Дурниця все: і товариство, і любов,— цур їм! нема їх на світі! Одні дурні і діти вірять латинським віршам. А лучче поговорим о долі, а тимчасом налетять сороки чорноброві, вип'єм, пожартуєм, і вір мені — вся дур із голови вилетить. Я се знаю: мене лихо навчило.
Назар
(вставая из-за стола)
Та і я ізвідав горе, та нічому не навчився; тебе ж не хочу слухать: ти зліший диявола. (Хочет итти.)
Гнат
Куди ж ти?
Назар
З тобою холодно, піду у пекло погріться.
Гнат
Стривай, ти сам не знайдеш. Я шлях тобі покажу.
Назар
Найду й сам.
Гнат
(удерживает его)
Ти і справді хочеш іти? Скажений, ти з глузду з'їхав!
Назар
Я нікому не дам себе в обиду ї дурного совіту не послухаю. Пусти мене.
Гнат
Насилу прочунявся. Та куди ж ти, навіжений?
Назар
(вспыльчиво)
Мовчи, а то тут тобі і амінь.
Гнат
(не вьіпуская руки Назара)
Так і я зумію, та що потім? З холодним мертвецем у домовину?
Назар
Хоть до чорта у пекло! Пусти мене, я піду у Чигирин до полковника.
Гнат
Чого?
Назар
Уб'ю його!
Гнат
А як не вб'єш, тоді що? Чи не мусиш ублагать його відкинуться від Галі? га?
Назар
Так чи не так, а я піду.
Гнат
До диявола в гості! Чи не лучче ж, замість пузатого полковника, обняти тонкий та гнучкий стан Галі? Не хмурся та послухай, та роби так, як я тобі скажу, бо ти сьогодні нічого путнього не видумаєш.
Назар
Що дальше?
Гнат
(осматриваясь)
Чи глухі тут стіни? (Вполголоса.) Украдьмо Галю, от і все. Чи добре?
Назар
(чемного помолчав, жмет руку Гната)
Прости мене...,
Гнат
Ну, що ще?
Назар
Ти певний друг!
Гнат
Ну, об сьому послі. Кажи, так чи не так?
Назар
Так! Я ввесь твій: говори, приказуй.
Гнат
Слухай же. Вона, звісно, виходила до тебе коли-небудь пізно вечором у садок, хоть, може, й не одна?
Назар
З ключницею.
Гнат
Суща коханка! Чи не завалявсь у тебе в кишені який червінець?
Назар
Два.
Гнат
Ще лучче. Се ж буде ключниці на сережки, а плахту на словах обіщай. Тільки домовся з нею так, щоб вона про мене не знала, бо жінки наголо всі цокотухи: не для їх вигадано слово мовчати; до того ще й дорожче запросить.
Назар
Нічого не пожалую, усе віддам, що в мене е. Де тільки ключницю побачу?
Гнат
Вона буде тут. Адже ти чув, як ласка хазяйка Стеху за те, що довго бариться? Гляди ж, зробиш тут усе як треба, а я дожидатиму вас крій старої корчми. з тройкою добрих вороних. Знаєш, за садком, на старій дорозі?
Назар
Знаю.
Гнат
Сю корчму і днем люди, хрестячись, обходять, а вночі ніхто не посміє; так кращого місця нічого й шукати; тільки порайтесь моторніш.
Назар
А як вона не захоче,— що тоді?
Гнат
Хто? Ключниця чи...
Назар
Та й та, й друга.
Гнат
Захочуть обидві, тільки ти зумій согласити. Ключниця за червінця піде колядувать хоть до самого сатани; а Галя в одній сорочці піде за тобою на край світу; а як се дуже далеко, так ти спровадь її на Запорожжя, а там і сам гетьман не більший од чабана. Адже ти не виписувавсь із запорожців?
Назар
Ні.
Гнат
Так якого ж злидня ще хотіть? А хто пак у тебе курінним отаманом?
Назар
Сокорина.
Гнат
Знаю! О, голінний, завзятий чоловік! В кірці води диявола утопить, не то що в Дніпрі. А! здається, хтось іде.
Назар
О, якби твоє, брате, слово та богу в уха!
Гнат
Нема нічого на світі легше: тільки повеселій, будь козаком. Мовчи. (Громко.) Ну, вип'ємо ж чарочку за шинкарочку.
(Пьют.)
Хозяйка
Як же я утомилась! Насилу найшла її, прокляту Стеху!
Гнат
А що, змахнула пил з місяця?
Хозяйка
Смійтесь, а воно і справді погода утихомирилась.
Гнат
Оце ж тобі за труди.
(Подает чарку.)
