Смородина. Хорош ты, как вижу, гусь!..
Стьопка. Што ж, я жалаю бить капитальним чалавєком... Ви мне, барин, сьогодня пожалуйте і рощот.
Смородина. Сегодня?
Стьопка. Да, безотложно!.. Потому што завтра ми і до вінця, штоб все діло скоропостижно...
Смородина. Хорошо... Поди-ка узнай, почему это жиды так долго не идут...
Стьопка. Барин! А ви можете буть у меня за шахвера?
Смородина. Нет... Яу вероятно, сегодня к ночи уеду отсюда.
Стьопка. Жалко!.. Прийдьотся отискувать другого како-гось порядочного шахвера. Вот тибє і "вопрос, почему ходиш бос"!.. А ответ — "сапогов нєт"! Непріятная ілюстрація. (Пішов.)
Смородина. Всех обуяла страсть к наживе, всех заполонил капитализм, всех, до Степки включительно!.. (Ходе по кімнаті.) Однако куда же я отсюда поеду? В Петербург? Но туда без денег нечего и нос показывать; а денег нет, и в перспективе никакого наследства не предвидится. Скверно, глупо, обидно!.. Уж не записаться ли мне и впрямь кандидатом в земские начальники? Предводитель, кстати, советовал... Мы с ним в каком-то родстве, он должен похлопотать обо мне... Да неужто же и в самом деле я не поеду в Петербург?.. Увы-увы!.. Разве я смогу продолжать службу на какие-нибудь 50 рублей в месяц? Это немыслимо!.. Прощай, Петербург!.. Прощайте, товарищи лихие, друзья беззаботные, собутыльники бесшабашные!... Прощай, Палкин, Кюба, Аквариум, Аркадия... Прощай, цыганка Соня!.. Ах Соня-Соня!.. (Наспівує.) "Ночи безумные, ночи..." 2 (Помовчав.) А интересно бы на всякий случай осведомиться, сколько бы Прокофий дал за своей Хвесей? Ведь Хвеся недурненька собой!.. А состояние Прокофия, говорят, и в триста тысяч не упрячешь... Дал ли бы он тысяч сто за Хвесей? Сто тысяч ведь недурно!.. Даже хорошо, очень хорошо!.. Тогда можно и Петербург навестить, и Аркадию, и Соню!..
Фес я. Папаші тут нема? Смородина. Сейчас был. Фес я. Уїжджаєте?
Смородина. Да, пора уж, загостился я у вас.
Фес я. Хоч би подарували мені що-небудь на пам'ятку.
Смородина. Что же вам подарить? (Набік.) У нея очень недурной профиль! (До неї.) Ну, вот хотите, я подарю вам комод или другую вещь?
Ф е с я. Комод? Він же недешевий!
Смородина. Так что же?.. Возьмите его себе.
Фе с я. Спасибі. От пам'ятка, так пам'ятка! Куда ж ви уїжджаєте?
Смородина. Да, вероятно, в Петербург. (Набік.) Она очень миловидна!.. (До неї.) А вы бы не хотели, чтобы я отсюда заехал?..
Ф е с я. Хіба я можу вам заборонить?
Смородина (набік). Покраснела, как хороша в ней эта стыдливость!.. (До неї.) Но вы бы не были против того, чтобы нам... чтобы нам почаще видеться?
Феся. Навіщо?
Смородина (набік). Как она наивна! Да это один восторг!.. (До неї.) Как это "навіщо"?
Феся. Хіба я ще на вас не надивилася?
Смородина. Как? Но, но скажите, я нравлюсь вам?
Феся. Мені таке ніколи і в думку не впадало.
Смородина. Отчего же? Ну, а что, если бы... если бы я сделал вам предложение?
Феся, Яке предложеніє?
Смородина. Если бы посватался на вас?
Фес я. Попробуйте прислать старостів, побачите, якого гарбуза вчеплю їм, що й не дотягнуть!..
Смородина. Что такое?
Фе ся. Ось присилайте лишень старостів!
Смородина. Вы, вы... А разве у вас єсть уже жених?
Ф е с я. Вам про те не слід знати.
Ф е с я. Хотів би, щоб я за вас пішла заміж? Чула я це вже двадцять разів!.. Мало чого отцеві не схотілося б, так я ж маю свою волю.
