Хоча деякі історики твердять, що це була сусідня річка.
Довго йшли затокою, що сягала десь на третину континенту, до місцевості, де збирались заснувати головне місто держави. Саму затоку назвали Остужаючою, бо вода в ній була весь час дещо прохолодніша, чим температура повітря на її берегах. Значно згодом стало зрозумілим, що океанічна Перуанська холодна течія придонним потоком накачує затоку мало не антарктичною водою, але рельєф континенту не дозволяє створити тут пустелю Атакама, як це вона ж робить у Південній Америці.
По прибуттю, імператорові місце, обране капітанами, теж сподобалось, хіба з-за гір справа і зліва інколи буде безвітря і прийдеться вітрильникам виходити з бухти на буксировці гребців або завозах.
– Ну гори хоч і високенькі, вітрова тінь ляже таки на бухту, але не довгі, то сектори безвітря будуть, вузенькі, то й така ситуація буде дуже зрідка, — заспокоїв себе Всеволод.
Таким чином, пізньої весни був виданий наступний документ:
УКАЗ
Берег Бухти Невідомості
Остужаючої затоки. 21 лютого1724 року
МИ, Всеволод Володимирович П'ЯСТ— ГЕДИМИНОВИЧ, божою ласкою знайшовши цю землю і досягнувши її,
ПОВЕЛІВАЮ
1. Іменувати цю землю: континент ГЕСИОНА; частина світу (разом з відомою нам на заході Австралією і відповідними островами) – ОКЕАНІЯ.
2. Всі землі, води Гесиони, надра під ними і повітря над ними об'являються неподільною ІМПЕРІЄЮ Гесиона (або Гесионейською імперією)
3. МИ, Всеволод Перший, приймаємо на себе всю історичну відповідальність за долю народу, що поселяється тут, за його прогрес і процвітання, беручи собі титул ІМПЕРАТОРА Гесиони.
4. Форма правління – АБСОЛЮТНА МОНАРХІЯ, державності – УНІТАРНА ДЕРЖАВА.
5. Стіл монарха тримаємо тут, у поселенні, що будується на березі Бухти Невідомості Остужаючої затоки.
6. Населений пункт — столицю повеліваю іменувати СІЧЕСЛАВ.
Дано на пергаменті у трьох примірниках українською мовою, причому всі три екземпляри мають однакову силу.
Підпис: Всеволод.
(Центральний національний архів урядових установ Гесиони (далі – ЦНАУУ Гесиони). Ф.1. – Оп.1. – Спр.1 . – Арк.2–3.)
Герцог сів на невеличкий ослін, що принесли йому з корабля, поклав пергаменти на свіжий спіл пенька повище, сів та підписав указ, звіряючи пергаменти на предмет автентичності. Три спеціально привезені художники малювали картини цієї історичної події. Імператора попросили позувати і він голодним провів біля того пенька півдня, не враховуючи бутерброди з сиром та шинкою, які обслуга демократично роздала всім присутнім, а художникам поставила дві пляшки токайського. Імператор мало не захлинувся своїм грушово — полуничним соком з Фарани, інші присутні, яким подали кухлі з ананасовим соком, теж здивувалися.
Але художники, чинно випивши чарочку до першого бутерброду і запивши чарочкою останній, приступили до роботи. Потім царева обслуга пояснила, що забажала підігріти художників, які здалися надто млявими.
– Гай-гай! – сказав імператор. – Погано, що я завжди здаюся зібраним і активним. Не дійте з алкоголем більше без дозволу, добре?!
На тому все скінчилось.
Денис Думенко, мордопис, тобто дійсний академік Імператорської академії мистецтв, отримає свої вісім років на острові за глумливу копію однієї з тоді написаних картин, назвавши її "Пеньок за пеньком підписує вирок нашим нещасним теренам", де лисина імператора була з річним кільцями, які дзеркально відображали кільця на пеньку. Носом тому слугував химерний сучок. Але це буде дуже й дуже нескоро.
Що ще повідомити читачеві. Імператор спочатку коронується, потім видає указ. Ми разом з здивованим дослідником згодні, що в цьому нема ніякої логіки. Але не плутайте підручник історії з підручником формальної логіки. У дійсній історії світу є куди більші викрутаси. То як було, так і було.
1724. Указ № 4/ 1724
24 лютого 1724 року м. Січеслав
Ми, Всеволод, божою милістю імператор і самодержець Гесиони,
ПОВЕЛІВАЮ
1. Дату переможної битви біля острова Ієрро 29 липня вважати ДЕРЖАВНИМ СВЯТОМ, днем військово-морського флоту імперії.
2. Винагородити ГРОШИМА офіцерів і матросів об'єднаного франко-іспанського флоту по списку і ставкам, означеним у додатку №1, та нагородити ОРДЕНОМ ДЕРЖАВИ його найвищій командний склад, згідно списку у додатку № 2. (Було видано чотири ордена, двом командуючим ескадрами та двом суверенам, за номерами 2-5.)
3. Підняти всьому складу конвою і транспортів звання на ОДИН ЩАБЕЛЬ вище.
4. Надати Кривоусту Корнію Кононовичу титул БАРОНА Імперії та нагородити ОРДЕНОМ ДЕРЖАВИ за № 1.
5. Присвоїти по доповідним капітанів первинні звання екіпажам корсарів відповідно до реальних функцій на кораблі, винагородити ГРОШИМА по ставкам об'єднаного флоту та підняти їх звання на ДВА ЩАБЛІ з прийомом корсарів до ПІДДАНИХ ІМПЕРІЇ та їх кораблів до ФЛОТУ ДЕРЖАВИ (Узгоджено з урядом Атлантиди та командами). ПРИ ТИМЧАСОВІЙ ВІДСУТНОСТІ реальних Посад іменувати з добавленням слова "Титульний", наприклад, "титульний перший заступник капітана" і з сплатою окладу першого заступника.
