М-м-м!
О в е р к о (таємниче). Люди говорять, що твоя Одарка... біля Свирида. (Пройшовся півнем навколо Тарана).
Т а р а н (вражений). Невже це правда?!
О в е р к о. Чоловіки дарма не говоритимуть нікогда!
Т а р а н. А я думаю: чого-то Свирида назад в контору забрали? Спасибі, друже.
О в е р к о (крізь зуби). Ти піди йому вікна побий!.. Хай знає, як чужих жінок переманювати!.. Мовчи ж, ради бога, що від мене почув, бо заїдять! (Швидко виходить).
Т а р а н (страждальна). До Свирида... Значить, кращого знайшла?.. (Витирає фартухом очі).
Входять Одарка й Уляна. За ними — Ганна, одягнена поміському, з гітарою
через плече. Ганна тихо заходить Тарану за спину, закриває долонями
йому очі. Таран сердито виривається.
Г а н н а. Здоров, кавалер!
Т а р а н (люто). Здрастуй! Тобі пустощі в голові!.. (Пішов).
Г а н н а (до Одарки). Чого він, як з цепу зірвався?
О д а р к а. Хіба їх розбереш, чоловіків. Не інакше, як якийсь гедзь укусив. Прошу сідати до столу — за чаркою розберемо, що й до чого.
Сідають до столу.
(Наливає чарки). Гульнемо, подруженьки, чоловікам на заздрість, вип'ємо та заспіваємо, щоб у них аж зашпори у п'яти позаходили!
У л я н а (крізь сміх). Хай полюбуються! Ти ж тільки не передай куті меду, щоб не зняли гвалту...
Входить Таран.
Г а н н а. Наллємо і хазяїну?
Таран стрепенувся, ожив.
О д а р к а (з натяками. Тарану). Він у мене не-пи-ту-щий!
Таран одразу знидів, облизав губи, піщов до хати.
Г а н н а. Мій теж і в рот не бере.
У л я н а. Так за що ж вип'ємо, подруженьки, роси оцієї перченої? (Підморгнула Ганні та Одарці).
О д а р к а. За вічне благополуччя на роботі і дома!
Г а н н а. Іменно! За вічне і безповоротне!
В с і. Будьмо!
У л я н а. Будьмо!
Всі п'ють.
(Навмисне смакує). Ну й прекрасна рідина, скажу я вам!
О д а р к а. Історична! Запорожці перед походом іншої не вживали.
У л я н а. Для здоров'я кращого нектару і не придумати.
Г а н н а. Кажуть, молодість дівочу повертає.
Входить Онисько.
О н и с ь к о (лагідно). Вечір добрий!
Г а н н а. Здоров, здоров, парубче!
О н и с ь к о. Смачного вам!
Г а н н а. Дякуємо!
Онисько криво посміхається, але, помітивши суворий погляд
Уляни, одразу принишк.
У л я н а. Тебе ще тут не вистачало... Чого прийшов?..
О н и с ь к о (солодко). Соди позичити.
У л я н а. Знаємо, яка сода! За мною стежиш?!
О н и с ь к о. Бог з тобою, Улясю, чого б я стежив?
(Миттю шмигнув до хати).
О д а р к а. Він у тебе смирний.
У л я н а. Виховала! А спочатку був такий, що пальця в рот не клади.
Г а н н а. Кажуть, він на фермі непогано працює?
У л я н а. Призвичаївся. Тільки вночі тіпається і мене всякими коров'ячими іменами називає.
О д а р к а. Може, хоч з нього люди будуть.
На подвір'я, ввібравши голову в плечі, навшпиньки
заходить Аристарх.
Дивись-но, Ганно, і твоя любов навшпиньках пробирається...
Г а н н а (встала, зупинила сердитий погляд на Аристархові, який, махаючи руками, обходить стіл стороною). Чого?
А р и с т а р х (вибачаючись). Я на хвилинку... Позичу лаврового листочка — і додому... (Шмигнув до хати).
У л я н а. Ну, тепер, коли наречені в зборі, грянемо пісню. Хай їм у носі поперчить.
Співають.
Вбігає Павлик.
З хати виходить Таран, прихилився до дерева, слухає.
П а в л и к. Тітко Одарко! Там щось у двигуні зіпсувалось, техніка не знайшли, так за вами послали.
