав право перевірити документи пароплава. Єдине, чого він не мав права робити, — це зняти, без згоди капітана, людину з іноземного пароплава, хоча б то був явний злочинець. Капітан "Каймана" поспішав до "Колумба", наміряючись скористатися своїм правом. Військовий корабель мчав, як вихор, але пароплав, безумовно, мав перевагу у віддалі, і старший помічник капітана "Каймана" зловтішно посміхався, стежачи за змаганням. Матроси на пароплаві приготувалися викинути за борт трапи, як тільки зрівняються з шхуною. Маленький беззбройний літачок не міг їм перешкодити.
А Бариль все кружляв над шхуною. Пілот забув, що він не на військовому літаку. У Петимка від незвички до карколомних поворотів іноді забивало дух. Часом він повисав на ременях, якими пристібувався до літака, і тоді хапався руками за борт і дивився на пілота широко розплющеними очима. "Розвідувач риби" проносився над шхуною, стрілою злітав угору, роблячи "горку", тобто задираючи ніс майже вертикально, робив петлю і прямим лікуванням ішов знову на "Колумба". Здавалося, він зараз упаде на палубу шхуни, розіб'ється і одночасно зіб'є щоглу, рубку, подавить людей. Мабуть, і на військовій службі Барилеві ніколи не доводилось виробляти таку акробатику в повітрі.
Це була інсценізація бою з іншим літаком, але той інший "літак", вірніше шхуна, нікуди не міг упасти. В усякому разі, мабуть, ні одному льотчикові в світі не доводилось робити таких фігур на літаку, не призначеному для вищого пілотажу.
Бариль намагався дезорганізувати своїх ворогів на| шхуні, і це йому вдалося. Він не дав їм більше запустити мотор, хоч як вони намагалися. Він пролітав боком так низько, що, здавалося, ось-ось розсіче крилом комусь із них голову. Махав їм кулаком, страшно кривив обличчя. Анч не витерпів і вистрілив, пославши в льотчика останню кулю, але влучив лише в крило.
Бариль атакував не лише шхуну. Він повів свою машину назустріч пароплавові, викликаючи там тривогу і замішання. А коли він, зайшовши збоку, несподівано кинувся на капітанський місток, то всі, хто там стояв, попадали на палубу, бо їм здавалося, що літак цілиться поплавцями їм у голови. Стерновий з переляку покинув штурвал, і хвилі одразу збили пароплав з курсу. "Кайман" завихляв і пішов праворуч. Коли пілот проводив свою машину над містком, капітанові і всім присутнім там уже здавалося, ніби літак падає, зачепившись крилом за щоглу. І справді, віддаль між фок-щоглою і грот-щоглою була коротша, ніж ширина літака в крилах. Але "Розвідувач риби" зробив крен нахилив крило до грот-щогли, друге підняв до фок-щогли і так, навскосяк курсові пароплава, проскочив над "Кайманом". Коли капітан звівся на ноги, пароплав, ніким не керований, повернув назустріч військовому кораблю.