Йому повірили…
І все ж дивно було вислуховувати отакі прожекти від білкового автомата — найменш досконалої істоти серед усіх живих істот Всесвіту. Навіть променеві діти Ша-Гоші, кометні організми, мають значно доцільнішу структуру. Вони легко витримують і холоднечу космічного вакууму, і жахливу спеку поблизу Сонця, куди змушені наближатися, щоб передати галактичну інформацію, одержану від зорі, біля якої живе Дема.
Це було б смішно, якби Микола не бачив у планах Єдиного великої небезпеки не лише для Фаетона, а й для всієї Сонячної системи. Добро живе широко, могутньо. Зло живе дрібно. І все ж воно, Зло, здатне встромити свого отруйного ножа в широкі груди Добра…
Хто ж він був — Єдиний Безсмертний?.. Звичайнісінький технократ. Але його технократизм злився із самообожненням. Отже, "техно" злилося з "тео"… Мабуть, Безсмертний мав неабияку насолоду від картин майбутнього, породжених буйством його руйнівної уяви. Захопившись, він почав розповідати, що буде потім, коли Сонце опиниться у полоні Сфери Єдиного. За допомогою гамма-генераторів він почне різати його на шматки, ніби торт, випечений із білковини. Він сам стане Сонцем!..
Це неможливо було слухати. Та ось холодні очі Єдиного скупо усміхнулися.
— Я дарую безсмертя твоїй доньці. Нас буде троє. Я закличу її на трон божий.
Ні, це не було для радника новиною. Шако знав, що маленька Лоча запала в око Єдиному. Нещодавно Безсмертний запросив дружину Шако з Лочею до свого палацу. Він пестив дівчинку, дозволив їй торкати його за бороду.
Можна було б не хвилюватися за Лочину долю, коли б не зусилля вчених, які вміли ліпити із білкових клітин живі організми. Їхнє чаклунство було ще більшою таємницею, ніж логотека Безсмертного, бо вони обслуговували життєві функції Бога-Отця.
Потім Шако здалося, що то було справді якесь людське почуття — стримане, навіть ніжне. Невже в штучне серце Єдиного міг пробитися промінчик живого світла?..
О ні! Лоча росте не для того, щоб стати іграшкою Єдиного. Таке безсмертя — це рабство, із якого ніколи не можна визволитися…
Червоний Острів, над яким кружляв їхній уявний корабель, трохи подаленів. Тепер погляд охоплював його загальні обриси. Острів нагадував розпечену лаву, що вихлюпнулась із глибоких надр Юпітера. І якби вони не знали, що Острів плаває в найвищих шарах атмосфери, — він би й справді міг здатися морем із розпеченої магми, яка поволі почала холонути.
Шако-Микола напружено думав. Якщо він помиляється, експеримент коштуватиме життя.
Але ж ні! Він вірив, що тут не було помилки…
Майже всі планети мають власні світлові явища, пов'язані з особливостями їхніх гравітаційних полів. Люди, які звикли бачити прояви життя лише в речовинних формах, ставляться до цих явищ як до фотоефектів. Зрозуміти ж те, що людина — це також породження фотоефекту в одній із променевих сфер планети, надзвичайно важко. Звичка до наочності вбиває точне думання, відчуття засліплюють нашу уяву, і тоді уява служить не власному розумові людини, а зовнішнім силам, які програмують відчуття. Коли люди самі навчаться створювати стереозображення, які нічим не відрізнятимуться від того, що вони звикли називати реальністю, вони поволі почнуть догадуватися, що тут природа виставила для їхнього розуму бар'єр, котрий належить подолати не так зором фізичним, як духовним.
Так досвідчений екзаменатор розставляє пастки для тих, хто хоче вийти на вищий щабель розуму. Він ставить перед нами предмет і питає:
— Що це є?..
І коли ми про дерев'яний стіл скажемо, що то є стіл, — екзаменатор грюкне дверима, залишивши нас по той бік справжніх знань. Ми мусимо побачити у дерев'яному столі його променеву сутність, тобто образ стола. Ідею. Цей образ спершу з'явився у нашій голові. Потім його виготовили наші руки. Та хіба це наші руки виготовили образ живого дерева?..
Таких поглядів дотримувався Шако-Микола.
Безсмертний знав те ж саме, що знав і його радник. Вони однаково розуміли, що Червоний Острів насправді був титанічною особою, яка жила променевим життям. Око бачить лише вогонь, а розум їхній знає, що то є найпоширеніша форма життя у Всесвіті.
Все, що мислить, якось себе мислить. Там, у глибинах полум'яного моря, згущення силових ліній неоднорідне. Щось там здається твердішим, густішим, а щось мусить здаватися м'якшим. Там є тіні й відтінки. Там є барви. Бо звідки ж виникають барви, коли не із нашої здатності відчувати гру світла? І якщо існує ота неоднорідність, значить, може існувати ілюзія поверхні предметів. Ця ілюзія створюється внаслідок різниці в ущільненнях силових ліній. Отже, Субстанція у глибинах Червоного Острова творить власні образи, власні ідеї. Їх бачить лише сам Червоний Острів, а для стороннього ока все це лишається суцільною масою вогню. Червоний Острів живе так само, як живе Сонце, як живе Галактика…
Раптом Шако-Микола відчув глибокий внутрішній поштовх. Поштовх був такий сильний, що його особиста воля була відразу ж паралізована. Микола ще бачив білобороде обличчя Єдиного, але весь його організм опинився у владі якоїсь нелюдської сили.
