Йому здавалось, що навіть собаки, плигаючи і лащачись, відчули ту радість. Але ще більша радість охопила його, коли почув слова Тюбеляя:
— А де ж четверта нога цього вовка? Це ж триногий вовк... Той самий, що цінується, як сто вовків.
Дядько обняв небожа:
— Оротук,— сказав він,— це ніч твоєї перемоги.