Вона вдарила його по голові. Німець щось закричав по-їхньому до двох інших, і всі троє накинулись на неї. Мати хотіла заступитись, так вони вкинули її у підвал і там замкнули, а над Ксенією знущалися вже до самого ранку. Двоє ребер зламали, ліве око вибили, а вранці, ледь живу, викинули майже голу на сніг. Дівчина хотіла порішити себе. Та попереду, сказала, помщуся на цих іродах. До партизанів напитує дорогу. Так і ходить інвалідом.
Отаке наше життя, Михайлику. Якщо ти живий, рідненький, якщо ціла в тобі кров моя материна, бийся з фашистами, соколе мій, за всіх нас Убивай їх, проклятущих!
Знай, не бачити нам життя ясного, коли не повернетеся ви, соколики наші червоні!
Твоя мати Марта Сидорівна"
Цього листа, написаного, мабуть, з великою натугою,— і рядки криві, і літери не так стоять,— Марта не відправила синові. Був уже фронт між ними, а чи вона вже не вернулася із ставу, щоб не потрадити до рук німців.
До ставка Марта пішла випрати собі сорочку. Було тепло, то й не дивно, що за кущами лози хтось вліз у воду.
Вона зиркнула одним оком — стрижений. Руками ляпає по воді, а ногами мацає дно. Враз булькнув з головою, виринув, крикнув і знову зник під водою.
"І не малий, а пустує!" — подумала Марта, ляпаючи праником по мокрій білизні. Але коли стрижений виринув ще раз і уже щось закричав не своїм голосом, Марта так і стрибнула у воду.
Тепер було видно, що людина тоне. Вона схопила утопленика за руку й щосили потягла до берега! Стрижений, побачивши жінку, вчепився в неї; як кліщ,-Мало і її не. затяг під воду.
— Там же яма,— сказала Марта з докором.— Куди ваc понесло?
Опинившись на твердому, стрижений оговтався, навіть посміхнувся посірілими губами. І пробелькотів:
— Матка, дякуй буде командування. Данке!
Марта відсахнулася од стриженого, немов від привиду: на його мокрій щоці виднівся червоний рубець.
— Той самий? — крикула вона.— Душогуб німецький. Та щоб я тебе рятувала? Згинь, сатано! — І скільки було сили — ударила його праником по голові.
Круги на воді поволі розходилися на весь став.
СИНЄ НЕБО, ЯСНІ ЗОРІ (Із записної книжки)
Щедро пахне літній вечір. Я здіймаю очі до синього не-, ба, засіяного золотими зірками. Між ними літають уже космічні кораблі, створені світлим розумом моїх співвітчизників—радянськими вченими. В думках оглядаюся на поча-ток мого мосту, аж у дев'ятнадцяте століття, і бачу мужицького сина, який дивиться із хліва в дірочку і бачить тільки глухий завулок.
Бурі революцій здули хлівець па околиці провінціаль-
ного міста, а мужицького сипа Велика Жовтнева соціалі-
стична революція взяла за руку, вивела на високу гору
і відкрила перед ним увесь світ.
Так само, як і шість десятків років тому, я думаю: "Як би цей світ змалювати!"
ОРНАМЕНТ
Далеко по війні з німецькими фашистами мені судилося знову здибатися з Гайсииим. Він у цю війну зрадив Батьківщину і повернувся додому тільки по амністії.
Я побачив його під парканом. Вигляд п'янички лякав перехожих, і вони перебігали на другий бік вулиці. Він пізнав мене.
— Смійтесь, судар. Я теж сміюсь над... розбитою...— І вдарив пляшкою об стовп, аж посипалися друзки.
— Чи не помилилися ви, "судар", об'єктом, коли прорі-кали .мою долю? В такому стані бачу я вас.
— Що ж, коли соціалізм, має свої закони,— проказав він твердо, ніби враз прохмелівши...— Смійтеся, судар. Перед вами осколок розбитого вщент!
