Камінна душа

Гнат Хоткевич

Сторінка 54 з 55

Все завмерло... І... як далекий шепіт ріки, залитої місячним сяйвом, як скарга переляканої страдйлиці-трепітки під вікном, як воркування горлички над щастям минулим, заспівали звуки і понеслися... над цею різнобарвною товпою, над суддями, ксьондзами, катом, шибеницею... І заблискотіли, заграли цвітами в повітрі високо, переплітаючися в невидимі гірлянди ніжності, і злітали звідти, мов журкіт жайворонка, і розсипалися...

Плач стряснув товпою. Заголосили жінки, як за братиком ріднесеньким; глухо незрозуміле щось гули насильно зігнані сюди люди; похиливши голови стояли і судді і попи...

І поки грав Марусяк, поки тріпотіли в осіннім небі останні ридання лебединої пісні, — в великім очарованню стояла товпа, і ніхто не розумів — що то за перекладини стирчать отам, коло помосту, пощо зібралося сюди стільки народу...

І лиш як скінчив,, як обірвався в невимовній тузі останній перелив, — побачили люди, що то ж шибениця! Шибениця! А на ній повісять от цього молодого леґіня, орла полонинського, аби не грав він так більше ніколи!

Марусяк віддав флоєру, зійшов на поміст.

— Проскіт, люде... — сказав. Але тихо, мало хто чув. Сам узяв із рук ката стричок, сам надів собі на шию і чекав... зрештою, недовго...

Марусі сказали про смерть опришка не скоро по тім, як видужала. Боялися потривожити.

Але вона прийняла звістку досить холоднокровно. В усякім разі, так, що можна було не турбуватися.

Наближався порід — і думи о-життю відганяли думи о смерті. Чи живе родиться? Чи не вмерло під час важкої хоро-би? Не калічка?.. Чи очка встигнемо промити!..

СЛОВНИЧОК МАЛОЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ

Бай — забава, набуток, гуляння.

Банно — жаль; банувати — тужити, жаліти.

Бартка — топір.

Б а ю р — шнур, яким зав’язують бордюг.

Бегарик — довга жердина.

Безчесно — нема часу, ніколи.

Бенькарт — хлопець.

Б е с а г и — дві з’єднані між собою торби, в яких носять вантаж на плечах або перекидають через сідло на коня.

Б е ч к а — верба, лоза.

Биреш (биріш) — пастух волів.

Бідашечка — ласкаве звертання до дівчини.

Б і й н о (від боятися) — страшно, лячно.

Блсхований — побитий (прикрашений) бляхою.

Блєхівки — бляшаний посуд.

Бовтиці, бобрики— мосяжні, тобто бронзові прикраси для одягу.

Бордюг— шкіряний міх.

Б о т е й — отара овець.

Бритити си — голитися.

Будз — спеціально приготовлений сир.

Буджениці — м’ясо.

Буката — шматок, частина.

Бурешінники (відбурєшка — картопля) — картопляники. Бурлєком вил аз ити — боком лізти.

Бурнути — бухнути.

Буйно — гордо.

Бучина — буковий ліс.

Варе — невже, чи.

Варводити — гарчати.

В атра — вогнище.

Вбістати — обставити, оточити.

Вболікати — одягати.

В е р е м ’ є — добра погода (або погода взагалі).

Вибавлення — порятунок.

В и д м о — привид, марево.

Вильце — деревце на весіллі, прибране паперовими квітами і стрічками.

Вимодовувати — вигадувати, показувати.

Вино — виноград.

В и т и ц і — виті свічки.

Вицвєкований — прикрашений гвіздками (цвяхами). Відьменє — чортовиння.

Відей, видів — мабуть, певно.

Відрочений — відкладений, відстрочений.

Відрухово — механічно.

Вірехтовувати — даватися комусь взнаки. (Я тє вірехтую — я тебе провчу).

Вкатушувати (від катуш — в’язниця) — ув’язнити. Волощина — Буковина.

Вонно (водно) — постійно, повсякчас.

Воринє — дерев’яна огорожа.

Встекла би-с — щоб ти сказилася.

В чуді є — чудо.

Гавра — ведмеже лігво.

Гаджучка, гаджуга — молоденька смерічка.

Галиця підкаменна — гадюка, що сидить під каменем.

