Він не піде помсті на уклін.
Він каміння тяжке розкидає –
Й знову спину свою розправляє,
І продовжує йти по дорозі –
Йти назустріч своїй перемозі!..
Чому Україна не в НАТО?..
Чому Україна не в НАТО?
Бо НАТО – боїться росії,
Бо зброї у неї – багато,
Вони її всю не осилять!..
Не хочуть країни НАТО,
Щоб їх росія бомбила,
Вони будуть лиш помагати,
Воює нехай Україна...
Воює, куди ж їй діватись,
Що має такого сусіда?..
Бо світ – це недосконалість,
Сусід розуміє лиш СИЛУ...
Творчість – лікує
Твори, моє серденько,
творчість – лікує,
від всіх негараздів
воно порятує...
Від болю любові,
від мрій нездійсненних,
від прикрих трагедій
мого сьогодення...
Твори, моє серденько,
бо дух наш безсмертний –
ніщо не зруйнує!..
Бородянський півник
Нашу свободу,
наш дух –
не зламати!
Досить жалітись,
не треба ридати!
Слово поета –
це теж гармати,
що можуть
дуже точно влучати!
Бо світло в душі у творця –
не зникає,
і півник з кераміки –
теж надихає...
Сила любові
Всі сніги, заметілі і холод
не бувають в житті випадково!
І всі біди й нещастя землі –
то відсутність у людях любові...
Та, буває, приходить геній,
що дарує тепло ЩОДЕННО,
і його любов обізветься
лиш любов'ю у добрім серці...
2024 рік
Шлях додому
Казковий зимовий вечір...
Таємний, містичний простір...
Як шлях до зірок, як Всесвіт...
Пізнати його – непросто...
Та шлях додому – ще світлий...
І там нас завжди чекають,
Домашній вогник – це вічність,
Не погаси його зрадою...
Не погаси свою творчість,
Як гасять ті, що не знають,
Що для Поета духовність –
Вища за матеріальність...
Весняне
весна неначе питає:
а що ти зробив сам,
щоб я нарешті прийшла?
прийшла не тільки в природу,
а й в душу кожного з вас?..
Лабіринти
Переплетення доріг життя,
Переплетення доріг долі,
Переплетення місця буття
Переплетення волі й неволі…
Лабіринтом веде тебе Бог,
А куди – здогадайся сам,
Жити з ним чи йому – на зло,
Дав він право таке, – вибирай…
Осіннє кохання
Осінняя любов
Безмежного Кохання...
Осінні ми удвох
З тобою вже давно...
Нехай лише Святі
Горять у нас бажання,
Наперекір усім,
Взірець для багатьох...
Боротьба триває
Та хто ж не бажає
миру та спокою?
Але, на жаль,
ще далеко до тиші…
Лише постійною
боротьбою
ми можемо змусити
світ ЗМІНИТИСЯ.
Філософ, історик,
творець мистецтва
не діють на більшість,
вона є глухою,
Лише страждання
примушують серце
змінитись на краще,
стати СОБОЮ…
Керамічні Ангели
Полетим до зірок у космос,
Бо надія – вмирає останньою,
На землі часто горе і сльози,
А на небі – мистецтво й кохання…
Полетим за велінням майстра,
Що легкою яскравою барвою
Творить Ангелів, творить Радість
Землю Світлом своїм прикрашає…
(про кераміку Олени Козак)
Червоні маки
Яскраві спогади про кохання,
Але душа – завмирає від болю…
Червоні маки мого світання,
Червоні маки щастя і горя…
Волошкове літо
Волошкове літо,
Аромати поля,
Синє небо вкрили
Волошкові зорі...
Цей дарунок Бога,
Цю недовговічність
Я Тобі вручаю,
Бо краса – це Вічність...
Мрії про ніжність
Подаруй мені свою ніжність,
Подаруй, як ТИ тільки вмієш,
Подаруй мені ніжність ранкову,
Подаруй мені ніжність вечірню…
І на ніжність твого золотого серця
Моє серце до тебе стократ одізветься…
Вітрила дитинства
Вітрила дитинства…
Про що вони мріють?
Звичайно, про море,
А ще – про літо.
Вітрила дитинства –
Це мамин спокій,
Лагідне сонце і теплий вітер.
Нове світання
скромність мого бажання
не буде тобі важкою,
вічність мого кохання
пливе в небесах рікою…
вогники трав шовкових
співають пісню прощання,
а у віконницях нових
видніється нове світання…