Е… фактично, пане директоре.
Бас. Маґістер! Пустіть це ваше радіо, наставте щось веселе!
Молодецький. Слухаю, пане директоре. Раз — весела музика!
Поет (здавленим голосом). Скакун називаюся… я…
Бас (просльозивсь). Добре, сину, добре, Скакун, Скакунець, Скакунчик, енфан терібль, чудесна дитина, ясна зірка на футбольному обрії, гордощі і слава українського спорту! Мій коханий хлопче, я вдруге на світ народився, як тебе побачив. Ах ти, дорогий гільтаю, але ж ти мені сьогодні жовчі напсував, але ж ти мені страху нагнав. Де ж ти досі пропадав, де ти дівався?
Поет. Я… саме…
Молодецький. Пане директоре, Ґеньо хотів вам зробити несподіванку, ну і так трохи для скріплення м'язів вибрався пішки в гори, зі Львова просто сюди, а у Львові думали, що він пропав, — непорозуміння, пане директоре, ха-ха-ха.
Бас (регоче). Ха-ха-ха!.. Несподіванка, що? Непорозуміння, що? Ха-ха-ха! Помішання язиків, що? Славно, славно, хлопче, бравий з тебе молодець, спортсмен із крови-кости! Для тренінґу цілий тиждень бив ногами в гори. То люблю! То розумію! Ну, слава ж тобі Боже, мистецтво маємо в кишені, що, Кліщик?
Кліщик. Е… фактично, пане директоре. (Подає поетові руку). Кліщик називаюся, дуже мені приємно вас пізнати, хоч ви до себе, е… трохи неподібні. Бо як я їздив до Берліна на Олімпіше Шпілє…
Молодецький. Докторцю любий, та як же це, та ж я знаю Ґеня від шкільної лавки. Пхі!.. Ґеня Скакуна я не знав би! Він уже в п'ятій ґімназійній грав на правому лучнику.
Бас. Герр Ґот, то ви ходили до ґімназії? То ви інтелігент?.. Ну, то гірше, то гірше!.. А мені здавалося, що ви такий свій хлоп, такий Ясьо з Замарстинова з квасним зубом, хо-хо-хо! Таких розбийголов я люблю, бо ці студенти-академіки — вони зам'які, заделікатні. Мой, а у нас грається гостро, з кістками ніхто не панькається, гак-не-гак, нога не нога, щоб тільки суддя не бачив. Але ми вже вас тут відповідно перевиховаємо, ми вас навчимо косити так, по-нашому, як на провінції, хо-хо-хо. Тільки — тренінґ, тренінґ і ще раз тренінґ!
Поет (до Молодецького). Слухай, я вже довше не видержу.
Молодецький. Тихо! Мусиш! (До Баса). Пане директоре, Ґеньо є тепер у знаменитій формі, він і без тренінґу доказуватиме чудеса на грищі.
Бас. О, ні, ні, ні, маґіструню, вже ви мене, старого лиса, не будете вчити, я вже на тім свої зуби з'їв. Змагун без тренінґу — як риба без води. (До поета). Мій коханий хлопче, та ж ви самі це дуже добре знаєте, вам не треба цього говорити. Я тільки раз у житті мав щастя бачити вас на змаганнях, тоді, проти "Сяну", пригадуєте собі? Тоді, як ви розбили двох змагунів, а одного, змасакрованого, забрало швидке поготівля?..
Поет. Хто? Я розбив?..
Молодецький. Ти, ти, Ґеню, хіба ж ти собі не пригадуєш?
Бас. Герр Ґот, та ж то був тоді концерт гри, та ж то був душевний пир, розкіш, насолода. Я вам ніколи цього не забуду. А ці ваші майстерштіки, ті бомби на ворота, мой, та ж то було на що дивитися. Або ті ваші волеї, — як це ви робите, до лиха, так якось з повітря берете м'яч на ногу… Я вам кажу, ви зробите велику карієру. Тільки пам'ятайте одне: тренінґ, тренінґ і ще раз тренінґ, що, Кліщик?
Кліщик. Е… фактично, пане директоре. Як я їздив до Берліна на Олімпіше Шпілє…
Молодецький. Пане директоре, на сьогодні він вже має досить тренінґу, по такому марші, який він зробив. Нехай собі сьогодні відпочине, а вже завтра піде на грище.
Бас. А так, так, забагато тренінґу, то також пса варте. Ну, нехай відпочиває.
Молодецький. Пане директоре, а може б, так зразу, розумієте, чорне на білім? Нехай підпише контракт. Зіхер є зіхер!
Бас. О, то, то, то! Добре, що ви мені пригадали! (Виймає з кишені папір). Ану-но, хлопче, підпиши мені той цирограф, але темпо, темпо, бо я не маю часу. Гальт, Кліщик! А де ми його всадимо, того Скакуна?
Кліщик. Е… айн момент! Я думаю, що найкраще буде в бухгальтерійному відділі. Там все одно нема нічого до роботи.
Бас. Згода! В бухгальтерійному відділі. Браво, Кліщик! Видиш, тепер ти мені подобаєшся. Маєш голову на карку. (До поета). Ану, темпо, темпо. Пишіть: з платнею 250 злотих у місяць.
Поет (з острахом). Що?
Бас. Що, замало? Герр Ґот, пишіть — 300. Шістка є, шістки нема, на шістці світ не стоїть, що, Кліщик? Перед вирішними змаганнями в мене добрий змагун іде на вагу золота. (Потирає долоні). Гіп-гіп-гура! Мистецтво маємо в кишені!