Хозяйка
Цур йому, як я втомилась!.. Ні, спасибі, не під силу... Хіба вже для вас. (Пробует понемножку. Гнат знаками просит. Она, в притворстве усилий й кривлячий, вьіпивает, а остальньїе капли хлещет в потолок.) Щоб вороги мовчали й сусіди не знали!
(Отдает чарку.)
Гнат
(подносит Назару; тот отказьівается знаком)
Не хочеш — як хочеш. А мені здається, що і на світі нема такого горя, якого б не можна було утопити в чарці горілки. Чарка, друга — і чорта у воду. Так, Катерино?
Хозяйка
Як кому іншому, то й кварта не поможе.
Гнат
(Назару)
А ти справді не будеш пить?
Назар
Не буду.
Гнат
Вольному воля, а спасеному рай. За твоє здоров'я! (Выпивает.) Праведно співається в тій пііні, що каже: коли б мужику не жінка, не знав би він скуки, коли б не горілка, де дівать би муки? Так у горілку її, прокляту, у горілку! Розумний чоловік тебе видумав, так! (К Назару.) Та на тебе бридко й дивиться. Ну, ще ж одну та й годі вже. (Наливает.) Чи їтямки тобі, як ми втікали з Братського на Запорожжя та на дорозі зустріли одну чорнобривеньку і ти чуіь-чуть був не проміняв запорозької волі на її чорні брови? Бач, ти забув; а я так все запрошедше знаю, та й що буде, одгадаю.
Стеха
(вбегает второпях)
Ох, моя матінко, як утомилась! Шуточки? Оббігала усі усюди! (Осматриваясь.) Ах, боже мій! я і не бачу. Добривечір вам! От вже й не думала, й не пдала! Спасибі, спасибі! Не погнушались наших слобідських вечорниць. Так уже й не здивуйте: у нас усе абияк, не те, що у вас у Чигирині.
Гнат
Та у вас ще краще.
Стеха
Годі-бо вам сміяться.
Хозяйка
Чи прийде ж хто?
Стеха
Як же? Усі прийдуть.
(Гнат берет за руку хозяйку й отводит в сторону. Назар встает из-за стола и подходит к Стехе.)
Гнат
(к хозяйке)
У мене щось голова розболілась; піду подивлюсь, який місяць. Чуєш? А про кобзаря, мабуть, і забули. Збігай лишень. Без його і гульня не гульня.
Хозяйка
Стехо! Ти звала Кирика?
Стеха
Моя матіночко! І забула. Я зараз збігаю.
Гнат
Вп'ять де-небудь застрянеш.,. Збігай лучче сама.
Хозяйка
Добре.
(Хозяйка й Гнат уходят.)
Назар
(берет за руку Стеху)
У мене є просьба до тебе, Стехо.
Стеха
Знаю, знаю, яка просьба: сказать панночці, щоб вийшла до вас, як пан засне. Та тепер тільки не те вже, що перше було. Адже ви самі знаєте, що незабаром зробилось.
Назар
Се не помішає; мені тільки одно словечко сказати. (Дает ей червонец.) На тобі; ще й плахта буде, коли услужиш.
Стеха
(принимает червонец)
Не придумаю, як би се зробити. Лиха година те, що старий цілісіньку ніч очей не заплющить. Сердешна панночка! А як я плакала, як просила! Ні, таки на своєму поставив старий сатана.
Назар
Так ти зробиш? Дожидати?
Стеха
Зроблю, зроблю, тільки...
Назар
Не бійсь! Більш копи лиха не буде. А коли хочеш, так і ти з нами. Ну лишень, чкурнем.
Стеха
Куди з вами?
Назар
Туди, де лучче жити, де будеш ти панією, а не ключницею: чи второпала?
Стеха
Глядіть, чи не дурите ви мене? І справді думають, що як вони багаті, так усе і їх.
Гнат
(за сценой)
Катре, Катре! А погляди, що се на місяці?
Голос хозяйки
Хіба не знаєте? Брат брата на вила підняв.
Гнат
Як же се? Далебі, я не чув.
Хозяйка
Нехай у хаті розкажу, я змерзла.
(В продолжение зтого разговора Назар об'ьясняется со Стехой знаками й шопотом. Стеха делает утверди-тельний знак, и отходит. Входят Гнат й хозяйка.)
Стеха
А хіба ж ви сього не знаєте?
Гнат
Або забув, або і зовсім не знав; не, згадаю.
Стеха
Так ось бачите, як воно. Як Христа дочитались, старший брат на Великдень, коли ще добрі люди на утрені стояли, пішов підкинуть волам сіна, та замість сіна проткнув вилами свого меншого брата: так їх бог так і поставив укупці на місяці, на вид усьому хрещеному миру, щоб бачили, що і скотині гріх їсти у такий великий празник, поки пасок не посвятять, а не то шо людям.
