З гірким словом зверталась вона до ангелів, просила у них прощення, до всього видимого і невидимого світу виливала свою тугу.
СТРАЖДАННЯ І УПОКОРЕННЯ
А тут ще Люцифер зацікавився Марією, відчуваючи Божу опіку біля неї, всіма засобами намагався облягти це Місто Бога, навіть хотів відібрати її життя. Все пекло у своїй злобі повстало проти неї. Одержавши поразку у прямих атаках, він вирішив отримати допомогу від людей, товаришок у храмі, які оточували її. Поступово він сіяв у їх серцях заздрість, злобу, суперництво проти Пресвятої Марії. Повні гніву і відрази, дівчата змовились докучати на кожному кроці словом і ділом доти, допоки вона не покине храм.
На всі образи і дорікання Свята Марія відповідала лагідністю і покорою, намагалась виконати їх забаганки. Це ще більше лютило мучительок, вони посилили переслідування. Диявол підбурював відібрати її життя, проте Господь не допустив цього. Марію боляче допікали незаслужен! образи, звинувачення, стусани, та вона все терпляче зносила, прощаючи кривдників. Одного разу кривдниці завели Марію в опочивальню, де почали ображати і кривдити, на що дівчина делікатно і дружньо відповідала. Дівчата, виведені такою поведінкою з рівноваги, підняли крик і були почуті священниками та вчительками. На питання про причину сварки Марія мовчала, а дівчата почали скаржитися, що вона дражниться й провокує, тому Марія повинна піти геть. Священники гостро відчитали дівчину і пообіцяли, якщо не змінить поведінки, прогнати з храму. Марія змушена була просити у кривдниць вибачення, проте дракон і далі розпалював ворожнечу, приходилось і далі терпіти обмовляння та приниження. Врешті Господь, насолоджуючись терпінням і героїзмом Марії, поклав край засліпленій люті і зависті ошуканих дияволом дівиць. Уві сні він промовив до священника і Анни:" Моя слугиня Марія є милою для Моїх очей, вона є бездоганною, вибраною і цілком не винною в тому, в чому її звинувачують". Священник і Анна зрозуміли, що їх тривалий час обманювали дівчата. Вони попросили вибачення у Марії і обіцяли надолужити за перенесене терпіння. Переслідування припинилися, та Господь однаково не показувався Марії ще цілих десять років. Перенесені злигодні позитивно вплинули на формування характеру, приготували до терпіння, що супроводжувало все життя. І почалося воно за вісім днів перед смертю батька, хоч Бог не переставав збагачувати її святу душу новими дарами і просвіченнями.
ПРОЩАННЯ З МАТІР'Ю
Коли Марії минуло дванадцять років, ангели принесли сумну звістку, що надходить кінець життя її святої матері Анни. Серце доні наповнилось гірким жалем, до Бога полинули ревні молитви, щоб він скріпив її в останні дні та допоміг увійти в мир Його дружби і ласки, якої завжди шукала з відкритим серцем.
Господь наказав ангелам-хоронителям тієї ж ночі занести Марію з тілом і душею до ліжка хворої матері, а на її місці залишився один із ангелів, що прибрав на себе подобу Марії. Опинившись біля матері, дочка поцілувала її руки і попрохала останнього благословення. Свята Анна поблагословила її, з вдячністю подякувала Господові за даровані ласки і спочила на руках Пресвятої Марії, віддавши Богу свою чисту душу. Марія закрила матері очі, приготувала її до поховання і ангели віднесли діву назад до храму. Там гірко тужила за матінкою, дякувала Найвищому за ласки даровані їй в житті і смерті.
Втративши батьків, до яких тягнулась, як до сонця, вона всім серцем линула до Неба, не допускаючи й думки про земне життя. Всім життєвим укладом стала слугинею Бога, слухала його всім серцем, дала заповіт непорочності стала Божою Нареченою. Господь дарував просвітлення змогла побачити ангелів, які провістили їй, що омріяні Світло і Правда вже близенько.
Господь через серафимів прикрасив і вдосконалив здібності Марії і об'явився їй. Це висушило сльози, поглинуло всі бажання, огорнуло насолодою всю істоту. Вона була просвічена новими глибокими знаннями науки і таїни Божественності, та разом з тим виросла ревна молитва, покора та інша доброчесність.
ЗАРУЧИНИ
Пройшли роки, Марії саме виповнилось тринадцять з половиною років. Згідно з законом, в цей час кожна єврейська дівчина має одружитись і народити дітей. Всі в надії чекали приходу Месії, як було передбачено пророками, та Всевишній піддав Марію тяжкому випробуванню, сказавши вступити в подружній стан, адже вона з раннього дитинства твердо вирішила ніколи не мати чоловіка і дала клятву невинності. Ця звістка приголомшила дівчину, проте погамувавши власний біль і судження, віддалась святій волі Господа. Дуже сумну і схвильовану Бог потішив, сказавши, що те, що станеться, буде для неї найкраще. Заповіт Марії про невинність, священики вирішили з Божою допомогою.
