(не лгу, ні ласкательно глаголю), до зіла
Превознесен будеши і над всіх немало
богов болій: мал тебі Позвізд 4, мал Купало 5,
Мал Мошко 6, мал Коляда 7, мал Волос 8; сравненний
з тобою і сам Перун будет умаленний.
Владимир
Аз толик сий, обаче от меча боюся
смерті. Богов же како (что се єсть дивлюся),
Богов како не может тоєжде вредити?
Жеривол
Ріх, яко кромі глада не могуть умріти.
Владимир
Вім убо, Жериволе, како тя сотворим
безпечальна, да гладом больних сих поморим.
Жеривол
Что слишу? Аз погибох. О княже всезлатий,
вседрагий, вселюбимий, всемощний, багатий!
Престани сих помислов! Буди милосердний!
Виждь слези, виждь трепет мой, виждь плач мой усердний.
О княже! О господи! О владико! Кую
злобу богов видиши, яко сицевую
Ярость на них воздвиже?
Владимир
Аз от любви сіє,
не от ярості творю, да бозі благіє
В болізни не мучаться. К тому, что пользують
больні? На что потребні суть?
Жеривол
Ясти требують.
Жериволе, вижу тя великого бити
боголюбца; но сіє нужно отложити
На інно время. Нині послушай моєя
потреби. Дойде ли вість чесності твоєя
О прибувшем к нам послі царськом?
Жеривол
Слишах, княже.
Владимир
Мню убо, яко віси і вину, єя же
Приход єго єсть?.
Жеривол
Не вім, но боюся зіло
прихода єго сімо: імат бути діло
Ратно, немирноє.
Владимир
Ні єще завіщанний
мир зо нами кріпчає хощет сей посланний
Утвердити: совіт же даєт в кріпость мира,
да і от нас Христова восприйметься віра.
Жеривол
О княже! Что се слишу? Се мир? Се брань зільна,
яковой от літ древних Росія всесильна
Єще не іміяше.
Владимир
Не нанесет брани
цар, аще і не приймем віри їх. Престани
Всує скорбіти. Твой же кой совіт єсть? Како
на се їм отвіщаєш?
Жеривол
Не хощем вас всяко
Послушати, ні ваша прияти совіти.
Ми больш богов імієм.
Владимир
Но на їх ізвіти,
Іми же нас приводять, что рещи імами?
Жеривол
Вім, что се єсть: прітися словом хощут з нами.
Аще тако добрі єсть; всує уповаша,
яко ність ум в Росії, яко область ваша
Мудрецов не імієт. Да урозуміють
невіжу Жеривола.
Владимир
Скоро зде іміють
Бути, аз бо їх просих. Ти же удалися
мало; їм же, пришедшим, паки возвратися.
мудрець наш аще будет.
Гліб
Обично такова
Дерзость величавая в ділі не буваєт
многомощна і себе суєтну являєт.
Борис
Посел, яко же слишах, вельми єсть славимий
во Греції філософ, і между своїми
Єдва єму, глаголють, обрітеся равен.
Іскусен в ученії, красномовством славен;
К тому же і страннії ізучи язики,
умієт і наш руський. Муж же сій толикий
Не кичиться, глаголють, но кроток єсть в нраві.
Владимир
Вірно слово: бесіда єго творить яві,
Яко славноє єго ім’я не єсть тощно,
з бесіди бо, каков кто внутр єсть, знати мощно,
Вісник
З грєчеськой землі посел паки входа просить.
Владимир
Да прийдет зді, іже нам добру вість приносить.
ЯВЛЕНІЄ ТРЕТОЄ
Філософ, Владимир, Жеривол
Філософ
Первий мой приход, княже, велінний ми бяше
царем моїм, нині же величество ваше
Прийти веліл ми єси. Аз яко моего
царя і величества, такожде твоєго
Творити волю готов: оному повинно,
тебі любовно должен, обоїм всечинно.
Владимир
Сіє ти усердіє і любов толика
велить ми потщатися, да цар і владика
Твой мене не побідить ниже да превзийдет
в любві своєй ко тебі. Но да больший прийдет
Сей долг на мя любовний; молю тя, не буди
тяжек (аще хощеши, да не всує труди
Пути твоєго пойдуть), скажи нам подробну
глави ваших уставов; сотвори удобну
Увіренію бути віру нам Христову
да увіми, какову взяти і какову
Отвергти подобаєт.
