Все завмерло... І... як далекий шепіт ріки, залитої місячним сяйвом, як скарга переляканої страдйлиці-трепітки під вікном, як воркування горлички над щастям минулим, заспівали звуки і понеслися... над цею різнобарвною товпою, над суддями, ксьондзами, катом, шибеницею... І заблискотіли, заграли цвітами в повітрі високо, переплітаючися в невидимі гірлянди ніжності, і злітали звідти, мов журкіт жайворонка, і розсипалися...
Плач стряснув товпою. Заголосили жінки, як за братиком ріднесеньким; глухо незрозуміле щось гули насильно зігнані сюди люди; похиливши голови стояли і судді і попи...
І поки грав Марусяк, поки тріпотіли в осіннім небі останні ридання лебединої пісні, — в великім очарованню стояла товпа, і ніхто не розумів — що то за перекладини стирчать отам, коло помосту, пощо зібралося сюди стільки народу...
І лиш як скінчив,, як обірвався в невимовній тузі останній перелив, — побачили люди, що то ж шибениця! Шибениця! А на ній повісять от цього молодого леґіня, орла полонинського, аби не грав він так більше ніколи!
Марусяк віддав флоєру, зійшов на поміст.
— Проскіт, люде... — сказав. Але тихо, мало хто чув. Сам узяв із рук ката стричок, сам надів собі на шию і чекав... зрештою, недовго...
Марусі сказали про смерть опришка не скоро по тім, як видужала. Боялися потривожити.
Але вона прийняла звістку досить холоднокровно. В усякім разі, так, що можна було не турбуватися.
Наближався порід — і думи о-життю відганяли думи о смерті. Чи живе родиться? Чи не вмерло під час важкої хоро-би? Не калічка?.. Чи очка встигнемо промити!..
СЛОВНИЧОК МАЛОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ
Бай — забава, набуток, гуляння.
Банно — жаль; банувати — тужити, жаліти.
Бартка — топір.
Б а ю р — шнур, яким зав’язують бордюг.
Бегарик — довга жердина.
Безчесно — нема часу, ніколи.
Бенькарт — хлопець.
Б е с а г и — дві з’єднані між собою торби, в яких носять вантаж на плечах або перекидають через сідло на коня.
Б е ч к а — верба, лоза.
Биреш (биріш) — пастух волів.
Бідашечка — ласкаве звертання до дівчини.
Б і й н о (від боятися) — страшно, лячно.
Блсхований — побитий (прикрашений) бляхою.
Блєхівки — бляшаний посуд.
Бовтиці, бобрики— мосяжні, тобто бронзові прикраси для одягу.
Бордюг— шкіряний міх.
Б о т е й — отара овець.
Бритити си — голитися.
Будз — спеціально приготовлений сир.
Буджениці — м’ясо.
Буката — шматок, частина.
Бурешінники (відбурєшка — картопля) — картопляники. Бурлєком вил аз ити — боком лізти.
Бурнути — бухнути.
Буйно — гордо.
Бучина — буковий ліс.
Варе — невже, чи.
Варводити — гарчати.
В атра — вогнище.
Вбістати — обставити, оточити.
Вболікати — одягати.
В е р е м ’ є — добра погода (або погода взагалі).
Вибавлення — порятунок.
В и д м о — привид, марево.
Вильце — деревце на весіллі, прибране паперовими квітами і стрічками.
Вимодовувати — вигадувати, показувати.
Вино — виноград.
В и т и ц і — виті свічки.
Вицвєкований — прикрашений гвіздками (цвяхами). Відьменє — чортовиння.
Відей, видів — мабуть, певно.
Відрочений — відкладений, відстрочений.
Відрухово — механічно.
Вірехтовувати — даватися комусь взнаки. (Я тє вірехтую — я тебе провчу).
Вкатушувати (від катуш — в’язниця) — ув’язнити. Волощина — Буковина.
Вонно (водно) — постійно, повсякчас.
Воринє — дерев’яна огорожа.
Встекла би-с — щоб ти сказилася.
В чуді є — чудо.
Гавра — ведмеже лігво.
Гаджучка, гаджуга — молоденька смерічка.
Галиця підкаменна — гадюка, що сидить під каменем.
