вид.: Твори в десяти томах. — Т. 10. — К., "Дв po", 1972. —С. 76).
3. "Вісті" — українська республіканська газета "Ві ВУЦВК", що виходила в Києві (березень-серпень 1919 1934-1941) і в Харкові (1920-1934). 14 травня 1941 p. 63 об'єднана з газетою "Комуніст".
4. Коряк Володимир Дмитрович (1889—1939) — українськ радянський критик.
5. Блакитний Василь Михайлович (справжнє прізвище Елланський; 1894—1925) —український радянський письмі ник і громадський діяч.
6. Всеукраїнський пролеткульт — пролетарська культурно-освітня і літературно-мистецька організація України, яка ставила своєю метою створення нової, пролетарської культури шляхом розвитку творчої самостійності пролетаріату.
Деякі теоретики пролеткульту з вульгарно-соціологічних позицій пропагували ідею "чистої" пролетарської культури, заперечували класичну спадщину, претендували на повну автономію в питаннях культури.
7. 3. Невський, Рижов — члени оргбюро Всеукраїнського пролеткульту.
8. Пилипенко Сергій Володимирович (псевдонім — Сергій Сліпий, Плугатар та ін.; 1891—1943) — український радянський письменник, один із засновників літературної організації "Плуг". Був редактором газет "Більшовик", "Вісті", "Комуніст", "Селянська правда".
9. Майський (справжнє прізвище Булгаков) Михайло Семенович (1889—1960) — український радянський письменник. Після Великого Жовтня працював у Наркомосі, завідував робітничим відділом газети "Вісті", багато часу віддавав організаційній роботі в пролеткульті — "Гарті", де був відповідальним секретарем.
10. Хвильовий Микола Григорович (справжнє прізвище Фітільов; 1890—1933) — український радянський письменник.
11. Поліщук Валер'ян Львович (літературні псевдоніми — Микита Волокита, Сонцвіт Василь та ін.; 1897—1942) — український радянський письменник.
12. "Нема Нікандрика, нема". — Рядок із вірша В. Л. Поліщука "Ридання братнє", написаного на смерть молодшого брата Нікандра.
13. І було дві сестри, Ліка і Льоля... — Йдеться про сестер Лідію і Олену Іллівну Конухес (згодом дружина В. Л. Поліщука).
14. Это было на радостном юге... — В. Сосюра наводить дві строфи із вірша російської поетеси М. Лохвипької.
15. Мемфіс—давньоєгипетське місто, засноване в III тисячолітті до н. е.; столиця Єгипту в 28—23 ст. до н. е.
16. "1917 рік" — поема В. Сосюри, написана в 1921 р., в якій відтворені події громадянської війни на Україні в 1917— 1919 pp.
17. Люксембург Роза (1871—1919) —діяч німецького, польського й міжнародного робітничого руху; її ім'ям було названо тоді площу в Харкові.
18. Панч Петро Йосипович (справжнє прізвище — Панчснко; 1891—1978) — український радянський письменник.
19. Вражливий Василь Якович (справжнє прізвище — Штанько; 1903—1938) — український радянський письменник.
20. Копиленко Олександр Іванович (1900—1958)—український радянський письменник.
21. Яновський Юрій Іванович (1902—1954) — український радянський письменник.
22. Підмогильний Валер'ян Петрович (1901—1941)—український радянський письменник.
23. Головко Андрій Васильович (1897—1972) — український радянський письменник, один із зачинателів української радянської прози.
24. Перша збірка В. М, Сосюри "Поезії" була видана в Сумах (Всеукрдержвидав, 1921. —16 с.).
25. Доленго Михайло Васильович (справжнє прізвище — Клоков; 1896—1982) — український радянський поет, літературний критик, ботанік (доктор біологічних наук). Рецензія М. Доленго "Володимир Сосюра. Поезії" була надрукована в журналі "Шляхи мистецтва", 1921, № 2, с. 141.
26. ...в 1922 році, коли вийшла друга моя збірка "Червона зима"... — Названа збірка В. Сосюри вийшла в Харкові в 1921 p., але на титульній сторінці було поставлено дату 1922.
27. Франко Тарас Іванович (1889—1971) — український радянськиі'і літературознавець; син І. Я. Франка. Рецензія Т. І. Франка "Володимир Сосюра. "Червона зима" була надрукована в журналі "Шляхи мистецтва", 1922, № 1/3, с. 71.
28. Семенко Михайло (Михайль) Васильович (1892— 1937) —український радянський поет-футурист.
28. "Червоний шлях" — український громадсько-політичний, літературно-мистецький і науковий журнал, що виходив у Харкові в 1923—1936 pp. як щомісячник і був із січня 1931 p. органом Федерації об'єднань радянських письменників Україні!.
30. Мамонтов Яків Андрійович (літературні псевдоніми — Я. Лірницький, Я. Пан; 1888—1940) — український радянський драматург, театрознавець.
31. Сенченко Іван Юхимович (1901—1975) — український радянський письменник. Літературну діяльність розпочинав і як поет, видавши збірку "В огнях вишневих завірюх" (X., ДВУ, 1925).
32. Комуністичний університет імені Артема — вищий навчальний заклад УРСР, що готував кадри керівних партійних і профспілкових працівників. Університет було створено в 1922 р. на базі реорганізованої Вищої партійної школи ЦК КП(б)У у Харкові (у 1932 p. був реорганізований у Вищу комуністичну сільськогосподарську школу).
33. Рожилин Валентин Сергійович — професор Комуністичного університету імені Артема.
34. Забіла Наталя Львівна (1903—1975) — українська радянська письменниця.