Філософ
Во всякой потребі
должен тебі єсьм, в сей же найпаче єсть требі
Да служу неліносно; на діло бо сіє
не токмо мя цар посла, но і приліжніє
Сам бог завіщаваєт.
Жеривол
Что ми велить ваше
величество? Се прийдох.
Владимир
Давно ми мисль бяше
Призвати чесность твою; угодна обаче
не бі времені, нині єсть. Тебі найпаче
Достоїть се відати, кія ми совіти
преподаєт цар римський: закон ізмінити
Совітуєт, ти же нам закону начало.
Жеривол
Непотребна ізміна, ідіже ни мало
Зла не обрітаєтся. В нашем же уставі
кій порок єсть? Разві то відомо державі
Твоєй буди? Большіє жертви приносити
богом должно єсть; зри-бо, что нам сотворити
За нелюбов прещають. В сію нош, до ложа
приступи ко мні нікто худ, сух, кость і кожа
Єдина; аз не познах, Купало же бяше.
І, скорбей, возрів на мя, рече: "Чесо
Беззаконіє растет, малить же ся зіло
боголюбство? Видиши, Жериволе, тіло
Моє коє єсть? Гді суть многотучні жертви?
Мните ли, яко бозі сильнії суть мертві?
І не требують ясти? І тебе самого
козлоядом назвати требі. Такового
Зла не терпим прочеє! Не даєте ясти!
Ми убо вас жаждею сотворим пропасти.
Ізсушим Дніпр іли біг єго воспять пустим,
но і самий по малі род скупий опустим".
Се рек, мняшеся на Дніпр скоро отходити,
аз же остах трепетен. Что убо творити
Імами і коєй нам требі єсть ізміни?
Отсюду познай, княже!
Філософ
Соннія то сіни
Бяху і позорище трезвим не ужасно.
Слиши, что не от нощна примрака, но ясно
Пред всіми ти глаголю: не токмо вод річних
не ізсушать вам бозі, но, аще от вічних
Обителей бог призрить милостивно на ви,
в воді той богов ваших сокрушаться глави.
Жеривол
Да на твою-то прежде обратиться, мерзкий
хулниче, клеветниче!
Владимир
Что ти тако дерзкий,
Жериволе? Посел єсть і откуду, віси,
і до кого прислан єсть. Іли в слові ніси
Іскусен? Словом чинним, не сваром преприся.
Жеривол
Аще тако велиши, княже, добрі случися
Час мні сей. Но что імам глаголати з вами?
Єдин вам токмо єсть бог?
Філософ
Єдного імами.
Жеривол
Слишах тако. Се же что? І како он нужди
всіх человік понесет? Како єму чужди
Скорби во сердце ввійдуть? К тому аще бозі
вам кромі єдиного не суть, почто мнозі
Жерці во вас? Єдин ли всім тим довольствуєт
вол на жертву? Что се єсть? Сам же что готуєт
Ясти себі бог? Рци ми. Веліл єси, княже,
словом препиратися; аз нікоєяже
Не вижу в нем мудрості: молчить, не віщаєт.
Філософ
Таков слову твоєму отвіт подобаєт.
Жеривол
Таков і аз вім, ібо аще достизати
висоти моїх словес не можеш, молчати
Нужда ти єсть. Но рци ми, коєй найбольш сласти
в яденії бог іщет? Что найпаче ясти
Любить он? Рци, молю тя.
Філософ
Аще би не тако
земен був, могл би єси знати, яко
Дух сокрушенний — богу жертва єсть любима.
Жеривол
Ха, ха, ха, ха! Слишіте! Слишіте славима
Бога християнського! Убо ниже пієт;
жаждний, гладний і бідний — дух єму довлієт,
Парею сит.
Всі жерці сміються.
Філософ
О, сміх ваш достоїн слез многих.
Жеривол
Ми же богов імами не тако убогих:
Упиваються медом; гусей, курей страви
тучать їх, а найпаче тучнійшіє крави
І воли пожирають. Єще ти немногу
вещ реку: коє лице свойственно єсть богу,
Красноє ли білоє? Кий шар їм приємний?
Філософ
Вім, кий вид богов ваших — черні суть і темні.
Жеривол
Ваш же каков?
Філософ
Не віми, єсть-бо невидимий.