Мабуть, у мозку Єдиного діяли захисні обмежники, бо він, відчувши той самий поштовх, поставився до нього значно спокійніше.
Єдиний посміхнувся. Ніхто із фаетонців не бачив його посмішки. Не часто бачив її також Шако-Микола. То була посмішка, в якій ховалося велике Зло.
— Ша-Гоша мене шукає. Він шукає мене протягом сотень обертів. Та я вже його наслухався. Годі!..
Наказавши радникові рушати додому, Безсмертний пішов до кімнати, що була обладнана для його тривалого сну. Хвилі Ша-Гоші відступали перед шаром захисної речовини, якою обкладені стіни і стеля розкішної спальні Єдиного.
21. Людина-промінь
Долаючи дивовижну скованість, що заволоділа всім його єством, Шако-Микола спустився в найнижчий поверх палацу, де містилися його лабораторії.
Тут мало відбутися те, до чого він готувався протягом усього життя.
Ечука про все знає. Він прийде тоді, коли Шако вже буде на Юпітері. Шако пояснив йому загальні принципи свого експерименту, ознайомив з апаратурою.
Головне тут належало не стільки технічним, скільки філософським проблемам…
Психічна енергія людини — це, по суті, нульова енергія. Вона виникає внаслідок коливань у межах нуля. Так коливається струна. І, коливаючись, творить образи. Так коливаються променеві імпульси у глибинах електронного мозку. Атом у молекулі, молекула в кристалі, планета в Сонячній системі — все це коливається у стані найвищої рівноваги, породжуючи імпульси нульової енергії, яка несе в собі здатність створювати і зберігати інформацію. Все, що виробляє інформацію, виробляє ідеї, бо це фактично те ж саме. Слово — одяг людських понять. І не завжди люди розуміють, що в новому одязі виступає те ж саме поняття, з яким були добре знайомі їхні предки. Ідеї — це образи. А хіба можлива інформація за межами образів?..
У світі нічого немає, окрім матерії та ідей, тобто її образів.
Сонце також коливається у межах нуля. Воно виробляє ідеї. Його ідеями (або ж інформацією) є життя, що народжується на планетах. Отже, ми, люди, — живі ідеї Сонця…
Кожен атом нашого організму вписаний у синхронні коливання Сонця і рідної планети. І кожен атом здатний виробляти власну інформацію, яка вливається у Безмежну Пам'ять Субстанції. У людському організмі її акумулятором є наш мозок.
Та якщо психічна енергія випромінюється із атомних глибин і по найтонших струнах наших нервів надходить до мозку, де акумулюється в нейронах, то чому вона не може акумулюватись у глибинах потужного електронного мозку?..
Першим завданням, яке довелось вирішувати радникові, було створення променевого відповідника власного мозку, здатного зібрати в собі психічну енергію його організму. Там ця енергія мусила посилюватись і передаватись у надра Червоного Острова. Влившись у його хвилі, як струмок вливається в океан, вона почне жити за тією програмою, за якою живе могутній Ша-Гоша.
Так! Ми — ідеї. Ідеї Сонця. Його променеві образи. Будь-які ідеї можна передавати на відстань у формі імпульсних модуляцій. Отже, людина може передати на іншу планету і саму себе!..
Ша-Гоша сприяв успіхові експерименту. Імпульси, які він надсилав на Фаетон, можна було відчути навіть у нижніх поверхах палацу. Не кожний мозок здатний переробляти ці імпульси в чітку систему образів. Для більшості людей вони лишалися чимось невиразним — внутрішніми поштовхами, які породжували тривогу, відчуття чогось незбагненного, що діє не із твоїх власних глибин, а з невідомих висот і штовхає тебе на такі вчинки, які іншим людям повинні були здаватися ознаками психічної хвороби. І тільки деякі люди (в силу особливих властивостей психіки) у глибинах власного мозку переробляли ці імпульси в чітку систему образів. Так з'явилися ті нитки, які Шако-Микола відшукав у логотеці Безсмертного…
Траплялися такі люди не лише серед радників. Їх називали пророками. Майже всі вони гинули в страшних муках, бо пророцтва їхні були спрямовані проти жерців. Легенди про них передавалися з покоління в покоління.
Мозок Шако-Миколи починав призвичаюватись до характеру імпульсів. І якби Микола спрямував на них власну увагу, якби він не думав зараз ні про що, окрім ударів невідомої енергії, від якої горіла шкіра на голові, ці імпульси поволі складалися б у чітку систему, як складаються в систему звукові коливання, що несуть у собі образи в словах. Адже ж відомо, що звукові хвилі відрізняються од світлових лише частотою коливань. Звук можна бачити так само, як і чути. Та чому ж ми гадаємо, що звук здатний діяти тільки на вухо, а світло — тільки на око? О ні! Це не становить неминучості, це тільки наслідок недосконалості наших органів сприйняття…
Микола боявся власної настройки на хвилі Ша-Гоші: могла виникнути рефракція, заломлення хвиль, породжене неоднорідністю напрямків, і тоді психічна енергія, конденсована в електронному мозкові, не мала б необхідної чистоти.
Тому він поспішив до кімнати, обкладеної прошарком захисної речовини так само, як спальня Єдиного.
Поштовхи припинились, Микола поволі заспокоївся. Ще раз перевірив апаратуру. На екрані з'явилося його власне зображення. То був психодвійник, що жив у глибинах електронного мозку. Двійник сказав:
— Не поспішаймо, брате.