Г а р а к і — грубі, скручені, як линва, молоді деревця; ними прив’язують одну частину (талбу) дараби до другої.
Гаре — гаразд.
Гачі-крешєники — фарбовані штани домашньої роботи. Гемблювати — торгувати
Глєджинє (від глег) — процес ферментації молока, коли з нього роблять бринзу чи будз.
Г л я б а — важко, не можна.
Г м і н а — сільська управа.
Гонти — покриття на хату, маленькі дощечки. Гордо-чукітно — гордо.
Г о т у р — тетерев.
Гражда — спеціальна огорожа всього подвір’я.
Грань — жар, розжарене вугілля.
Г р е г і т — каміння.
Гугля — верхній одяг з вовняної домотканої матерії. Гуслєнка — кисле молоко.
Г у с т — смак.
Г у ш м а — пучок.
Ґазда — господар.
Ґ р у н ь — хребет гори.
Д а в и н а — сіно, що худоба лиш подавила, а не підмочила. Дармовиси — прикраси від одягу.
Д е л і н ь — далі, потім.
Д ж і г а — дрючок на кінці з гаком.
Дзьобня — сумка з шерсті, носиться через плече.
Дий його кату — біс його батькові, щоб йому грець.
Д і й м и т и — розуміти (нема тої дійми — то вам не під силу). Діправді (зіправді) — справді.
Домарєта — ті, що сидять дома.
Дранкава — пащекувата.
Д у р л е й — недотепа, дурень.
Д у ф а т и — клопотатися чимсь.
Жде пати — бити.
Ж е р е п — низька деревисто-повзуча рослина, зарослі.
Жєвко — живо, швидко.
Жєнувати — засоромлювати.
Жєчі — стріляти.
Живна середа — страсна середа перед Великоднем. Жирований — орнаментовий, інкрустований металом.
Ж и ч и т и — позичати.
Завостро — занадто, загостро.
Завод — сорт, рід.
Заворітниця — "одна часть вориння, спеціально зроблена, щоб розкладатися, заміняти ворота; тоді вона називається "струнка", а жердки на ній "заворітниці" (Г. Хоткевич).
Завороха — метушня, суєта.
Загінки — місце, де нога згинається (ззаду коліна).
За горо в — в Угорщині.
Законювати — причащати.
Запаска — жіноча спідниця з вовняної домотканої матерії. Застайка — дашок луб’яний на кілках.
Зачерати — черпати, набирати.
Зашкалубина — щілина.
Збавити — зіпсувати.
З блага — ввічливо, приємно.
Звергати — відкидати, відмовлятися. (Слова не звержеться — дотримає слова).
З гарда — жіноча нашийна прикраса.
З г у р а — сажа, бруд.
Зимарка (земнєник) — "хата на зиму високо в горах; щоб не зносити вниз сіна, гуцул складає його там, де росте трава, а потім на зиму йде туди, з худобою і живе в зимарці, доки скотина не поїсть сіна" (Г. Хоткевич).
Злєгати — родити. (Мирно злєгаги — щасливо народити). Зурітитися — зробитися неприємним комусь.
Ігій на тебе — а щоб тебе (лайливе).
І з в і р — дике, непрохідне місце.
І р с т и т и — хрестити.
Кагла — комин, димар.
Кал ай — бідний селянин, той, хто нічого не має.
К а н ц е р — майстер.
Карабушка — коробка.
Катуш (від кат) — в’язниця.
Кашиця — дерев’яне огородження берегів річки.
Келтунок — харчі, їжа.
Кертина — кріт.
Кємувати — тямити, пам’ятати.
Кєцка — зав’язь, якою прив’язують жердини до колін, коли роблять вориння.
Кивати — ворушити, займати.
Кип тар — короткий кожушок (без рукавів).
Кичера (кічера, тєчіра) — гора, покрита лісом. Кібіцувати — упадати біля когось.
Кльоци — колоди.
Кобих — коли б, якщо б.
Ковтати — стукати.
К о к у ц а р і (від к о к у ц и) — маленькі хлібці, що їх печуть перед Великоднем у середу.
К о л и б а — курінь для пастухів.
Комісник — назва хліба.
Консолик із векелеї — паличка з дерев’яного грибкового наросту.
Корнети — будити.
Котюга, кутюга — пес, собака.
Косичити — прикрашувати.
