Чого ж на два — там більш
поріжнень. <Два: верхи й низи —це правда>
<бо:> верх і низ —не зовсім точно,
бо й на низах не однакові — проте...
теорії вже досить.
<Сатана> <Са[тана]> <Сатана> Козак Роз-
плата
Бунт сіроми1
<не однакові > <та що й казать > <як розказать >
1 Текст до "Хіба ж" пізніше був викреслений автором.— Ред.
< Авжеж > <Ого>
На Запорізькій Січі
сіроми бунт — пригадуєш? Так знай:
що це не бунт, а більше щось, планове
<Лише> <І план оцей>
<І нам цей план передали >
це жне один він був.
Люципер*
Та то й не бунт *,
а більше щось, глибше *.
Сатана
Набридло вже.
Хіба ж *
<Для чогось, хха? — Та сам же я, що мріяв
"наукою про щастя" >
<Сковорода>
Люципер: <Не забувай, що нам ще ж треба бути сьогодні в то-
го задрипаного князя > <Цундро, не забувай, що нам же сьо-
годні треба буде упорать отого князя > Цундро, кінчать пора, бо
нам же сьогодні треба буде упорать того князька.
Цундра
Ну так чого ж задумавсь >
Чую, знаю.
Про це ж якраз і говоритиму.
(до Сковороди)
Ну так чого задумавсь? < Тяжко? Ліньки? > Страшно?
Ліньки?
[• і
виделками чиргикать,—
і панота
<тебе, як ту ганчірку >
з свого стола тобі щось кине: нна!
<хоч> не подавись...
Тень до тапцю Цундри *
гнофті се автон *
< тобто: не за цупдру, а проти цундри > < вийде > *
<виходить> *
Тобто: й <разом:> до бунту закликаєш і <разом 8*
тим> пізнати себе самого*.
Сковорода
< Чекай, чекай, ти справді > <Ти
справді >
Я розумію: приклад
привів <мені, але> мені. Але цей приклад б'є,
гнітить мене, <як> мов я вже справді зрадник,
запроданець,— тим часом коли я
<сам> роблю <одне із> одне ж із вами. Що окремо
од вас я йшов — <це правда > у цім я вам признавсь,
кінець. Тепер — <усе я хочу зв[ажить] > я хочу з вами,
з вами,
< пов'язано > з голотою, <з якої> що з неї й сам я вріс,—
тепер <—я ваш> я — ваш. Робити хочу, діять,
як ти сказав. Давайте ж починать.
Цундра
Так от: тобі завдання. Задратуеш
па диспуті сьогоднішнім панів —
Сковорода (здивовано)
А звідки <ти про диспут взнав? > ви про диспут —
<Сатана> Козак-Роэплата
<Все ми знаєм > < Знаєм, знаєм >
Смішно: знаєм
про все— ого!
Цундра
<Це ж> Панота з'їхалась
з усіх усюд, аж < чорна > ген, аж чортзна-ввідки—
Залізняка, і Гопту, і
ізловлено кого, кого убито,
задушено.
Здається — все пропало, все
і от> < побороть повстання. Знаєш сам —
повішено кого, кого убито
(а коли ні — то зараз взнаєш) >
< Знищити все те> < побороть > придушить
повстання.
Знаєш сам —
повішено кого, кого забито
< (а коли ні — то скоро взнаєш) >
< Здавалося — всьому, всьому кінець. >
<А вбито їх багато >
<на Нерчинське>
<не зборено повстання >
< постали >
< жорстокий бій >
<і от вона тепер >
<і от тепер > < підготовка > <йде>
< зазнали втрат
і ось> Нелегко нам. Бо < справжніх > ми ж сами. Народ?—
того нема, <а> той одійшов, а дехто
хитрує ще і прикидається
біднякою,— <і то тут> <тому і тут ось> <і тут ось перед
н [ами] > і перед нами встало
таке: < за [брать] > узять найкращих із низів
<і починать як> <і починать ізно[в]> <і починать з
абетки > <і починать ізнов, перецідивши > <і по-
чинать ізнов. Неми [лосердно] > < Немилосердно
перецідивши
й найкращих цих, ми виберем із них
і пошлемо > < перецідивши
з нас кождого уздовж і впоперек >
продовжувать бої. А щоб уникнуть
тих помилок, ми кождого із нас
провіримо,— <і буде в нас> <і буде> Щоб в нас — саме
залізо! —
а не іржа було, <з[алізо]> саме залі —
<Козак Розплата (перехоплює)>
...Зогнилий світ доб'єм — <із> <і буде: щастя! > новий
повстане
<Козак Розплата>
але не так, <як учи[ш ти] > <ти навчаєш > проповідуєш,
а в боротьбі запеклій.
