Сидить голий завід, торговельним відділом. Солідна людина, як на старі часи, "комерції совєтнік" і — голий.
Можна прогоріти, поки звикнуть клієнти.
Харашо бути кустарем в промисловості… Не харашо бути кустарем в адміністрації.
Добре мати енергію.
Та не добре, як тою енергією керувати не вмієш. Пам'ятаєте, як один дуже хороший хлопець знічев'я пішов був богу молитись? Енергійний дуже був… І що ж би ви думали? Розгатив лоба на черепки. Дуже сумний випадок. Всі родичі плакали…
ЩО СКОЇЛОСЯ В ІТАЛІЇ
(Популяризація)
Одним словом так саме можна висловити, що там скоїлося, щоб паперу не псувати, так того слова надрукувати не можна. Незручно. Доведеться кількома.
Італія "замусолилася". А скоїлося це так.
Муссоліні зібрав шатію, повдягав у чорні сорочки й почав по всій державі вікна бити, в ліхтарі на вулицях цеглою швиргати, на парадних гадити і в театрах з гальорки в партер на лисини плювати…
Потім приїхав до італійського короля, скинув чорну сорочку, надів фрака й циліндра й заявив:
— Желаю правити!
— А яка ж ваша, — говорить король, — програма?
— Визнаю, — говорить Муссоліні,— тебе, дурака, та законних твоїх наслідників. І не визнаю, — говорить, — нічого більше.
Король кинувся до Муссоліні в обійми. Муссоліні кинувся до короля в обійми. Та й зчепилися. Потім розчепилися.
Потім Муссоліні підняв догори праву руку.
— Ваше величество, — говорить, — заприсягаю в цьому! А король говорить:
— Очень, — говорить, — харашо це все з твого боку!
Потім Муссоліні поїхав у своє міністерство наводити внутрішній порядок.
З понеділка на тім тижні різатимуть комуністів і жидів.
Оце все, що скоїлось. Називається воно юридично: "Національномонархічний переворот в Італії".
"РОБІТНИЧЕ ЗАКОНОДАВСТВО"
Всі чутки про реакційність робітничого законодавства фашистів — нісенітниця.
"Руль"
Фашисти заводять податки на селян і на заробіток) робітничу платню. "Тан" вітає особливо останній податок, зазначаючи, що "ще жодний уряд не насмілювався заводити податок на забагатілих пролетарів".
З телеграм
— Попили нашої кровушки! Которая пролетаріяі Панувала?! Тепер наша зверху!
— Годі! Будіть!
— Досить, ваші сіятельства та ваші превосходительства, страждать!
— Іш, мерзота, по рупь двадцять за день бере! Я он, можна сказати, вчора так без шампану спати ліг, а теслярі по цілісінькому фунту макаронів купили!
— По цілому фунту?!
— Ґвалт! Грабують!
— Ваші сіятельства й ваші превосходительства, так далі терпіти не можна! Не можна допустити, щоб звичайнісінький собі — фе! — робітник купував по цілому фунту макарон!
Хіба для нього не вистачить півфунта? Хіба я мушу собі одмовляти в зайвім авто через те тільки, що якийся там коваль чи слюсар хоче щотижня білизну міняти?! Це ж розпуста!!
— Розпуста! Не допустить!
— Ваші сіятельства й ваші превосходительства! Робітники, оті — фе! — пролетарі,— це ж паразити на нашім білім тілі. їм плати, їх годуй, їм роботу давай! Та доки ж це буде? Доки страждатимемо? Ви розумієте, останніми часами ми маємо тільки вісімдесят три відсотки на капітал! І вони не вгавають! Вони ще вимагають! Це ж здирство!
— Здирство! Нахабство!
— Ваші сіятельства й ваші превосходительства! Пролетар розжився! Пролетар розбух! Пролетар, мов п'явка, ссе нашу капіталістичну кров. З нас піт зливою ллє, а він тягне, а він тягне! Ми б могли стодвісті відсотків мати! Він ограбував нас!
— Конфіскувать!
— Граб награбоване!
З того тижня в Італії буде оголошена конфіскація робіт ничого майна.