О д а р к а (начальственно). Що зіпсувалось?
П а в л и к. Не знаю.
О д а р к а. Дізнайся, а тоді ганяй!
П а в л и к. Єсть! (Вибігає).
О д а р к а (до Тарана). Що ти за огірки подав, плюскаві якісь?..
Т а р а н. Які є, такі й подав! Може, в Свирида миргородські їла, то йди до нього!
О д а р к а. До чого тут Свирид?
Т а р а н. Тобі краще знати!
Г а н н а. Вже хтось наговорив?
У л я н а. Оверко. Той тільки те й робить, що плітки по селу збирає та розносить. Нічого, ось я його до цегли поставлю, зразу втихомириться!
О д а р к а. Правильно! (До Тарана). Ніж ото плітки вислухувать — подумав би краще, що до столу подати... жінці!.. М'яса ні кусочка, наче бідність яка...
Т а р а н. Не різати ж кожного дня курку.
О д а р к а. Ріж півня!..
Т а р а н. Знову півень!..
О д а р к а. Сказано — значить, ріж! (До гостей). Просто спасу від того півня немає, як здурів! Тільки прийдеш додому, відчиниш хвіртку — вже й горланить.
Т а р а н. Не приходь опівночі!
О д а р к а. Тебе забула спитати, коли приходити!
В хліві реве корова.
Чого вона реве?
Т а р а н. Піди запитай! (Бере зі столу порожні тарілки. іде в хату, потім тихенько повертається, слухає).
Жінки помічають його, але не подають виду.
У л я н а. Гострий він у тебе на язик.
О д а р к а. Слова не можна сказати. Ось нехай я трохи більше вип'ю, я йому дам відповідь на всі запитання!
У л я н а (тихо). А ти таки до Свирида залицялась?
О д а р к а. Та якось біля контори пригорнула разок, а тут Оверка принесло. Побачив і поніс по селу. Тепер мій дорікатиме до зелених віників.
Г а н н а (голосно). Всі вони такі!
У л я н а (до Ганни). А ти чого з своїм завелась сьогодні? Теж, мабуть...
Г а н н а. Та ні... Почалося з халатів. Чого й чого по другому халату не справимо свинарям? Свиноферма йому тісною стала, механізація запущена... Як визвірився!..
О д а р к а. І ти змовчала?
Г а н н а. Я тільки хрясь по столу, а він у сльози!
У л я н а. А почули б ви, який гамір у моїй бригаді чоловіки зняли. "Кукурудзу треба механізмами обробляти, — кричать, — як у сусідніх колгоспах!"
О д а р к а. У всіх на язиці та механізація. Доярам — підвісну дорогу давай, електродоїлки...
Г а н н а (розпалено). Розперезались!!!
Т а р а н (не витримав, підходить до столу). Бо таки й правда! Нічого на інтузіазмі виїжджать! Годі спини гнуть! У сусідів он і на фермах, і біля кукурудзи — скрізь мотор...
О д а р к а (скипіла). Не твого чоловічого розуму це діло! Помідорів принеси!
Таран стрепенувся, миттю побіг.
Г а н н а. Бачите? Ти їм добро роби, а вони ще й брикаються!
О д а р к а. Здається, нагнали страху, хай їм грець! (Наливає повні келихи квасу). Прохолоджуйтесь!
З хати на ганок боком виходять Аристарх і Онисько.
Таран виносить миску з помідорами, побачив, що жінки перейшли
на келихи, — оторопів.
Т а р а н. З такою дозою — краще закусюйте! Це вам не шам...
О д а р к а (перебиває). Нічого вчить! Пироги давай!
Будьмо!
Жінки випили все до дна. Чоловіки заплющили очі від страху. Знову вбігає Павлик.
П а в л и к. Тітко Одарко! Кажуть, щось у моторі зіпсувалось...
О д а р к а. А що саме?
П а в л и к. Не знаю.
О д а р к а. То чого ж бігаєш? Узнай!
П а в л и к. Ясно! (Вибігає).
У л я н а. І поспівати не дадуть... (Заспівує).
Жінки, співаючи, ідуть у садок за хату.
Ховаючись од жінок, на подвір'я пробирається Оверко. Він приєднується до чоловіків,
що, похнюпившись, посідали під тином.
О н и с ь к о. Да-а-а! Оце гулятимуть тепер до півночі, а потім мучся з ними ще вдома.