Сковорода
<Що ж, у цьому
я вже давно > Боротьбою
я вже давно < перехопивсь. Кажіть > < захоплений >
< прохоплений > охоплений.
Так от —
ти покажи на діліЗа дратуєш
панів. Щоб аж завили! <Од[чихвости]
на диспуті панів. Потруїш їх
і потрясеш як слід!> Пустиш їх
і потрясеш ізнов. І як побачиш,— <що ще живі>
<ще дихають? — трусни їх> що дихають,—дмухни <на>
на проклятих
і обпали вогнем своєї думки — <.(перемовчавшіі)>
(важко оддихуючи)
хай < корчаться > < корчиться > корчаться, як <черва >
черви!..
Люципер: Поки там що — а я дмухну <на> ось
на лампадку, <бо готово. Єсть.> Ану: Господи благо-
слови! Готово 2.
<на землі > <Ми> Накричав
на тебе я, а<ми тобі> <я тобі> ми ж... < (спитай і в
інших) > < (вони хаіі скажуть) > < (та ось хай
скажуть) > < (Хай ось> < (Хай скажуть інші) >
(Хай інші скажуть)
ми віримо тобі.
<Всі> Сатана
Коли не < вірить > так —
чого б же <би> ми й прийшли.
Козак Розплата
<А силу думки > І сили думки
твоєї — теж <усі знаєм. Цінуємо. І те,
що ти новий > <у[читель] > <ми чуємо і знаєм —
і диспут цей — це є не просто диспут,
а гра, ігра на смерть > ми потребуємо,
бо диспут цей— <цей> це є не просто диспут,
а міряння страшне, ігра на смерть.
<Сатана> Люципер
1 Тут позначено вставку, але що саме хотів додати автор, не-
відомо.— Ред.
2 Після слова "Готово" стоять дві зірочки. Що вони означають,
невідомо,— Ред.
Та не тягніть, кажіть уже ясніше,
чого прийшли! —
Тут, бач, таке: одбить
< Залізняка Максима зна[чить]> Ч [орноземлю] Марка нам
треба.
Сковорода < (підхопився) > (кинувсь)
Як це —
так віп живий іще?
Козак Розплата
На Нерчинське
його ведуть. Зупиняться сьогодні
у цім селі < якраз, у кпязя> в князька, чи хто <він там>
там пін,
не знаю, й от...
Цундра
Ти одтягни увагу
панів, < за [говори] > а ми-
Сатана
< — од Змієвого лісу — >
отам, де Зміїв ліс —
<Л ю ц и п е р
Ударимо і поженем на гору>
< Ударимо із двох боків, і небо>
<Ударимо і головешка 'д князя
залишиться—>
Цундра*
Ударимо
Люцппер*
і головешка 'д князя
зостанеться —
Сковорода (підхопився)
Клянусь, що все зроблю ,
клянусь!..*
< Залізняка Максима >
Цундра
< Клянешся ти? Так> Чекай— ти поклянись на шаблі —
<Ск ов орода>
і буде в нас — прибито, як гвіздком.
(Всі вихоплюють іа піхов шаблі. <С.Вбігає Юродивий>)
<Юродивий> <Сковорода> Юродивий (вбігав)
Кінчаєте? Чого <так довго? Дніє> ж так довго?
<Б[удьте]>
< Скільки > Днів,—
<і сторожу став трудніше > <і сторожу вже тяжко. 0>
<і сторожу вже страшно > і стерегти вже небезпечно: Я
прибіг сказать <що обер-офіцер>...
а цитьте (<.всі дивля-
гься> дивиться в вікно).
Ну звичайно,
сюди іде. <Скоріше — ряси! Так.> Скоріш —у ряси! (всі
надівають ряси) Так.
Схиліться всі коло стола, немовби
<святе письмо — (увіходить офіцер) > святе письмо — ну
от — (увіходить офіцер, <але всі> ніхто на нього <ніякісінь-
кої> жодної уваги)
<Офіцер
Рекомендуюсь — я —
Юродивий (до Сковороди)
От
ти нам сказав >
Офіцер (з змієподібною < учти [вістю] > галантністю)
Пробачте — я —
Юродивий (до Сковороди)
Учителю, а як це розуміти,
що бог один, а в трьох він єстествах?
Цундра
<Ага! А те і що бог> <Або> <Або ж оте> Або ж, що
1 Збоку пізніше дописано: "Л ю ц и п е р", але репліки його не-
ма.— Ред.