Смородина. Значит, вы не желаете быть дворянкою, барыней?
Ф е с я. Мало б чого кому не схотілось, так хотій же невис-тача. Яка з мене була б дворянка чи бариня? Зверху панство, а всередині — хамство; про людей — тихо, а про себе — лихо?!
Смородина. Вы, вы совсем не походки на... на многих!.. Вы так трезво смотрите... Да, вы с характером... Мне кажется, что я мог бы полюбить вас!..
Ф е с я. Коли до цього часу не полюбили, то вже надалі не варто і сподіватись.
Смородина. Я теперь только обратил на вас внимание и вижу, что вы далеко не то, чем я воображал вас. Серьезно!.. Вас нельзя не уважать... не полюбить!..
Ф е с я. А я вас ніколи не полюбила б.
Смородина. Благодарю за откровенность. Это почему же? '
Ф е с я. Не знаю, почему! Ви не до душі мені! Окрім того, ви вже й старі задля мене...
Смородина. Стар? Да мне всего 30 лет!
Ф е с я. Хіба ж не старі? У нас такого доходжалого парубка дядьком дражнять!.. Ондечки у вас і голова лисіє!.. Авжеж, дядько!
Смородина. Ну, вы уж слишком щедры на комплименты...
ЯВА 8 Ті ж і Шклянка.
Шклянка (до Фесі). А тебе мати гукає, там муку привезли з млина, треба переважить і записать.
Фе ся. Зараз іду. Папашо! Мені Рахваїл Владимирович, спасибі їм, подарували отой комод.
Смородина. Да-да, возьмите его себе!..
Шклянка. Бачиш, дурочко, які вони до тебе добренькі, а ти, певно, і подякувати не тямиш до ладу?
Ф е с я. Чого ж би то я була така незвичайна? Я їх подякувала, ось спитайте!..
Смородина. Да-да!.. (Донеї.) Я надеюсь, что мы с вами останемся друзьями?
Фес я. Як це так?
Смородина. Вы не будете меня лихом поминать?
Ф е с я. За віщо ж? Ох, треба бігти, а то мама лаятимуть, (Хутко пішла.)
Шклянка. Про віщо ви тут з нею розмовляли?
Смородина. Да так, вообще... Я должен тебе сказать, что она весьма неглупая девушка.
Ш к л я н к а. Та їй і ні в кого було вдатись дурною! Стривайте ж бо, щоти я й забув принести, а покупщики вже йдуть. (Пішов.)
ЯВА 9
Ті ж, Шльома і Гершко.
Шльома. Вот і мі! І Гершкі Столяров іждесь!..
Гершко. Моє поцтеніє! (Простяга руку Смородині.) Не пізнайотє мінє? (До Шльоми.) Вони, кажеться, не пізнають мінє!.. Вдівітельно, га?.. Скольки разов шіл кастюмчік, как ві білі отаково ісцо клейне дитю.
Смородина. Ах, помню-помню! Ты всегда портил мне платье, и отец часто трепал тебя за пейсы.
Гершко. Ну, што біло шкверного, зачіво спомінать? Лучче всігда хорошіво спомінать. Как жарко на воздих... Можна стакан віно?
Смородина. Пожалуй, пёй!
Гершко (налива і ríe). Харошіво вино! Я люблю харо-шіво вино!..
Шльома. Каково можете імєть необходімость от кас? Ви присилалі мужік за намі, га?
Смородина. Я мебель продаю... Но вас пока только двое?
Шльома. Ето ніцево, ми і два можім хорошіво дєньгі давать.
Смородина. Авось, кто-нибудь еще явится? Гершко. Я буду обсматрівать мебель. (Пішов в бокові двері.)
Шльома (оглядається). А разві, звинітє, етот Прокошкі, етот грабітельник, машельник, та он ісцо не вшево у вас ограб-лівал?
Смородина. Я этих розговоров терпеть не могу!
Шльома. Звінітє. Я только хотел вам ісказать, што как мой папонька, котрій бил бальшущіво приятель із вашого папашу...
Смородина. Не выдумывай, пожалуйста!..
Ш л ь о м а. Побей мене в душу, Господь! Ваші папаші, та оні так аважалі маєво папоньку, што дай, Бог, мінє такечки!.. Моего папоньку школькі разов хотєлі брать ув пашесії імєнію у вашіво папашу, ну толькі этот шарлатан, халамиднік Прокошкі!..