Г а р а к і — грубі, скручені, як линва, молоді деревця; ними прив’язують одну частину (талбу) дараби до другої.

Гаре — гаразд.

Гачі-крешєники — фарбовані штани домашньої роботи. Гемблювати — торгувати

Глєджинє (від глег) — процес ферментації молока, коли з нього роблять бринзу чи будз.

Г л я б а — важко, не можна.

Г м і н а — сільська управа.

Гонти — покриття на хату, маленькі дощечки. Гордо-чукітно — гордо.

Г о т у р — тетерев.

Гражда — спеціальна огорожа всього подвір’я.

Грань — жар, розжарене вугілля.

Г р е г і т — каміння.

Гугля — верхній одяг з вовняної домотканої матерії. Гуслєнка — кисле молоко.

Г у с т — смак.

Г у ш м а — пучок.

Ґазда — господар.

Ґ р у н ь — хребет гори.

Д а в и н а — сіно, що худоба лиш подавила, а не підмочила. Дармовиси — прикраси від одягу.

Д е л і н ь — далі, потім.

Д ж і г а — дрючок на кінці з гаком.

Дзьобня — сумка з шерсті, носиться через плече.

Дий його кату — біс його батькові, щоб йому грець.

Д і й м и т и — розуміти (нема тої дійми — то вам не під силу). Діправді (зіправді) — справді.

Домарєта — ті, що сидять дома.

Дранкава — пащекувата.

Д у р л е й — недотепа, дурень.

Д у ф а т и — клопотатися чимсь.

Жде пати — бити.

Ж е р е п — низька деревисто-повзуча рослина, зарослі.

Жєвко — живо, швидко.

Жєнувати — засоромлювати.

Жєчі — стріляти.

Живна середа — страсна середа перед Великоднем. Жирований — орнаментовий, інкрустований металом.

Ж и ч и т и — позичати.

Завостро — занадто, загостро.

Завод — сорт, рід.

Заворітниця — "одна часть вориння, спеціально зроблена, щоб розкладатися, заміняти ворота; тоді вона називається "струнка", а жердки на ній "заворітниці" (Г. Хоткевич).

Завороха — метушня, суєта.

Загінки — місце, де нога згинається (ззаду коліна).

За горо в — в Угорщині.

Законювати — причащати.

Запаска — жіноча спідниця з вовняної домотканої матерії. Застайка — дашок луб’яний на кілках.

Зачерати — черпати, набирати.

Зашкалубина — щілина.

Збавити — зіпсувати.

З блага — ввічливо, приємно.

Звергати — відкидати, відмовлятися. (Слова не звержеться — дотримає слова).

З гарда — жіноча нашийна прикраса.

З г у р а — сажа, бруд.

Зимарка (земнєник) — "хата на зиму високо в горах; щоб не зносити вниз сіна, гуцул складає його там, де росте трава, а потім на зиму йде туди, з худобою і живе в зимарці, доки скотина не поїсть сіна" (Г. Хоткевич).

Злєгати — родити. (Мирно злєгаги — щасливо народити). Зурітитися — зробитися неприємним комусь.

Ігій на тебе — а щоб тебе (лайливе).

І з в і р — дике, непрохідне місце.

І р с т и т и — хрестити.

Кагла — комин, димар.

Кал ай — бідний селянин, той, хто нічого не має.

К а н ц е р — майстер.

Карабушка — коробка.

Катуш (від кат) — в’язниця.

Кашиця — дерев’яне огородження берегів річки.

Келтунок — харчі, їжа.

Кертина — кріт.

Кємувати — тямити, пам’ятати.

Кєцка — зав’язь, якою прив’язують жердини до колін, коли роблять вориння.

Кивати — ворушити, займати.

Кип тар — короткий кожушок (без рукавів).

Кичера (кічера, тєчіра) — гора, покрита лісом. Кібіцувати — упадати біля когось.

Кльоци — колоди.

Кобих — коли б, якщо б.

Ковтати — стукати.

К о к у ц а р і (від к о к у ц и) — маленькі хлібці, що їх печуть перед Великоднем у середу.

К о л и б а — курінь для пастухів.

Комісник — назва хліба.

Консолик із векелеї — паличка з дерев’яного грибкового наросту.

Корнети — будити.

Котюга, кутюга — пес, собака.

Косичити — прикрашувати.