6. Вважати всіх корсарів-запорожців, що приймали участь у битві, СПАДКОВОЮ ШЛЯХТОЮ імперії з наданням імперських ЗЕМЕЛЬНИХ ДАЧ у будь-якому воєводстві держави з обов'язком освоєння за сім років. Хто не може, або не бажає освоювати ці землі, буде переведений у розряд почесних громадян з наданням якихось інших пільг.
Підпис Всеволод.
(ЦНАУУ Гесиони . Ф.1. – Оп.4. – Спр.1. – Арк.2–3.)
У затвердженому гербі барона Кривоуста було аж два відтінки червоного кольору: кривавиць і червінь, що в поєднанні означає вирішальну участь у битві за саме існування держави.
Згідно цього указу Данька із юнги піратського корабля став матросом першого класу імперських військово-морських сил і шляхтичем. Свої землі у південному воєводстві він забрав під тиском тестя, багатого торговця з Лахтака, тільки у 1730 році. Той та законна жінка і будували садибу, і заводили господарство. Лише у 58 років там постійно поселився сивовусий капітан першого рангу, видатний мореплавець Данило Діброва. Там і були написані три книги про його плавання.
В результаті підвищення на два ранги у флоті виникла дуже значна кількість боцманів, Всеволод негайно відкрив курси боцманів по підвищенню до офіцерських звань. Це дуже пригодилось при появі Єлизавети з флотом з Атлантиди практично без постійного командного складу. По звичайному проханню на ті курси потрапив і матрос першого класу Данька.
1724. З перших днів поселенці уважно придивлялися до клімату місцевості, що забудовувалась під столицю. Строго північний вітер завжди приносив тепло і дощ, строго південний дощів лише влітку, взимку він означав погіршення погоди без опадів. Січеслав був чимось екранований від південно-західних вітрів та видимими горами – від північно-східних та строго східних. Клімат виходив субтропічний, з вологою теплою і сухою прохолодною порами року. Річка, що впадала у затоку неподалік бухти Невідомої була довжиною 860 кілометрів, як встановила перша експедиція на трьох човнах. Причому Орхідея одразу витікала з великого озера значним потоком, але майже не приймала притоки. Незчисленні квіти на її оболонях однозначно дали їй назву.
Експедиція з 12 матросів на надувних човнах, пішла вверх по річці. Спочатку вона мала рівнинний характер, але через пару десятків кілометрів течія її пришвидшилась, вона текла у глибоких каньйонах, моряки нарахували чотири гряди перекатів, йшли по берегу, де вбили тварин, які водяться в Чилі. Потім раптом рельєф змінився на рівнинний і вони попливли швиденько вверх по не стрімкій течії. Дуже потужний рев якогось звіра з джунглів, який вони не могли розпізнати, хоча чули в житті і леопардів, і левів, і тигрів, і ведмедів, налякав їх, то вони приставали лише до острівців, якщо ті були, їли тільки рибу. Коли вони побачили на правому боці, між дерева, що розступилися, велике озеро, за яким, мабуть за сто кілометрів, синилі височенні гори, то зрозуміли, що це кінець мандрівки, бо з тих гір півкільцем у озеро скоріш всього впадало багато стрімких гірських річечок. Прямо на північ була наче сідловина, невисоке узгір'я.
І тут вони зробили найбільшу помилку — шестеро найсміливіших із зброєю вийшли на берег і тут же були розірвані якимось гігантом-левом, хоча вони й самі стріляли, і стріляло прикриття з човнів. Здається зачепили, але тут вискочило ще двоє монстрів і один кинувся до шлюпок, але забравшись у воду по пузо, зупинився. Це й врятувало дослідників. Вони почали гребти як скажені, звірі лишилися за завісою джунглів при першому повороті ріки. Назад пливли по фарватеру, навіть не наближаючись до берегів, охляли і насамкінець, коли замість джунглів по берегам почали рости широколисті діброви, тільки течія тягнула їх до спасіння. Перед першими перекатами вийшли на берег, здули та сховали надувні човни (між іншим експериментальні, зроблені ще у Фарані з бразильської гевеї,) , і, побачивши на дереві білочку, розплакались всі шестеро. Потім застрелили та зажарили ламу. Впольоване м'ясо лами їли дуже потроху, їли різні фрукти, та зуміли обійтись без проблем з шлунком. Потім вже вільніше їли биту птицю.
– Ця звірина – велетенський майхород, чи що. Мабуть не тільки тут. Ось одна із можливих причин, чому ніхто з полінезійців не знає про континент, — подумав Всеволод, уважно вислухавши звіт.
1724. Поки Всеволод йшов за два океани, вірна його дружина, яку він почав забувати в обличчя, але якій довіряв найбільше в світі, поблукав між Версалем і Ескоріалом, посунула ідею відкриття портів віце-королівства Перу та генерал-капітанства Чилі для Фарани та Гесиони. Насидівшись без чоловіка, Ліза була дуже природна при намаганні платонічно, але охмурити обох Бурбонів. Хай Господь простить немолодій, хоча і ставній, жінці, бо король Франції годився їй у сини. Хоча Ліза сильніше стріляла очима по більш достойній дичині – регенту Філіпу. Трохи дискретувавшись і набриднувши, вона все ж змогла досягнути блискучої дипломатичної перемоги, яку Всеволод упевнено порівнював з перемогою біля Єрро. Для кораблів, товарів та людей графства Фарана та Імперії Гесиона (правда остання іменувалась "Острівні володіння Атлантиди у Тихому океані"), були відкриті два порти – Буенос-Айрес на атлантичному узбережжі і Вальпараїсо на Тихому океані.