За волею Всевишнього, священники скликали чоловіків із роду Давида у велику храмову залу. Багато молодих мужів, знаючи Марію, як первородну, дуже красиву, шляхетну і маєтну дівчину, хотіли мати її за дружину. По волі Бога священники наказали взяти всім сухі палиці і у кого палиця викине пишний цвіт, то буде знак, що Бог благословляє цей шлюб. На невисоке підвищення привели Марію у шлюбному вбранні, яке в єврейських родинах передавалось від матері до дочки. Це було довге біле плаття-туніка, підхоплене в талії важким золотим поясом. Він для Марії був трохи завеликим, тому опустився нижче талії. На голові прекрасна діадема, яка чудово відтіняла її розкішне золотисте хвилясте волосся. Вона стояла, як уособлення краси і чарівної привабливості жіноцтва. Тому зрозумілі були надії, з якими клали свої палиці мужі з роду Давида. Священники оглянули палиці, та жодна з них не явила цвіт, тому було вирішено перенести оглядини на наступний день, запросивши до участі у святі всіх мужчин із цього царського роду. Змушений був прийти до храму і Йосиф, який ще змалечку славився своєю побожністю.
Ще у лоні матері в сім місяців Йосиф був освячений, тому у ньому був зруйнований первородний гріх, а душа і тіло гармонійно поєдналися. Був щирий і привітний до всіх, спокійний, врівноважений, лагідний. Батьки тішились красою і світлом, яке оповивало його. Господь прискорив духовне прозріння, і вже на третьому році життя Йосиф пізнав Бога як основну мету життя. Завжди ревно молився, вправлявся у власній доброчесності. До семи років став по дорослому мудрим і доброчесним, як святий. У дванадцять років дав обітницю невинності, присвятив своє життя Предвічному Богу. Лише завдяки такій ангельській вдачі, він мав право бути супутником життя Пресвятої Діви.
На той час Марії виповнилось чотирнадцять, а Йосифу тридцять три роки. Це був красивий серйозний чоловік з міцним станом, привабливий і дуже скромний. Марію він бачив ще дитиною, але й гадки не мав, що саме йому Господь віддасть її за дружину. Це була висока честь. Родина Йосифа походила з Назарету, була велика і бідна. Він вибрав теслярську справу і цим заробляв собі на прожиток.
І знову всі поклали сухі палиці, чекаючи, кого Бог призначить Марії за дружину. Йосиф — кревний Марії у третій ступені, був відомий, як найчистіший у житті, святий і бездоганний у Божих і людських очах. Всі присутні чоловіки з нетерпінням чекали Божого присуду. Між ними скромний Йосиф не вважав себе достойним такої високої честі. Пам'ятаючи свою присягу, вирішив не ламати її, залишивши все у волі Божій притому, що більше всіх поважав і цінував шляхетну Діву Марію. Він схилився у ревній молитві, і в цей час палиця розквітла, чудесне сяйво і сніжно-білий голуб оповили голову Йосифа, а в серці пролунали слова Господа: "Йосифе, мій слуго! Марія має бути твоєю дружиною. Прийми її з дбайливою пошаною, бо вона мила для моїх очей, праведна і найчистіша тілом і душею, і ти чини все, що вона скаже тобі. "
При цьому знаку з небес священики оголосили Йосифа дружиною, якого сам Бог вибрав Марії. Покликана для заручин вийшла, мов сонце, незрівнянна у своїй дивовижній красі, шляхетності, грації. Священники обручили їх. Марія, сумна, заплакана, мов осіння зоря, попросила благословення у священників та учительки, а також пробачення у товаришок за завданий їм клопіт. Подякувала всім, хто піклувався про неї у храмі.
Зніяковіла підійшла до Йосифа, попросила ангелів бути свідками їхньої розмови. Подякувала Сотворителю за отримані блага: "Зараз він вибрав нас на службу. Ще в малому віці Господь щедро дарував мені свої ласки, хоч я їх не заслуговувала. І я посвятила себе Богові вічними обітами тіла і душі. Я належу йому, з рішучістю зберегти свою невинність для Нього. Допоможи мені виконати обіцянку. В усіх інших справах буду тобі слугинею, працюватиму для вигоди твого життя. Прихились, мій муже, до цієї настанови і прийми подібне рішення, що ми віддали Предвічному Богу..."
Обручник Йосиф схвально відповів на це прохання, сказавши, що і він повністю присвятив себе Богові, тому радо підтверджує цю обітницю. " Буду твоїм найвірнішим слугою і товаришем. Молюся, щоб ти прийняла мою невинну любов і вважала мене своїм братом. " За Божим промислом ці пресвяті і невинні душі переживали незрівнянну радість і втіху. Він прихилився до фонтану живої води," яка струменіє в життя вічне" (Йоан.,4,14), тому чеснота Любові до Бога і Непорочної Діви були сильніші, ніж в інших, а Йосиф став охоронцем її невинності.
ВНАЗАРЕТІ
Маєток Марії був трохи занедбаний, тому Йосиф сказав, що приведе його в повний порядок і за декілька днів забере Пресвяту Марію додому, на що та радо погодилась. З усім запалом і любов'ю взявся Йосиф за роботу. З допомогою братів та їх дружин вони прибрали будинок, все вимили і вичистили, поміняли фіранки на вікнах, зайнялися досить занедбаною садибою. Йосифу хотілось все зробити як найкраще, щоб Марії було затишно і добре. Колись у маєтку був грот, де можна під час спеки сховатися, і який, як йому сказали, дуже любила маленька Марія. З раннього ранку до темна, не покладаючи рук, обрізав старі дерева і садив нові, посадив троянди і лілеї, які любила Марія, а потім вирубав у скелі затишний грот, довкола засадив його виноградом. Прокопав вже зарослі арики, пустив по них воду. Рідня старанно допомагала Йосифу.
Нарешті, взявши великий віз, поїхав до Єрусалима за Марією. Зі сльозами розчулення прощалась Свята Марія із священниками, Анною, яка за цей час стала справжньою матір'ю для дівчини.