Конюшки – окраса краю.
Поплив туман над Липою – рікою,
Виблискують церковні купола…
А ми всі зачаровані красою –
Красою свого рідного села.
Вже понад п'ять століть буяєш садом –
Для нас ти є найкраще з-поміж сіл
Конюшки, ви любов наша й розрада,
Що ділить вас шлях галицький навпіл
Приспів:
Рідне наше село
Веселкою розцвіло.
І де б не були ми,
До тебе завжди вертаєм.
З тобою у снах й наяву,
З тобою і мрію й живу, –
Конюшки чарівні –
Окраса Опільського краю.
Пройдемось до Зеленої кринички,
Нап'ємось там цілющої води.
А звідти попрямуєм в Беревечки,
Які нас так очікують завжди.
Хвилюються хліба на Іваньковій,
А жайвір угорі пісні спліта.
Конюшки, ви життя мого основа,
Дитинство наше й юність золота.
Приспів.
Принади міста добре нам знайомі –
До себе ваблять, знаєм, повсякчас.
Та тільки тут, лиш тут ми справді дома,
Ген верби тихо мріють за Пологом,
Цвітуть сади в урочищі Гора…
Конюшки, ви благословенні Богом,
Бажаємо вам щастя і добра.
Приспів.
Вечірній Тетіїв
Музика невідомого автора
Мій Тетіїв засина солодким сном,
Йому пісня чарівна махне крилом.
Тисячі вогнів, тисячі мрій…
Любий Тетієве, рідний ти мій.
Знов над Роською ляга туман легкий.
Жде там стежка дорога нас в час такий.
Зорі мерехтять, місяць ясний…
Любий Тетієве, рідний ти мій.
Нас чекає далина, сотні доріг
Але я тебе ніде забуть не міг –
Де б я не бував, я завжди твій,
Любий Тетієве, рідний ти мій.
Лавочка і Славочка
Біля мого двору вишенька,
А під вишенькою лавочка.
Кожен вечір там стріча мене
Той сором'язливий Славочка.
Тільки зірка в небі спалахне –
Слава вже у нас під вишнею.
Знаю, що чекає там мене,
Щоб до нього швидше вийшла я.
Приспів:
Весна, уже весна
У наших мріях, наших снах.
У нас в серцях.
Сидимо удвох, говоримо.
Місяць хитро посміхається.
Хоч би Слава раз обняв мене,
Але він якось стидається.
Кажу йому: "Мені холодно…"
І до нього пригортаюся.
Ну, а він такий безсовісний,
Він від мене відсувається.
Приспів.
Та якось одного вечора
Це само собою сталося:
Ніжно Слава так обняв мене,
Ну і ми … поцілувалися.
Швидко пропливають літа дні.
Чим це все у нас закінчиться?
Дуже сподіваюсь, що мені
Слава все ж якось освідчиться.
Приспів.
Осінь золота
Музика народна
Блукає садом листопад,
Багряножовтий стелить килим…
Ті дні не вернуться назад,
Коли щасливими були ми.
Приспів:
Ах осінь, осінь золота,
Навіщо ти таке вчинила:
Була дівчина молода,
А ти нас з нею розлучила.
Удвох так добре нам було
Ділити радості й печалі.
Та наше літо відцвіло –
Його в нас осінь відібрала.
Приспів.
А вишні, яблуні завжди
Мене запитують (я чую!),
Чому приходжу сам сюди,
Де загубив любов святую.
Приспів.
Вже догорає листопад,
Осіннім золотом палає,
Я знов у наш приходжу сад,
Та ти мене не зустрічаєш.
Приспів:
Ах осінь, осінь золота,
Навіщо ти таке вчинила?
Була дівчина молода,
А ти нас з нею розлучила.
Ах осінь, осінь золота,
Навіщо ти нас розлучила?
У мене дівчина була,
Була дівчина чорнобрива.
Вечір над Дністром
Сонце заховалось за горою
І поснули верби за селом.
Вечір прохолодною росою
Тихо опустився над Дністром.
В час цей не знайду собі спокою,
Серце рветься в далі голубі.
Може, десь любов моя блукає
В жалі, в нерозгаданій журбі.
Вийду я на берег одиноко,
Гляну, як купаються зірки.
Може, галичанка синьоока
Вийде воду брати до ріки.
Зорі, освітіте їй дорогу,
Хай я знов почую, як вона,
У воді Дністра змочивши ноги,
Про любов розкаже у піснях.
…Місяць забарився у в дозорі –
Нам на двох життя таке дано.