Краєник — краян, земляк.
Крисаня — гуцульський капелюх.
Кріс (кресак, крис) — рушниця.
Крунутися — крутнутися.
Кучма — шапка.
Лагідний (від лагодитися) — готовий.
Лакомий — охочий.
Легкодушнички — "хлібчики,.подавані за душу, щоб душі легко було" (Г. Хоткевич).
Леґінь — парубок.
Л є л ь к о — ніжна форма звертання до батька.
Лєшувати — блукати, нипати.
Ліжник — вовняна ковдра.
Маглювати — прасувати білизну.
Маржина — худоба.
Мельдувати — повідомляти, доповідати.
Метреса — коханка.
Мішєти маржину — "на полонину виганяє маржину кілька ґазд; вони тоді називаються "мішєнники" (Г. Хоткевич).
М о ц — багато.
Мрєч — мряка, туман.
Навкємити — надокучити.
Навкирки — наперекір, умисне.
Найпуший — найгірший, останній.
Наладований — навантажений, наповнений. Напередовець — перший, передовий.
Натерхований — (від терх — вантаж) — навантажений. Наяда — німфа, русалка.
Некрутація — рекруччина.
Ноша — одяг.
Облаз — стежка попід скелями.
Оборіг — приміщення для зберігання сіна (дах на чотирьох стовпах).
О б о ч і — схили гір.
О м к н о — не по собі.
Оняца — скоромовкою вимовлені слова "во ім’я отця".
О п е ц о к — частина печі.
Опровадити — спорядити похоронний ритуал.
Орєбок (орібок) — пташка з породи куріпок.
Оруда — справа. (За орудов — у справі).
Оседок — житло гуцульське, все господарство гуцула. Остругви — ремінці від постолів.
Оферта — пропозиція.
Оцкнутися — прийти до себе, опам’ятатися.
Панити — прикрашати ("От ніби робить тебе, як пана". Г. Хоткевич).
Паскєвник (або дорінник) — дерев’яна посудина, в якій святять на Великдень біля церкви паску.
Пацьорки — намисто.
Перенний — передній, перший, головний.
П и з ь м а — ненависть, злоба.
Писанчєрі — "хлопчики, що ходять поздоровляти з Великоднем, а їм за те дають писанки" (Г. Хоткевич).
Пиштрикнути — перестрибнути.
Під — горище.
Підкпивати (від кпини — жарти, насміх) — підсміюватися, жартувати над кимось.
Плай — дорога (стежка) в горах.
Плебанія — будинок священика.
Плитє — кам’яна плита.
П л о в и — великі дощі.
Плюта — дощова погода (пора).
П о б о ї к — здрібніла назва (від побій — дах). Подавнички — булки.
Позлітка — сухозлітка.
Покмітити — помітити.
Полокати — полоскати.
Полонина — так називають пасовисько в Карпатських горах. Порекло — прізвище, ім’я.
Потєтко — мала пташина.
Похатей-латанник — жебрак.
П р є с л о — "частина церковного паркана; кожна така частина належить одній сім’ї, що має наглядати за цілістю" (Г. Хоткевич). Прєтати — збирати, нагромаджувати.
Прєтелик — приятель.
Привитє — назва похоронного обряду над умерлим. Пригісне — частунок.
Прикучнути — заховатися.
Приріхтувати — приготувати, підготувати.
Прислопити — приголомшити.
Приспорити — придбати.
П р и ч к а — притичина, пригода.
Пробувати — перебувати, знаходитися.
Провертати — пробуджувати.
П р о т е с — стовп.
Пструг (струг) — форель.
П у г а р — чарка.
Пудний(від пуд же ти (п уже т и) — лякати) — страшний. П у т е р я — сила.
Пушка — рушниця.
Р а к в а — дерев’яна посудина на масло або бринзу.
Р а т а ш — стежка, витоптана вівцями.
Регулямін — розпорядок дня.
Реколекції та соборчики — збори духовних осіб. Рускати — ганяти, шукати.
Русти — плакати, ревіти.
Саландарі — "іронічна назва всяких приношень попівських" (Г. Хоткевич).
Сапіна(цапіна) — спеціальний інструмент для лісових робіт. Сигла — темний, густий ліс.
Сикурація (від асекурація) — страхування майна.