Жеривол
Слишіте, что нам сказа? Се ли он хвалимий
Філософ? Чуждих богов вість, не вість своєго!
Не вість, в кого віруєт. Княже, виждь коєго
Учителя імаши.
Владимир
Престани! Стижуся
красномовства твоєго.
Жеривол
Владико, чуждуся
Твоєму величеству. Віруй ми, нігде же
тишайшія бесіди не суть, но понеже
Кратким словом істину хранити ність вольно,
ділом смирю хульника, а смирю довольно,
ЯВЛЕНІЄ ЧЕТВЕРТОЄ
Філософ, Владимир, Борис, Гліб
Філософ
Не буди величеству твоєму в досаду, —
се ли в вас мудреці суть? Аз овчему стаду,
Не дал би сицевого вождя.
Владимир
Сіє возписати
не требі єсть закону, ниже поридати
Державу нашу: род наш жесток, і безсловний,
і письмен ненавидяй — сему єсть виновний.
Но не во всем Жеривол глагола безумні:
како єсть бог невидим, не вім аз.
Філософ
Розумні
Отсюду начал єси. Аще бо видимий
був би бог человіком, не був би множимий
Собор многобожія, но ниже би вірі
возмогло тогда бути місто во всем мирі.
Віра єсть віровати во вещ таїнственну,
ниже єсть неприлично бути сокровенну
От очес смертних богу. Сонце, ходяй горі,
обаче дерзких очес не терпить: воскорі
Отвращаєт зіницу. І ви, земні суще
і тожде со іними єстество імуще,
Честі ради не всім вас хощете являти,
многим на престол царський невольно взирати.
К тому бог дух єсть, ниже вещество імієт,
і тако до зрінія єго не довлієт
Око плотськоє. Се же яві єсть отсюду,
яко і душі нашей не можем отнюду
Видіти, какова єсть.
Владимир
Како убо віми,
яко бог єсть, понеже нам єсть невидимий?
Філософ
Сей розум от єстества імієт начало.
Древнії бо елліни, не суще ни мало
От бога ізученні, сіє іміяху
познаніє. Єгда бо весь мир розсуждаху,
Видяще в нем толь многу твар і толь различно
зданіє і всім вещем данноє прилично
Свойство і согласіє, яко і в толиком
множестві не ратують на ся, но в великом
Мирі стоять і в єдин конець наміряють,
ниже когда данний їм чин свой {зміняють.
Свой путь імуть світила, свой брег знають води,
своє время відаєт земля, із ней плоди
Ісходять, кийждо от них во время подобно.
То зряще, філософи ріша: "Неудобно
Бути сим без начала і потребной власті.
Но нікто созда сія і держай упасти
Не даєт і премудрим смотренієм строїть:
убо того і богом нарещи достоїть".
Тако всі мудрствоваху.
Владимир
Добрі се. Но кая
нужда єсть, да многія твари розсуждая,
Познаїм токмо бути єдиного бога?
Многих бо создателей твар требуєт многа.
Філософ
Ні, княже! Не может-бо что началом бути,
аще не єсть єдино: началу іміти
Первенство подобаєт. Убо аще мнозі
суть во вас; всі ли тіє первіє суть бозі?
Аще ні, єдин убо; аще же всі, како
в многом числі ність вторий, ні третій? І тако
Всім вину подобаєт іміти єдину.
Владимир
Но откуду вісно єсть, яко єще інну
Жизнь глаголете бути і вік іний, новий
сему преставшу?
Філософ
Сіє ізвіщенно слови
Пророков нам єсть; ниже віру невозможно
от’яти, ібо о них многажди неложно
Собитіє познахом. Но і сіє вісно
бисть древним любомудрецем. Платон 9 бо ізвісно
Творить в єдной бесіді, яко душа наша.
єсть безсмертна, і єго розум всі прияша;
Єдин токмо Епікур 10 не хощет прияти.
Єще же і отсюду тожде само знати
Мощно єсть. Бог, всякоя вещі сій начало,
імат всі совершенства, от них же ни мало
Видим в различной тварі. Аще убо цвіти
красния зрим, должно єсть тожде розуміти
І о бозі, яко єсть всей красоти полний.
Видим світила, убо світа єсть довольний
Істочник бог. Чудимся величеству мира:
велик убо і бог єсть, і ність єму міра
Равна в тварі словесной.