Смородина. Замолчи!.. Я не хочу тебя больше слушать.
Ш л ь о м а. Я молчу!.. Я молчу, но толькі я должен говоріть. Когда этот паскудник, хамула, он із мене кров смокчить, то зачіво я не могу із него кров смокчить, га?
ЯВА 10
Ті ж, Шклянка з щотами і Гершко з бокових дверей.
ЦІ л ь о м а. А, Прокопій Демидович, как вашево здоровлі? Шклянка. А тобі навіщо? Шльома. Ну, жвесно!..
Гершко. Прокопій Демидович ушьо шуткують!..
Смородина. Ну-с, господа покупатели!
Шльома і Гершко. Что таково?
Смородина. Да вот относительно мебели?
Гершко. "Относительно мебели"? Шльомі, ти віділ относітєльно мебалі?
Смородина. Я продаю всю мебель, что здесь и там, в тех комнатах, кроме вот того комода.
Шльома. А почему кромі вот того камоди?
Смородина. Он подарен мной.
Шльома. Слішіш, Гершкі: "Он подарен мной!" Хороший камод!
Гершко. Хороший камод!
Смородина. Затем картины, драпри, зеркала-Гер ш к о. Шльомі, слишіш? Они продають картіни, драпрі, зеркала...
Шльома. А камода не продають. Гершко. Оні говбрать: "Он подарен мною". Шльома. Превосходного камод!..
Гершко. Што-нібудь особеннаво!.. А Прокопій Демидович не купують мебаль, картіни, зеркала?
Шклянка. Вони мені без надобності.
Гершко (до Смородини). Ви позволяйте обсматрівать мебаль, картіни, драпрі, зеркала?..
. Смородина. Ты уж раз осматривал. Ну, осмотри еще. (Показує рукою у другу кімнату.)
Гершко. А тот камод не продаете?
Шльома. Отлічнаго камод!.. Ето што-нібудь особеннаво.
Гершко. Ну, они говбрать: "Он подарен мною".
Гершко і Смородина о дійшли у бокові двері.
Шльома. Прокоп Демидович!.. Би не будете нам мішать куповать?
Шклянка. Відчепись ти від мене! На бісового батька мені ті небулі?
Шльома. Я знаю, ви благородново человек. Я вшегда гавару: нема у нас у вшя акружності таково благородново, як Прокоп Демидович!..
Шклянка. Справді?
Шльома. Не верите? Как цесний человек!..
Шклянка. Ія скрізь тобою хвастаюсь, кажу, нема у нас на всю округу такого, як Шльома Каплан, мошелника.
Шльома. Вше ви шуткуєте, хай будете здорові.
Шклянка. Та шуткую ж. Чуєш ти, чортів свате! Ви Рахваїлові великої ціни не давайте за небулі. Ти придивись до них гарненько; хоч вони і червоного дерева або горіхового...
Шльома. Уй, червоново, не может быть? (Обгляда крісло.) Побєй мінє в душі, Господь, ето антик!..
Шклянка. Який антик?.. Дешевше купите — більший бариш матимете. Тут як дізнається Макущенко та прибіжить...
Шльома. Уй, нехай він краще не прибіжить!.. Его граби-тельник, халамидник!..
Шклянка. Рахваїл прохав, щоб я .за ним послав. Шльома. Ну, і што же?
Ш к л я н к а. Та ще не посилав, а мабуть, оце зараз пошлю. Шльома. Не треба!.. Зачіво етот шарлатан?.. Наш мага-рич, понімаєте?
Шклянка. Ну, гаразд.
Ш л ь о м а. Ви високоблагородний человек! Благодару вам за вашіво хорошово слова!..
ЯВА 11
Ті ж, Смородина і Гершко.
Г е р ш к о. Ужасно жарко. Можна піть віно? Смородина. Пей!
Гершко. Хорошево віно! Я люблю хорошево віно. Шльомі, ти нє піл етава віно? Попробуй, какова хорошіво віно...
Налива йому, Шльома підходе і п'є вино; обоє починають джерготать, іноді чутно фрази: "Антик". "їх бін аїд", "Халамидник", "Шволоц", "Ето што-
нібудь особенного"...
Шклянка (до Смородини). Гляньте, як змовляються.
Смородина.