Міцно сон тримає все в покорі,
Тільки десь гудок під Бурштином.
Повертаюсь росами нічними,
Але завтра знов прийду сюди:
Галичанку з синіми очима
Я таки діждусь біля води.
На небі місяць
На небі місяць, на небі зорі,
На небі зорі, зорі ясні.
Глянь, моя мила, голубко сиза,
Як я приходжу у ві сні.
Не так для тебе, а як для себе,
А як для себе я приходжу.
Глянь, моя мила, голубко сиза,
Як я без тебе тут тужу.
Якби до тебе, моя кохана,
Якби до тебе не приходив, –
Я би без тебе, моя єдина,
Моя найкраща вік тужив.
Тому до тебе, голубко сиза,
Тому до тебе я приходжу,
Тому без тебе, моя єдина,
Моя кохана вік тужу.
Записана від Валерія Гусара, м. Бурштин
Жду я тебе
Музика Олександра Аверкіна
Іванні Гринишин, однокурсниці з
Львівського музпедучилища
Знов засвітилися в небі зірки,
Місяць в дозор іде.
Снігом припали знайомі стежки, –
Як же ти їх знайдеш?
Милий мій,
Як же ти їх знайдеш
Я виглядаю тебе так давно,
Жду в самоті, в журбі.
Вогник яскравий із мого вікна
Вказує шлях тобі.
В темную ніч
Вказує шлях тобі.
Скільки б не ждала я днів і ночей –
Вір'ю, діждусь тебе.
З радості в мене з ясних очей
Чиста сльоза впаде.
Ти прийдеш
Й чиста сльоза впаде.
Он, она и море
Волны бегут, лодка качается.
На берегу двое встречаются:
Он и она – в сердце пришла любовь,
Скажут глаза то, о чем нету слов.
Время летит, воды меняются.
Он и она так же встречаются.
Но у него тайна в душе живет:
Море его вдаль от нее зовет.
Слушай, моряк, что же ты делаешь?
Зачем ее звал королевою?
Скажи, зачем стал капитаном ты,
Сбросил за борт ты все ее мечты?
Волны бегут, к берегу тянутся…
Он и она скоро расстанутся.
Ляжет печаль на сердце девичье,
Капнет слеза на личико белое.
Брось, капитан, что ее мучаешь?
Приякорил сердце кипучее.
Войдет тоска в сердце лучистое,
Капнет слеза чистая-чистая.
Вечір випускників
На мелодію пісні "Вечер школьных друзей"
Їдуть зі Львова, з Франківська, із Вінниці,
З Києва, із Чернівців…
Їдуть усі, щоб із юністю стрітися
Нині у залі оцім.
Ви відгукнулись на наші запрошення –
Всього лиш кілька рядків.
Вас рідна школа щиро запрошує
На вечір випускників.
Вікна весело до вас посміхаються –
Рідних, дорослих дітей.
Хороше як, що нам випало стрітися
В час неповторний оцей.
Ви, що пройшли через радощі й труднощі,
Через дороги круті…
Ти – як сторінка життєвої юності –
Вечір випускників.
Де б не були ви, і щоб не робили ви
В ближнім чи дальнім краю, —
Ви не забудете свого учителя,
Клас свій і школу свою.
Ми вам бажаємо: "Будьте щасливими
Нині і повік віків,
Щоб ваші діти й онуки приходили
На вечір випускників"
Прощення
Музика А. Поппа ("Манчестер-Ліверпуль")
Я би міг тебе простить
Так, ніби пташку в небо відпустить.
Я б хотів тебе простить
Сьогодні раз і назавжди.
Ти в ту ніч сказала: "Так…"
І добре чула це в ріці вода –
Я прощу, ану ж ріка
Тебе ніколи не простить.
Приспів:
А пам'ять священна
Як відблиск ранкової роси,
Прошення, прошення
Тепер не в мене вже проси.
Я би міг тебе простить
Так, наче пісню в небо відпустить.
Я б хотів тебе простить
Сьогодні раз і назавжди.
Ти сказала: "Я люблю…"
І добре чули квіти це в гаю, –
Я прощу, ану ж вони
Тебе ніколи не простять.
Приспів.
Я би міг тебе простить
Так, наче рибку в море відпустить.
Я б хотів тебе простить
Сьогодні раз і назавжди.
Ти сказала: "Я твоя…"
І в небі спалахнула враз зоря, –
Я прощу, ану ж вона
Тебе ніколи не простить.
Приспів.
Переклад з російської за Р. Рождественським
Хтось кохає…
"Хтось кохає даль безмежну
Степового краю…" (М.