Хозяйка
(насмешливо)
Ач як мудро прочитала!
Гнат
Чудо-не дівка! Розумна і красива.
(Обнимает Стеху.)
Стеха
(притворно)
Що се, які справді безстидні оці городські козаки! Усе б їм знущаться над нами та й тільки. (Гнат це-лует ее). Ну! от іще видумали що! Неначе се звичайно! Пустіть, далебі закричу.
(С шумом входят козаки й девушки.)
В толпе
Ай да Стеха! От моторна, і тут успіла. А старий Кичатий!..
Стеха
(вырываясь)
Ну, що? Поживились? Не бійсь, таки не довелось поцілувати. Хто там горло дере, що успіла? Вони тільки так, нічого не зробили.
Гнат
(к козакам)
Ну, хто у вас отаман? Чи єсть музики?
Голоса
І кобзар і музики
Гнат
А останнє: випить і закусити?
Голоса
Як без сього? Усе є.
Гнат
А, та й бравії ж молодці! Що твої чигиринції (К девушкам.) Котора ж із вас піде зо мною танцювати?
Голоса
Пропустіть, пропустіть — музяки йдуть.
(Входят музикантьі-жиды. Впереди слепой старик с кобзою. Девушки й козаки в беспорядке расступают-ся. В продолжение суматохи Назар разговариваеі с Гнатом.)
Гнат
Будь-бо веселіший, не показуй виду. Стеха зуміє одкараскаться од них, тільки нам з тобою треба попереду утікати. Я, пожалуй, хоч і зараз піду, а ти зостанься тут поки — так, для виду. Та чуєш: не дуже довго женихайся, а мерщій в корчму: я там буду.
Назар
Добре, тільки і ти проворніше.
Гнат
За мене не бійсь Дивись, старії знакомій! Кузьма, яким се побитом тут опинились?
Один из козаков
З хуторів до церкви, а вечорниці по духу чуємо.
Гнат
Мододці? А ви, жидова, як сюди зайшли?
Жид
А так, шляхом. У Чигирині нема заробітку, а ми прочули що у пана Кичатого весілля буде, так і ири-йшли сюди.
Гнат
(в сторону)
Жидівське ухо! (Громко.) А нуте ж! Учистьте запорозького козачка. (К, козакам.) А з вас хто бойчіший? Удар, я подивлюсь, чи так, як у нас бувало на Запорожжі! (Тихо Назару.) Годі, не дурій. Я ж кажу, усе буде добре.
Назар
Чи буде, чи ні, тільки зділай милость, не бався тут, іди швидше.
Гнат
Поспіємо ще з козами на торг. Не показуйся, будь паскав, таким сумним: все зіпсуєш. Подивимся козачка та й годі.
(Удаляются в глубину и разговаривают между собою. Музыканти заиграли. Один козак выскакивает из толпы и пляшет козачок. Гнат й Назар любуются.)
Гнат
Ай да молодець! От жвавий! Що твій запорожець! (Танец кончается.) Ну, веселітеся ж, люди добрі, гуляйте, хлопці, а нам уже годі, пора їхать: до Чигирина не близько, а до світу треба буть там. Прощайте, козаки? Прощайте, дівчата! Прощай, хазяйко! А де ж та... Кичатого? (Стеха прячется между козаками. Гнат. поймав ее, целует.) Прощай, сердечко моє, моя розумниця, моя красавиця! Прощай!
Стеха
(вирываясь)
Ай-ай-ай! Закричу, їй же то богу, закричу.
(Назар и Гнат уходят. Хозяйка провожает их.)
Стеха
(охорашиваясь)
Що за народ такий сі козаки! Усе б їм цілуваться. Неначе й домоглось. (К. хозяйке.) Тітко, тітко! А нумо ми з тобою.
(Пляшет й поет.)
Через гору піду,
Скриюсь за горою...
На біду,
Де піду,
Козаки за мною.
Той почне говорить,
Той сережки сулить,
Кого знаю,
Привітаю,
Хто сережки дарить.
Ох, сережки мої,
Мої золотії!
Сердітеся,
Дивітеся,
Вороги лихії!
Хозяйка (вырываясь)
Ох, мої зозуленьки! По старості літ мені б і не подоб ало.
(Стеха между тем шалит с козаками, хватая за руку молодого козака, й, вертясь, приплясьівает.)
Хозяйка
Оце яка жартовлива! Та перестанеш ти чи ні?
Стеха
(пляшет й поет)
Тра-ла-ла, тра-ла-ла,
На базарі була,
Черевички купила,
Три червінці дала,
А четвертий пропила
І музику найняла.
Що ж ви, родимець би вас вбив! тільки дурно гроші берете? Кусок би вам сала, а не грошей.