35. Божко Сава Захарович (1901—1947) — український pa дянський письменник.
36. Кириленко Іван Улянович (1903—1939) — український радянський письменник.
XLVIII
1. "Гарт" — Спілка пролетарських письменників України (1923—1925), членами якої були В. Блакитний, П. Тичина. І. Микптенко та ін.
2. Йогансен Михайло (Майк) Гервасійович (літературні псевдоніми — В. Вецеліус, М. Крамар; 1895—1937) — український радянський письменник.
3. Футуристи (слово-звук) — представники футуризму (від латинського futurum—майбутнє), формалістичного напряму в літературі й мистецтві, що склався напередодні і в роки першої світової війни. В українській літературі представниками футуризму були у 1920-х роках М. Семепко, Г. Шкурупій та ін.
4. Імажиністи (слово-образ) — представники літературного угруповання імажинізму (від англійського — image — образ), що існувало переважно в Росії в 1919—1927 pp. (В. Г. Шершеневич, А. Б. Марієигоф, ранній період творчості С. 0. Єсеніпа). Імажиністи проголошували основним принципом поетичної творчості самоціль форми, зводили поезію до штучних образів і метафор і т. п.
5. Акмеїсти (слово-плоть) — представники модерністської течії в російській літературі початку XX ст. — акмеїзму (від грецького akme — вершина, вищий ступінь, розквіт). Акмеїсти проповідували "мистецтво для мистецтва", витончене естетство, індивідуалізм, містику.
6. Нічевокв (слово-тінь) — представники однієї з модерністських течій в російській літературі початку XX ст.
7. Символісти (слово-символ) — представники європейського літературно-художнього напряму кінця XIX — поч. XX ст. (французьке symbolisme, від грецького symbolon — знак, символ). Елементи символізму помітні у творчості українських письменників М. Вороного, М. Філянського, В. Пачовського, а пізніше в поезії П. Тичини, О. Слісаренка, Я. Савченка, В. Ярошенка.
8. Декаденти (від французького decadence — занепад) — представники антиреалістичних течій у буржуазній літературі та мистецтві кінця XIX — початку XX ст. Для декадентів були характерними відчуженість від життя, відмова від суспільної боротьби, пропагування концепції "мистецтво для мистецтва", песимізму, містики. Декадентство об'єднує різні за формальними ознаками, але близькі за суттю школи — символізму, акмеїзму, футуризму, експресіонізму, кубізму, сюрреалізму, екзистенціалізму.
9. "Вапліте" — Вільна академія пролетарської літератури—літературна організація на Україні (1925—1928). До Вапліте спочатку належали письменники М. Яловий, М. Хвильовий, 0. Слісаренко, Г. Епік, П. Панч, О. Досвітній, М. Йогансен, О. Громов, І. Дніпровський, А. Лейтес, П. Тичина, А. Любченко, О. Копиленко, Д. Фельдман, В. Сосюра, М. Бажан, М. Майський, В. Вражливий, О. Довженко, Г. Коцюба. Згодом організацію поповнили М. Куліш, Ю. Смолич, Ю. Яновський, І. Сенченко, Г. Коляда. Організацією було видано п'ять номерів журналу "Вапліте" і один випуск альманаху "Вапліте" і "Вапліте, зошит перший".
10. Куліш Микола Гурович (1892—1942) —український радянський письменник-драматург.
11. "Неокласикам" — вірш В. Сосюри, написаний у червні 1926 p. (друга редакція—у 1957 p.) і не включений до збірок, що виходили в той час. Неокласики — літературне угруповання на Україні письменників та літературознавців (М. Рильський, М. Зеров, М. Драй-Хмара, П. Филипович, М. Могилянський, О. Бургардт), представники якого проповідували кращі традиції античності, ренесансу та класицизму, запозичуючи з минулого образи та стилістичні прийоми.
12. ВУСПП — Всеукраїнська спілка пролетарських письменників — літературна організація на Україні в 1927—1932 pp., до складу якої входили І. Микитенко, Іван Ле, В. Сосюра, О. Корнійчук та ін.
13. Літфронт — очевидно Пролітфронт — літературна організація, заснована в 1930 р. М. Хвильовим і колишніми членами організації Вапліте. Через рік після створення члени Пролітфронту влилися до організації ВУСПП.
14. "Нова генерація" — літературна організація українських футуристів, що функціонувала в Харкові в 1924—1931 pp., до якої входили письменники М. Семенко, Г. Шкурупій, О. Полторацький та ін. Засновники організації проголошували гасла про "нову форму", переносячи на радянський грунт різні течії та формалістичні прийоми.
15. "Авангард" — літературна група в Харкові (1925— 1929), яка декларувала тісний зв'язок літератури й мистецтва з "добою індустріалізму", виявляючи іноді зневагу до реаалізму і прогресивних традицій національної культури.
16. "Молодняк" — літературна організація письменників України (1926—1932), до якої Харкова й Києва, що належала до "Плугу" ніаація видавала журнал "Молодняк". комсомольських входила молодь й "Гарту".
17. Усенко Павло Магвійович (1902—1975) — український радянський поет.
18. С. К. — криптонім вжито з етичних міркувань.
19. "Сьогодні геніїв чекаю" — вірш В. Сосюри із поетичної збірки "Місто" (1924), мав прис-вяту "Тов. Усенкові".
20. Савченко Яків Григорович (1890—1937) — український радянський письменник. Стаття Я. Г. Савченка "Мертве й живе в українській поезії", в якій давалася й оцінка творчості В. М. Сосюри, була надрукована в журн. "Життя й революція", 1929, № 1 (с.