Я справді ладен був сміятися, не від споглядання цього "осколка", а від того, що він своїми словами ніби знімав домоклів меч, який колись повісив наді мною своїм пророцтвом. Мені навіть стало його шкода.
— Встаньте, Гайсин!
— Я вже не встану. Не можу. Я живий труп. Адьє, мосьє! — І, пересилюючи біль, він відвернувся до паркана.
— Встаньте! — проказав я ще раз.— Чи ви хочете й скінчити за своїм законом?
Гайсин мовчав. Я викликав швидку допомогу і більше його вже не бачив.
. 1 Вур — міфологічний персонаж народних повір'їв. ■ 2-П р о к іп .—дід П. Панча.
3 Текля — баба П. Панча.
4 Та й горе тій чайці...— перший рядок української народ* ної пісні.
5 Я ш к о — менший брат П. Панча.
6 Йосип— Йосип Прокопович Панченко— батько П. Панча.
7 Коли їхав базарувати лише один дядьк о...— Цими словами починається епізод з перекупками, раніше описаний П. Панчем в оповіданні "Перекупка" (Панч Петро. Поза життям. X., 1924).
8А ги свиснеш так, щоб аж у Харкові було ч у т и?... — Так починається епізод з хлопчаками-свистунами, взятий письменником з етюду "Свистуни" (Панч Петро. Калюжа. X., 1925). У збірці "Калюжа" "Свистуни" були звичайним шкіцом, в якому описано картинку змагання у свисті двох сільських хлопчаків. У повісті ця картинка, персоніфікована і вплетена в життєвий потік, вже набуває нового змісту, розповідає про. нехитрі розваги автора в дитинстві. Попередній епізод з перекупками також персоніфікований і поданий уже не в формі об'єктивного спису, а через сприйняття хлопчика, яким пізніше став письменником.
9 Соловей Розбійник — персонаж українських і російських народних казок.
10 У л я — найстарша сестра П. Панча.
її Іван — старший на один рік брат П. Панча, помер підлітком.
12 "У с і гори зеленіють" — українська народна пісня.
13 "У Києві на риночку пив чумак горілочку..."—
перші рядки української народної пісні.
14 "Та туман яром, та туман яром..." — перші рядки ук-
раїнської народної пісні.
15 "Р а з л у к а, ты разлука" — російська народна пісня.
Три копійки. Вперше надруковано в журн. "Жовтень",-1965, № І,
с. 37—48; російською мовою — в журн. "Огонек", 1967, № 41. Літературна премія цього ж журналу (1968).
16 "Нива" — російський ілюстрований щотижневий журнал, що ви-
ходив у Петербурзі г> 1870—1918 рр.
17 Біблія — збірник різночасових, різномовних і різнохарактерних
творів (VIII ст. до н. е.— II ст. н. е.), який лежить в основі богослу-
жіння і догматики іудаїзму і християнства, визнається ними свя-
щенним. Біблія складається з двох частин — Старого завіту і Нового
завіту. Вона включає міфи про походження світу й людини, про "кінець
світу", релігійні настанови, догмати, пророцтва, заповіді, молитви тощо.
Водночас Біблія є літературною пам'яткою стародавньої писемності.
18 Народний дім — клубна установа в дореволюційній Росії."
Звичайно в Народних домах розташовувались бібліотека з читальнею,
театрально-лекційний зал, недільна школа, чайна, книжковий магазин.
Більшовики широко використовували Народні доми для ведення револю-
ційної пропаганди, організації масових мітингів.
19 "Ой на горі та й женці жнуть" — українська народна
пісня.
20 Спас — назва кожного з трьох церковних свят, що відзнача-
ються православною церквою з 1 по 15 серпня за ст. ст.
Стежка до міста. Вперше під заголовком "Прощай, дитинство" надруковано в зб.: Іду. К., 1946, с. 79—86.