чорт — 1
Рекомендуюсь.
Не чуете? я обер-офіцер,
прісланний <сюда> в сей монастир для наблю-
денія, а также приходо-расходние кнігі содер-
жать.
Сковорода
А, дуже приємно. Так що вам потрібно? <М> <Простіть, святі
отці>
Обер-офіцер
Пробачте, <але ж розумієте... час эараз тривожний> що я так
рано, але я хотів — власне, я змушений був — ви розумієте?
Сковорода
Ні, рішуче нічого не розумію.
Обер-офіцер
Час тривожний переживаємо, тому і мусим приглядатись. Пробач-
те, але мені < вдалось, власне не здалось, а мені> сказали, що
у вас... гості <эаходили>.
<Сковорода
Так. Святі отці прийшли раненько, і ми над святим письмом ось
цілий ранок. >
Сков орода
Гості? Власне <кажучи>... тобто... я...*
Цундра*
Так. Святі отці прийшли до старчика Григорія, і ми над святим
письмом ось цілий ранок.
Обер-офіцер
Та ні,—гості <з бунтовщиків> <ген з правого берега > од бун-
тарів — од коліїв — що ніби —...ну, бачите: з правого берега пере-
бігла сюди ватага < якогось> Цундри, <що ми його шукаємо >
і ми його висліджуєм, бо... < навіщо ж нам та> через нього
<з Польщею > ж з Польщею не мирити...
Шановний добродію! Я дуже дивуюся, що ви, <бувши так добре
вихованим, так осмілюєтесь нечемно > будучи в таких чинах і в
столиці вихованим, та так зважаєтесь мене < образити (до [своїх
товаришів]) > ображати! <до святих [отців}> <Святі отці>
Святі отці! Ви тільки подумайте: од бунтарів! га? Цундру приплів
мені якогось!
Цундра
О господи, господи!
С а т а н а. Це Сатана <їх іскушає> спокушав тих головорізів, не *
інакше *.
Люципер <хре[стячись] > Люципер проклятий <од бога *
одвертає>. Це він усе*.
Обер-офіцер
О! <я справді бачу, що я помилився. Простіть великодушно. Ре-
комендуюсь, (пішов) > тоді я прошу пробачення, я справді бачу,
що я помилився. Простіть великодушно. Рекомендуюсь. (Змієпо-
дібно вийшов.)
Сковорода*
1 як могли ви таке припустити! Ні, ні, не одмовляйтеся. А я таки *
справді дивуюся, що ви, будучи в таких чинах...*
(Павза. Всі дивляться в вікно. Годинник на дзвіниці <.гамою вго-
ру, гамою вниз — одміряло — п'ять> по східцях гамою вгору збіг
і, зараз же подражнившись, дзвінкими каблуками вниз вернувсь —
одміряло — п'ять)
Юродивий
Пішов. У сад. Ліворуч. Ну, < тепер же
потиху всі> виходьте —
я проведу.
Цундра
< Прощай > < Тримайсь, > Отак, Григорію <—
зустрілись > і в другий раз щоб ти < зумів > <умів>
отак.
< Мінятись
перед лицем ворожим > Стратегом
прославишся.
Ну годі гомоніть.
<Бувай!> <Шшли!> Бувай!
Козак Розплата
<Бувай! > Бувай!
До скорого < побачення > —
<Цундра (на порозі)>
Так і*е забудьте
Що я сказав! <тобі!>
добудь (уже за дверима) Добудь... (< верт [віється] >
<уже> *
на < самому > поро3*) *
так не забудь! < (уже десь далеко) > *
Вогнів *•
(Сковорода в розчинені двері дивиться, як віддаля-
ються <постаті> його найкраЩі друзі.)
(ЦДАМЛМ, ф. 464, оп. і, Яв 1209, арк. 17—26>
<НА ДЗ[ВІНИЦІ]> У БРАМІ
Ніч. < Тривога. Дзвонять> Тривога. Заграва, як регіт. Дзвонять
десь в селі на ґвалт. < Заграва, як регіт >. На осяяній брамі —
"Стіні борюкаються> борюкаються тіні: чорт з рогами, <патла-
тий > чернець з хрестом.—Оглянеться брамщик <на ігумена
з братією>—ні, <ті немовби спокійно на пожежу дивляться>
братія немовби < стоять > стоїть собі спокійно, на пожежу диви-
ться. А повернешся сюди — < ізнову борюкання > ізнов. Тьху на
всі сторони! Одійди, сатано, й не лоскочи душі моєї.