Молодецький. Ґратулюю пану директорові. Ґратулюю пану докторові. (Всі три стискають собі руки, цілуються).
ЯВА 14
Ірка (входить, придивляється до цієї сцени з глумливою усмішкою). Пане маґістере, попрошу галяретку.
Молодецький (кидається до неї). Але ж, панно Ірусю, прошу дуже. Вже робиться. Раз — галяретка. Пишна, свіжа, вітамінова!
Кліщик (також підбігає). Е… Іро, тепер можемо піти на Гук.
Ірка. Дуже тобі дякую, йди собі тепер сам!
Бас (ховає папери). Ну, слава ж тобі Господи! Маємо правого лучника. Мистецтво врятоване, правда, з важким зусиллям, з дуже важким зусиллям, але врятоване. (Стискає поетові руку). Дякую вам, коханий хлопче, сердечно вам дякую, ніколи вам цього не забуду. (Побачив Ірку). А, моє Ірчатко тут? (Цілує її в чоло). Ну, як бавишся, донцю, що? Де ж ти ходила, золотко моє? Купатись ходило моє маленьке, а тепер галяретку собі гамцяє? Ну, гамцяй собі, гамцяй, бо я втікаю, страшенно не маю часу, дитинко, мушу йти. Час — це гроші!
Ірка. Татко завжди має час і гроші, але для своїх футболістів, а для мене — ні.
Бас. Так, так, золотко моє, ти навіть не знаєш, як то важко бути піоніром українського спорту. Цього ніхто в нас тепер не розуміє, і щойно грядущі покоління зуміють оцінити нашу працю, що, пане Скакун? Герр Ґот, Ірчатко, представляю тобі зірку українського спорту, надію нашого футболу, короля стрільців і феноменального правого лучника, пана Євгена Скакуна.
Ірка (безмежно здивована). Як то? Цей пан — футболіст?
Бас (до поета). Ґеню (бо так будемо вас у клюбі називати). Ґеню, це моя єдина доня і єдина панна в місті, що не ходить з засадничих причин на футбольні змагання, і яка у вас не залюбиться, бо всіх футболістів не терпить на прохід. Ну, але зате всі інші дівчата будуть за вами шаліти, це я вам кажу, а що я кажу — то мур, що, Кліщик?
Кліщик. Е… фактично, пане директоре, хе-хе-хе!
Бас. Що, ні, ха-ха-ха?
Молодецький. Авжеж, хо-хо-хо!
(Ірка і поет стоять змішані, задивлені одно в одного).
ЗАВІСА
ДРУГА ДІЯ
Сцена являє собою велику бюрову залю у фабриці батогів директора Баса, перетворену урядовцями у своєрідний спортовий голь. Бюрка й столики, поприсувані до стін, стоять безчинно, а на них поскладані всуміш крісла, кошики до паперу, машини до писання і т. д. Праворуч ведуть східці догори — на поверх. На середині цього "голю" розвішена сітка до відбиванки, біля якої кілька молодців у спортових сорочинах граються м'ячем… У куті, праворуч, два кремезні хлопці у боксерських рукавицях тренуються в боксуванні. Ще один сидить за бюрком із свистком в устах — цей виступає в ролі судді. В другому куті, ліворуч, якийсь урядовець перевертає кізли на дрючку. Крізь скляні двері до бюрових кімнат видно, що на подвір'ї юрба молодих людей бігає за копаним м'ячем. Гамір, крик, лоскіт, тріщать шиби.
Ліворуч сцени ведуть двері до кабінету директора. На них табличка: "Дирекція" і "Управа C. К. "Хуртовина"". Скрізь по стінах кімнати порозвішувані написи: "Час — то гроші", "Не займати часу працюючим", "Полагодь справу і прощай", "Із службовиками говорити не вільно" і т. д.
За сценою роздається фабричний гудок.
ЯВА 1
Спортсмени (припинюють свої зайняття). Файрант! Полуднє!
Старший урядовець (що виступав як суддя). Увага! Позір! Ставай в ряд! Біг на місці. Раз-два, раз-два! (Всі вправляють біг на місці, а відтак гусаком, біжать довкола залі).
Гудок за сценою вмовкає.
ЯВА 2
У входових дверях з'явились Бас і Кліщик.
Старший урядовець. Позір! У дворяді за мною бігом збірка! (Всі стають у дворяд).
Бас (підходить ближче). О, то люблю, то розумію! То знаю, що є військо! Зав'язок Української армії, що, Кліщик?
Кліщик. Е… фактично, пане директоре.
Старший урядовець. Позір! Направо глянь! (Підходить до Баса і здає звіт). Пане директоре, голошу слухняно, колектив фабрики батогів "Верховина" на ранніх зайняттях. Присутніх 25 чоловік. Три жиди з Коломиї, що прийшли з векселями на 5000 злотих, платними сьогодні, скинені зі сходів на зламану голову. Коморник зі суду і секвестратор знокавтовані в першій рунді і відставлені до трупарні… те, до лікарні. Поза тим під час нашої служби нічого важного не сталося.
Бас (подає йому руку). Дякую! То значить — все в порядку. Добре, хлопці, добре. Справуйтесь так далі, а мистецтво — маємо в кишені.
Старший урядовець. Товариші! В честь нашого неоціненного директора і провідника клюбу, кликнемо тричі: Гіп-гіп!
Гурт. Гура!
Старший урядовець. Гіп-гіп!
Гурт. Гура!
Старший урядовець.