Омелько закачав рукав, стоїть, чухається. Ті два блощиць давлять. Воняють, страх.
— А тсс! — засикав Омелько.
Щось десь, на тім світі неначе, не то заграло, не то заспівало. Скочив Омелько на нари, у вікно прислухаться давай. "Садок вишневий коло хати..." — співають десь там між хатками; так гарно: тоненько й товстенько, видно, хлопці й дівчата. Та й гарно ж... Аж чуб угору стає. А ніч!.. така місячна, тиха... Хатки, вишеньки так он бовваніють у сяйві. І пахне сіном, пахне.
— Ех, — чухається Омелько. — "Вишневий"... "коло хати".. О, вже: "...розмовляла дівчинонька, з козаченьком стоя"... — співають. Справді... Розмовляла... І він ось ще так недавно розмовляв з... Марусиною... З ким це вона тепер розмовляє?.. Мила, люба дівчина, квіточка чорнобровенька!.. Це там біля неї колодка під лісою, помережані тіні розкидала верба, сидять це там: вона у керсеті, хусточкою білою зап'ята, Олена, Палажка, хлопці... розмовляють... А він... Так щось удавило його, і він: "Нащо мені чорні брови, нащо карі очі..." — почав потихеньку і так дрижаче.
— Ти, слиш! — почулось знадвору. — Морда рештанська, чіво у окна? Стрелять буду! Зіскочив Омелько додолу.
— У, бий, ріж, вєрно!.. — прошепотів. Щось загрюкотіло в коридорі, затупало.
— О, рятуйте! — почулось.
— А тсс! — Сашко до хлопців. Підбіг до прозурки. — Когось б'ють уже суки.
— О, о!.. — прискав, чуть.
— Б'ють, суки, і рот затуляють. — Побілів Сашко, побілів.
— Ага, отето тібє до окна, до окна!.. Сперечаться з діжурним... — бух, бух! — чується.
— В карцер, в карцер його! — чуть старшого. — До окна нужно ему! Сволоч!.. Да єщо когда "повєрка" прошла!.. Лежи не шевелісь!
— Та є бог!.. Де той бог? — тремтить Бровко.
— Так от... в закон, вєру, в бога, в Христа!.. — скреготить зубами Сашко.
— У, в закон, вєру! — вилаявсь і Омелько вже так. Дрижить увесь, дрижить. — Ну, — скреготить, — коли б на волю, дістаю лів... чи то пак шпалер, перо і... у!.. гадів. Чи пропадать тоді, то й пропадать: арештант, острожник — однаково. — Почервонів.
Сашко:
— Дай руку, товаріщ.
— "Ой летіла горлиця через са-ад!.." — чується звідтіль, з-за вікна.