Краєник — краян, земляк.

Крисаня — гуцульський капелюх.

Кріс (кресак, крис) — рушниця.

Крунутися — крутнутися.

Кучма — шапка.

Лагідний (від лагодитися) — готовий.

Лакомий — охочий.

Легкодушнички — "хлібчики,.подавані за душу, щоб душі легко було" (Г. Хоткевич).

Леґінь — парубок.

Л є л ь к о — ніжна форма звертання до батька.

Лєшувати — блукати, нипати.

Ліжник — вовняна ковдра.

Маглювати — прасувати білизну.

Маржина — худоба.

Мельдувати — повідомляти, доповідати.

Метреса — коханка.

Мішєти маржину — "на полонину виганяє маржину кілька ґазд; вони тоді називаються "мішєнники" (Г. Хоткевич).

М о ц — багато.

Мрєч — мряка, туман.

Навкємити — надокучити.

Навкирки — наперекір, умисне.

Найпуший — найгірший, останній.

Наладований — навантажений, наповнений. Напередовець — перший, передовий.

Натерхований — (від терх — вантаж) — навантажений. Наяда — німфа, русалка.

Некрутація — рекруччина.

Ноша — одяг.

Облаз — стежка попід скелями.

Оборіг — приміщення для зберігання сіна (дах на чотирьох стовпах).

О б о ч і — схили гір.

О м к н о — не по собі.

Оняца — скоромовкою вимовлені слова "во ім’я отця".

О п е ц о к — частина печі.

Опровадити — спорядити похоронний ритуал.

Орєбок (орібок) — пташка з породи куріпок.

Оруда — справа. (За орудов — у справі).

Оседок — житло гуцульське, все господарство гуцула. Остругви — ремінці від постолів.

Оферта — пропозиція.

Оцкнутися — прийти до себе, опам’ятатися.

Панити — прикрашати ("От ніби робить тебе, як пана". Г. Хоткевич).

Паскєвник (або дорінник) — дерев’яна посудина, в якій святять на Великдень біля церкви паску.

Пацьорки — намисто.

Перенний — передній, перший, головний.

П и з ь м а — ненависть, злоба.

Писанчєрі — "хлопчики, що ходять поздоровляти з Великоднем, а їм за те дають писанки" (Г. Хоткевич).

Пиштрикнути — перестрибнути.

Під — горище.

Підкпивати (від кпини — жарти, насміх) — підсміюватися, жартувати над кимось.

Плай — дорога (стежка) в горах.

Плебанія — будинок священика.

Плитє — кам’яна плита.

П л о в и — великі дощі.

Плюта — дощова погода (пора).

П о б о ї к — здрібніла назва (від побій — дах). Подавнички — булки.

Позлітка — сухозлітка.

Покмітити — помітити.

Полокати — полоскати.

Полонина — так називають пасовисько в Карпатських горах. Порекло — прізвище, ім’я.

Потєтко — мала пташина.

Похатей-латанник — жебрак.

П р є с л о — "частина церковного паркана; кожна така частина належить одній сім’ї, що має наглядати за цілістю" (Г. Хоткевич). Прєтати — збирати, нагромаджувати.

Прєтелик — приятель.

Привитє — назва похоронного обряду над умерлим. Пригісне — частунок.

Прикучнути — заховатися.

Приріхтувати — приготувати, підготувати.

Прислопити — приголомшити.

Приспорити — придбати.

П р и ч к а — притичина, пригода.

Пробувати — перебувати, знаходитися.

Провертати — пробуджувати.

П р о т е с — стовп.

Пструг (струг) — форель.

П у г а р — чарка.

Пудний(від пуд же ти (п уже т и) — лякати) — страшний. П у т е р я — сила.

Пушка — рушниця.

Р а к в а — дерев’яна посудина на масло або бринзу.

Р а т а ш — стежка, витоптана вівцями.

Регулямін — розпорядок дня.

Реколекції та соборчики — збори духовних осіб. Рускати — ганяти, шукати.

Русти — плакати, ревіти.

Саландарі — "іронічна назва всяких приношень попівських" (Г. Хоткевич).

Сапіна(цапіна) — спеціальний інструмент для лісових робіт. Сигла — темний, густий ліс.

Сикурація (від асекурація) — страхування майна.

49 50 51 52 53 54 55