Я не знаю, що там ти маєш вдома, та якось воно буде...
При дороговказі, де дорога звертає в рівнину Сен-Дені, вона стала навшпиньки й, незважаючи на вояків, що сиділи над шляхом або проїздили з гарматами й на ящах* зложила на Бутенковому підборідді діловитий поцілунок. Вітряк ліниво поскрипував, ледве рушав крилом. Копита задудоніли.
*Ящ — кузов воза
***
Фернанда довго чекала свого нареченого. Не дочекалась його в час по підписанні першого паризького миру, хоч батькові її, що їздив до головної кватири, сказали, що всі полонені випущені на волю. Три місяці перед поворотом імператора з Ельби вона сповила хлопчика, бо хлопці тепер були більш потрібні, ніж коли. Не прийшов ніхто до неї і тоді, коли після Ватерлоо знов вивезено імператора і, як казали знайомі, росіяни знов бівакували на Елісейських Полях. Старий вітряк крутився, і Фернанда марно виходила до дороговказу виглядати свого нареченого, враз із хлопчиком, що почав уже й підбігати. Врешті, тому що батько ставав усе більш немічний, а без чоловіка вітряк зле вертівся, гарна Фернанда вийшла заміж за одного доброго сусідського хлопця.
А про пана Бутенка ми знаємо тільки те, що коли скінчились всі війни і походи, коли трохи стихло в тій старій Европі, з мундиром поручника він пішов на пенсію і проживав довгі та тихі роки на хуторі свому по дорозі з Лохвиці до Лубень. Грав він добре у віста, говорив як слід по-французьки, уживав французьких перфум, обережно вів господарство, курив тільки турецький тютюн, носив коронки біля синього сурдута, що добре облягав його стрункий стан, любив колишні кампанії й походи, проте не любив згадувати про обставини, в яких попав у полон. Обличчя його тоді з рожевого ставало бурякове, він добував із кишені сурдута велику кратовану1 хустину, сякав у неї носа довго й голосно, і це нагадувало звук військової сурми. А безпосередньо після цього починав говорити про зайців.
*1 Кратований — картатий.