Т а р а н. Яка тобі мука?
О н и с ь к о. Не говори, куме. Прийде додому, так і давай співати. Співай уже сама, біс з тобою! Так ні, і мене заставляє підтягувати.
А р и с т а р х. І що ж — підтягуєш?
О н и с ь к о. Хіба хочеш — мусиш... В Аристарха — ото добро.
А р и с т а р х. Хлопці, хлопці! Бодай нікому не діждати такого добра.
Т а р а н. Та чого ти там бідкаєшся? Тобі ще жить можна...
А р и с т а р х. Ех, "жить можна"!
О н и с ь к о. Я вже думав розвестись зі своєю через ці пісні — так діти...
А р и с т а р х. Отож-то й воно...
Т а р а н. Зв'язали нам руки, куди подінешся?..
Входить Корній з вузликом в руках.
К о р н і й. Здорові були, руководителі!
А р и с т а р х. А ти, Корнію, може, в гості ходив, що з глечиком і вузликом?
К о р н і й. Які там гості... Бігав до своєї преподобної сторожихи.
Т а р а н. Скучив?..
К о р н і й. Сказала, щоб парного молока приніс.
Чоловіки, співчуваючи, хитають головами.
Біг, мало не лопнув і... спізнився, вона вже задрімала, перехотілось, а може, іншого молока процідила.
О в е р к о. А я оце в понятих був. Хвилька ж у сусідстві зі мною живе. А нюх у мене добрий: чую, закваскою в неї пахне, другий день сильніше, третій ще сильніше. Я й дзенькнув у район — мовляв, увечері основний процес відбудеться...
К о р н і й. І я дзвонив.
Т а р а н. І що ж, накрили?
О в е р к о. Ще первачок капав, як застали. А в погребі відер з п'ять готовенької знайшли. Урвалося Хвильчине щастя!
Т а р а н. Слава богу! Так їй і треба. Щоб наших жінок не обпоювала!
К о р н і й. Давайте, хлопці, на радощах по пиріжку з'їмо, бо я ще сьогодні і ріски в роті не мав, а молоко геть-чисто розлилося. (Роздає пироги).
Всі помалу жують. Тихо. Спів жінок. Чоловіки ховаються в хаті.
Входять жінки.
О д а р к а. А нам справді живеться непогано. В колгоспі тепер і гроші, і хліб, і до хліба. Майже у кожного велосипед, радіо... В магазин зайдеш — вередують, давай їм дорожче та красивіше.
О д а р к а бере під руки подруг, і так, обнявшись, усі троє попливли в легкому танку, притупуючи каблуками.
Г а н н а. Жити можна! Тільки набридають з отою собівартістю. Вчора нашій головисі в районі дуже строго сказали. Приїхала така червона, як отой кавун. Що не кажіть, собівартість продукції у нас ще висока.
О д а р к а. Нічого! На чоловіків піднажмем — і собівартість знизимо. Тим більше, що чоловіки — така техніка, що ні тобі амортизації, ні запасних частин, ні капітального ремонту не потребують.
У л я н а. Треба нажать! Зібрати збори та всипати їм під перше число! Ти там, Ганно, підкажи головисі під гарячу руку!
Г а н н а. Неодмінно.
Вбігає Павлик.
П а в л и к. Кажуть, тітко, всередині мотора зіпсувалось, а що — не знають...
О д а р к а. Вони там не знають, а я тут мушу знати...
У л я н а. Скажи — зайнята!
Г а н н а. Обговорює заходи по зниженню собівартості продукції...
П а в л и к. Єсть! (Вибігає).
О д а р к а. Нумо, подруженьки, спробуємо ще шампанського для прохолоди!Таранчику!
На ганок виходить Таран.
Зроби ласку, — одкрий нам того, що з золотою головкою!.. Підставляйте, подруженьки-сусідоньки, келихи, бо воно — як серце дівоче: не збережеш — розіллється! Ну, чого дивишся середою на п'ятницю? Давай залп! Та бігом якусь веселеньку музику нам включи, чуєш? Таран. Здається, закругляються.
Таран відкорковує шампанське. Постріл пробки. Жінки співають
туш. Таран, ковтаючи слину, наливає келихи, потім швиденько біжить
до хати, ставить пластинку.
О д а р к а.