Він обережно обійшов жінку і залишив руїни Педро-Крістіни.
Небо побіліло, зорі смутнішали — наближався світанок. Хлопчик з останніх сил біг по стежці, що вела з села в гори.
Коли зовсім розвиднилось він хотів спочити, але було холодно. Довелося продовжувати бігти. Власне, Рамон уже не біг, а тільки йшов, намагаючись швидко робити великі кроки. Коли над горбамй показалось сонце, десь поблизу пролунав постріл. Рамон, не чекаючи наступного пострілу, захитався, мов підстрелений, і впав на землю. Трохи піднявши голову, він розглядав навколишню місцевість. На двох протилежних горбках розвівались прапори. Але на значній віддалі Рамон не міг розгледіти кольори прапорів. Рамон вирішив повзти до того прапора, що маяв ближче, аби подивитись на нього, ї коли то буде прапор заколотників, повернути назад і втікати. Хлопчик повз, вигинаючись, мов вуж. Він ховався від пострілів, але ніхто більше не стріляв у нього. Скоро помітив, як назустріч вийшло Двоє озброєних людей. Вони йшли, низько нахиляючись над землею. Це могли бути друзі,— а якщо вороги? Вони підходили все ближче. Рамон з хвилюванням чекав розв'язки. Він напружив очі, і йому здалося, що розрізняє кольори республіканського прапора. За кілька хвилин до нього підійшли два солдати-баски.
— Хай живе республіка! — крикнув Рамон. Він далі не міг іти. Солдати підняли його на руки, і незабаром сміливий підліток опинився біля республіканського прапора.
Виявилося, що другий горб, на якому він бачив другий прапор, теж займав загін північної республіканської армії. Тому-то звідти ніхто не стріляв по хлопчикові. Єдиний постріл, який він чув, зробив вартовий у повітря, попереджаючи про наближення невідомого.
IV
Майор Гонсалес прибув, щоб доповісти своєму генералові.
— Що ж, майор, доведеться посилати новий літак на північ? — спитав генерал.
— Ні. Одержано на ваше ім'я зашифровані радіограми з штабу північної армії. Очевидно, там одержано сорочку капітана Індалего.
Майор передав генералові два папірці, списані цифрами.
Генерал пробіг по них очима і поклав радіограми біля себе на стіл.
— Гаразд, майор, я продивлюсь їх пізніше, а ви віддайте наказ, щоб усі радіограми, шифровані цим шифром, негайно передавались мені з радіостанції.
Майор вийшов.
Генерал дістав із шухляди товсту книгу в синій оправі, механічно позирнув на календар і, знайшовши початок двадцять сьомого розділу, почав надписувати над цифрами радіограми літери. Скоро закінчив роботу і перечитав текст першої радіограми:
"Мав бій з трьома винищувачами поблизу лінії північного фронту. Одного винищувача збив. Довелося сісти на ліс. Літак знищив. Дякуючи юним патріотам Фернандо Еспеноса і Рамону Бальєстерос, заховався від заколотників. Врятований льотчиком-баском. Доручення виконав. Чекаю розпоряджень.
Капітан Хозе Індалего".
Текст другої телеграми:
"Сорочку капітана Хозе Індалего одержав. Одночасно користуюсь старим шифром, щоб одурити заколотників. Всі відомості, передані старим шифром, вважайте недійсними. Наш шифрувальник Морега виявився зрадником. За годину повідомлю вас про наш стан і плани. Певний перемоги над ворогами народу.
Командувач північної армії".
[1] Добрий день! (Ісп.)
[2] Шифр — умовна азбука, якою пишеться таємне листування. Код — збірник умовно скорочених різних назв та цілих речень. Ці умовні скорочення застосовуються, головним чином, при передачі по телеграфу та радіо різних відомостей.