УМОВИВ
Тевфікпаші пощастило переконати султана зректися престолу.
З газет
— Ну, так як, ваше найсвітліше величество, падишах ви наш найсвятіший, наслідник ви аллахів многомилостивий? Як гадаєте? І старі ж уже ви, нівроку вам! Поцарствували ж уже! Може б, ото відпочити час? Тяжко ж як тепер державою правити… Втомлюєтесь як, ваше величество! А нам, вірнопідданим вашим, ох, як тяжко дивитися на володаря свого, що так гнеться під невдячним тягарем влади царственої… Серце кров'ю обливається…
— І не кажи, паша! І не говори, паша! Я — султан! Я — повелитель! І тільки смерть…
— Ким повеліваєте, ваше величество?! Чотири євнухи! Та десятків зо два в гаремі… Годують вас неабияк, самі знаєте… Гарем косо поглядає: охляли, ваше величество! Куди вам? Самі таки посудіть… Раніш було як пройдетесь, як гаркнете, як підморгнете! Видать було, що владика… А тепер… Тільки й слави, що султаном зветесь… На кого гаркнеш?.. Куди пройдешся?.. Чим хвастонеш?.. Євнухи голодні — зубами клацають… Жінки? Спідниці старенькі… Вода он у басейні зацвіла… Канапи он та килими міль їсть… Ні тобі покупатись, ні тобі побалуваться… Шехерезада казок не розказує, не платять…
— Жалько, Тевфіша, кидати!.. Влади жалько!.. Ну, як же таки так?
— Ваше величество! Чого жалько? Кого жалько?.. Та заберете собі жіночок трохи, та одного євнуха та так потихеньку й доживете. Дивіться, штанчата у вас попротиралися, на отім престолі сидячи, а справити ні за що… Антанта ж не дає… То й сором… А так собі дідуганчиком денебудь у затишку й без штанів можна… Ніяких тобі представників, ніяких тобі прийомів… Спокійненько так, тихо… А то он уже й ангорське військо під вікнами, і Антанта вже своє військо виводить…
— Згоден… Давайте…
Підписав султан, Зрікся…
"З'ЇЗД"
Будемо уповать.
З промови митрополита Атонія на з'їзді монархістів в Парижі 16ХІ 1922 р.
Смирись, гордий человек.
З промови Маркова тамтаки.
І Антоній був. І Марков був. І Трепов був.
І ще сорок сім чоловіка їх було…
120 монархічних організацій було представлено…
І зала для засідань була…
І богові помолилися…
Сіли.
— Ну?!
— Що "ну"?!
— Починайте, владико. Ви найстарші, з благодаттю, вимолені. Випричащані. Починайте.
— А мо' б, ви, Марков, почали? І ви ж, як той казав, неабихто. Починайте ви.
— Е, ні. Починайте ви, владико. Тут святе діло… Тут тільки бог… А я… Я лаявся, я матюкався… Благословляйте…
— Високі збори! Зібралися оце ми тут. Богові милосердному помолимося… Треба, значить, нам надалі… уповать… Будемо уповать… Це моя конкретна пропозиція в організаційній справі… Інших нема?
— Нема!
— Голосую! Хто за "уповать"?
— Одноголосно!
— Слово належиться Н. Є. Маркову!
— За цей рік, високі збори, проробили ми величезну роботу… Прохали про дозвіл зібратися в Чехословаччині. Не дозволили. Прохали в Німеччині. Не дозволили. Прохали в Польщі. Не дозволили. Прохали в Італії. Не дозволили. Прохали в Англії. Не дозволили. Оце зібралися… Велику працю проробили… Надалі в практичній роботі пропоную таку резолюцію: "Смирись, гордый человек".
— Хто проти?
— Ніхто… Ухвалюється…
— Чого ж ви плачете, Марков?
— Ех, ваше превосходительство! Хіба я колись так балакав… Як у Думі, пам'ятаю… Вийшов би оце: "Смирись!! Рас… Распрасмирись!.." А тепер…
"УСИПКА, УТЕЧКА, УСУШКА Й УТРУСКА"
(Теорія)
Чотири найулюбленіших слова на господарському фронті…
Чотири наймодніших слова нашої доби. І всі на "у"…
Було ще одно слово на "у", що так само хотіло було відогравати не меншу (якщо не більшу!) роль на економічнім фронті, але те слово своєчасно наткнулося на коліно, од якого (коліна) й вискочило за межі радянських республік.