21 Авраам — за біблійними легендами, родоначальник євреїв, якого іудейська релігія намагається видати за історичну особу.
22 І с а а к — за біблійними легендами, син Авраама і Сарри. За велінням бога Яхве Авраам повинен був принести Ісаака йому в жертву, але був зупинений ангелом.
23Городське училище — міське училище. В дореволюційній Росії початкове училище підвищеного типу. В Росії міські училища створені за Положенням 1872 р. на базі повітових училищ і парафіяльних шкіл. У 1912 р. міські училища реорганізовано у вищі початкові училища.
24 Перша пречиста — назва церковного християнського свята,
що відзначається 15 серпня за ст. ст.
25 Великдень — християнське весняне свято, присвячене воскре-
сінню міфічного засновника християнства — Христа.
Де висне дим. Вперше надруковано в журн. "Жовтень", 1955, № 1, с. 54—56. Слова заголовка взято з поеми В. Сосюри "Червона зима", яка починається рядком: "Лисиче над Дінцем... де висне дим заводу...".
26 ...ца рс ьк и й маніфест 1905 р о к у...—йдеться про мані-
фест 17 жовтня 1905 р. "Про вдосконалення державного порядку", яким
царизм мав намір загасити розвиток революції в країні.
27Пурішкевич Володимир Митрофанович (1870—-1920) —російський політичний діяч, монархіст. Один із засновників організації чорносотенців "Союз руського народу", депутат II—IV Державних дум. В жовтні 1917 р. очолив контрреволюційний заколот у Петрограді.
28Дубровін Олександр Іванович (1855—1918) — один із засновників і керівників "Союзу руського народу". Восени 1918 р. розстріляний за антирадянську діяльність.
29 Бобринський. Олексій Олександрович (1852—1927) — росій-
ський великий землевласник і цукрозаводчик, належав до графської сім'ї
Бобринських. Державний діяч монархічного спрямування. 1919 р. емі-
грував за кордон.
30 Г а п о н Георгій Аполлонович (1870—1906)—священик, агент
царської охранки. Створив організацію "Збори російських фабрично-за-
водських робітників Санкт-Петербурга". За його ініціативою була ви-
роблена петиція і організована робітнича маніфестація до царя 9 січня
1905 р., яка закінчилася розстрілом робітників. Згідно рішення робіт-
ничого суду 28 березня 1906 р. повішений в Озерках (під Петрогра-
дом).
31 "Ю жный край" — щоденна газета реакційно-монархічного
спрямування, що виходила в Харкові протягом 1888—1916 рр.
32 "У т р о" — харківська щоденна буржуазна газета реакційного
спрямування, що виходила протягом 1908—1916 рр.
33 "Харьковские губернские ведомости" — губернська
газета, заснована 1838 р. Виходила до 1917 р.
34 "Газета-копейка" — бульварна газета реакційного спряму-
вання, що видавалась у Петербурзі (1908—1918 рр.).
35 ...з авод Гельферіх-Саде — Харківський завод сільсько-
господарського машинобудування, заснований 1875 р. (тепер завод "Серп
і Молот").
36 Андреев Леонід Миколайович (1871—1919) — російський
письменник. Автор реалістичних п'єс "Дні нашого життя" (1908), "Ан-
фіса" (1909). В роки реакції відійшов від реалізму. Після Великої Жовт-
невої соціалістичної революції емігрував до Фінляндії.
37 Театр Синельников а.— Йдеться про драматичний театр
у Харкові, яким протягом 1910—1915 рр. (з невеликими перервами) ке-
рував відомий російський режисер і театральний діяч, народний артист
УРСР Синельников Микола Миколайович (1855—1939).
38 "Быстры, как волн ы..." — слова пісні з п'єси Л. Андреева
"Дні нашого життя".
38 "Вихри враждебные веют над нами..." — слова відомої революційної пісні "Варшав'янка". П