Уркварт звалося те слово.
Решта "у" живе й далі, буйно й гойно квітне…
Квітнуть ті чотири "у", ростуть, як казкові богатирі, не днями й не часами, а хвилинами, ростуть і вниз, і вгору, й усіма сторонами, вкорінюючись і розгалужуючись, як тропічні ліани, силкуючись укрити весь фронт народного господарства…
І чіпкі їхні парости увивають і "торги", і "хози", і "проди", як хміль увивав колись Плюшкінів тин.
І коли оддалік дивишся на бази економічні, то видає, ніби замість баз тих бачиш самі оті "у"…
Що ж воно ото є ті знамениті "у"?
Розберемось.
УСИПКА. Походить од дієслова "сипаться". Характерна особливість усипки та, що ніколи вона не знаменує собою явища насипать, а завжди в пригоді стає, коли мова мовиться про висипать, хоч корінь скрізь і однаковий.
Усипка — речівник не живий, а розумовий, духовний… Вона дуже тонка штука і пролазить через найменші пори. Бували випадки, коли усипка проходила крізь залізо. Борошно або цукор, примірно, може "усипатися" з залізного або крицевого герметично залютованого посуду… Хоч здохни, а на покладений відсоток висиплеться…
Коли усипка, що називається, переборщить сама себе, то вона переходить тоді в засипку.
Це слово вже інше, його ніхто не любить. Не будемо й ми його чіпати.
Од себе тільки пошкодуємо, що останнього часу не дуже часто усипка в засипку переходить. ' Усипка любить сипкі речі.
УТЕЧКА. Від дієслова "тікать". І знову особливість, та ще яка особливість… Тікать — дієслово, що виключно стосується живих речей. А тут воно само собі зраджує і характеризує виключно неживі речі і до того ще й рідкі: олію, нафту, гас, бензин, спирт і т. ін. Почасти й сипкі.
Чи гадали ви колинебудь, щоб такі речі, як гас там, чи олія, чи жито, тікали?
Уявіть — тікають! Та як іще тікають… Конем не доженеш… Як вискочить, лиха личина, з якогонебудь складу та як двине на Благбаз, так не то що Госконтроль, собакашукач не наздожене…
Особливо прудкими ті речі стають на залізницях у вагонах.
Отак їде собі спокійна така та лагідна нафта якимнебудь переліском. Зирк у вікно — краєвид підходящий… Ростутьростуть у неї ноги, ростутьростуть. Потім як дремене — і нема.
До станції приїздить потяг — нема нафти: втекла.
Коли на якімнебудь складі утечка сильно вже розбунтується, то вона тоді переходить на людей: починають тікати завскладами, заввідділами і т. ін.
УСУШКА. Від дієслова "усихать". Усихають майже завжди найсухіші речі: мануфактура, шкіра, суха садовина, городина і т. ін. І тут особливість. Коли усушка ретельно береться за оті сухі речі й висмоктує з них останні соки, вогкі речі, як, приміром, завскладами (вісімдесят відсотків води), починають розбухати. Соки ті, що їх усушка бере в сухих речах, вона переносить на вогкі речі…
Коли усушка переходить у пошесть (бува й таке), тоді можуть усихати цілі галузі народного господарства, цілі країни, а розбухає тільки невеликий гурт населення.
УТРУСКА. Таке слово є. Що воно значить — чорт його знає. На наш погляд, досить було б і трьох перших. Очевидно, чи хтось когось, чи хтось щось утрушує. Чи щось само втрушується… Не знаю напевно. Якщо моя гадка вірна, то вона повинна закінчуваться, мабуть, трусом…
Що з тими словами робити?
Коли додержуватися теорії "клин клином", то, мабуть, ось що:
1) Трусонути.
2) Всипати так, щоб тяжкувато було не тільки щодо "утечки", а й "уходки".
3) Посадить на усушку.
Хоч це вже справа практиків.