Піфагор вражено дивився на нього.
— Ось воно… те, чого я страхався, — прошепотів він.
— Учителю! — скрикнув Мілон. — Не можна очікувати, треба діяти. Тут є підземний хід, втікаймо! Я поки що затримаю їх! Ти, учителю, йди перший!..
— О ні! Мій час скінчився, — похитав головою Піфагор. — Хай ідуть молодші. Не зволікайте.
Мілон відкрив у підлозі ляду, з чорного отвору дихнуло вогкістю.
— Хід вузький, старовинний, веде до моря… Є завали… повзіть обережніше…
Учні почали спускатися в рятівний отвір. А Кілон не вгавав, люто викрикуючи:
— Замовкли, прокляті піфагорійці? Ви хоробрі лише проти невинних ягнят! Вийдіть тепер, гляньте в очі народові! Ви обікрали його, ви лише для себе здобули знання, а його залишили в бруді й нестатках. Я просив його — чуєте, кротонці? — я просив цього зайду-проповідника, щоб він дав згоду, і тоді десятки шкіл для всього народу виросли б на узбережжі! Та він гордо відмовився! Він сказав, що перли й діаманти не кидають свиням під ноги! Це ви — свині, благородні кротонці!
— А-а-а! — заревла вулиця лютим, моторошним криком. — Смерть йому, смерть!
— Яка мерзота! — поблід Піфагор. — Яка нечувана підлота…
— Викурюйте їх з нори! — лементував Кілон. — Кладіть вогню, паліть проклятий притулок! Побачимо, чи вискочить з вогню цей змій мудрості! Ха-ха-ха!
За вікном спалахнуло вогнище. Мілон схопив Піфагора за туніку, потягнув до підземного ходу.
— Ні, — твердо одвів руку учня Піфагор. — Рятуйтеся, про мене не думайте!
Він підійшов до вікна. Його побачили знизу, ненависно заверещали, закричали. Полум’я лизало стіни будинку, рвалося вгору, кидало снопи тремтливих іскор в темніюче небо. Піфагор дивився на тріумфуючу юрбу і не бачив її. Йому знову ввижалася пустельна дорога поміж чорними високими стовбурами-колонами, що сягали неба. І позаду, за спиною, люте дихання лева, його торжествуючий рик. Втеча, невпинна, напружена, знесилююча, у невідомість. А потім — обрив… Чорна, вібруюча, безвидна імла… Ось вона — безодня… відкрилася…
— О ви, сліпі діти! — прошепотів він. — Як легко вас можна підняти на руйнацію, на вбивство, на ганьбу! Колись прийде інший учитель, мудріший, величніший! Він відкриє для ваших дітей нові, несказанні обрії краси і діяння… Тоді вони збагнуть, кого палили батьки, які сили штовхали їх до злочину…
А вогонь з ревом охопив невелику будівлю, перемелював у іскристій пащі сухі стіни, перекидався на високі кипариси та оливи, і той рев зливався з ревищем юрби. Піфагор зачаровано прислухався до тих буряних звуків, затуляючись полою тоги від жару, усміхався.
— Яка сила! Яка мелодія! І тут музика, мелодія гнівної стихії!
— Де ж ти, незрівнянний учителю? — знемагав від злобної насолоди Кілон. — Ти проповідував свободу — я дарую її тобі! Та й за одним разом ми звільнимося від тебе, від твоєї моральної деспотії! Лети на небеса, божественний Піфагоре! А-ха-ха-ха! Ха-ха-ха!
Сміялася вулиця, сміявся вогонь, а Піфагор вже не чув нічого. Лише очі Амадіс виростали перед ним з невідомості, з безодні, що охоплювала його, пломеніли голубим полум’ям трепетні руки коханої, що простягалися назустріч йому.
— О мій Озірісе! — чулося йому нечутне слово. — Ти воскресаєш, ти повертаєшся?
— Учителю! — хрипів Мілон, задихаючись від диму, — де ти, поспішай! Ще можна врятуватися! Я не бачу тебе…
Піфагор мовчав. Останнім зусиллям відганяв хвилі непритомності, слухав страхітливий ураган вогняної мелодії.
— Чому мовчиш? — знемагав Мілон. — До мене!.. Сюди!..
Піфагор оглух, осліп. Очі Амадіс розширилися, заповнили світ, нескінченність. Стали безоднею. Безодня кликала, манила, обіцяла.
— Амадіс, — простогнав Піфагор.
Він ступив у безодню…
Полум’я вже сягало неба…
notes
1
Аїд — у еллінському міфологічному пантеоні бог підземного царства мертвих.
2
Піфія — жриця-пророчиця у Дельфійському храмі бога світла Аполлона.
3
Олімп — гора у Фессалії, на якій, як вважали древні греки, живуть боги Зевс, Гера, Афродіта, Гермес і т. д.
4
Гіматій — верхня одежа у греків, накидка, плащ.
5
Містерія — втаємничена драма, священне дійство з участю міфічних персонажів.
6
Борей — бог північного вітру.
7
Тартар — у грецькій міфології безодня у підземному царстві, де панує Велика Ніч і куди бог неба Уран поселяв своїх потворних дітей, а Зевс замкнув переможених титанів. У Тартарі знаходяться корені землі й моря, всі кінці й початки.
8
Фаетон — у грецькій міфології син Геліоса, бога Сонця. Фаетон попросив у батька дозволу проїхатись у його колісниці, запряженій крилатими вогнедишними кіньми, та не міг їх стримати, і вони, наблизившись до Землі, ледь не спопелили її. Зевс блискавкою знищив колісницю, і Фаетон загинув.
9
Гема — невеликий різьблений камінь з рельєфним зображенням.
10
Драхма — грошова одиниця у Елладі.
11
Протей — у грецькій міфології морський бог, безсмертна і мудра істота, яка могла віщувати майбутнє. Міг набирати різного вигляду, тому був невловимий.
12
Кронос(Хронос) — титан, наймолодший син бога неба Урана й богині землі Геї, батько бога Зевса. Його ім’я поступово злилося з назвою часу хроносом.
13
Фатум — доля.
14
За уявленнями прадавніх греків, Харон — перевізник душ через ріку Ахерон у підземному царстві Аїда.
15
Адонаї — одне з імен бога Яхве, верховного божества в іудаїзмі.
16
Ойкумена — коло землі, відоме еллінам, яке вони вважали всесвітом.
17
Язичниками іудеї називали інаковірців.
18
Xорив — гірське пасмо в Єгипті, де нібито легендарний Мойсей вперше побачив бога.
19
Орфічні містерії — таємнича посвята у храмах, де проповідувався культ міфічного Орфея чарівного музиканта й мудреця.
20
Озіріс — син богині неба Нут, володар потойбічного світу, батько сонячного бога Гора.
21
Ієрофант — старший жрець у єгипетських храмах.
22
Мінотавр — людинобик, якого цар Мінос поселив у Крітському лабіринті. Греки регулярно посилали для нього данину — семеро дівчат і юнаків. Герой Тесей подолав чудисько, вибравшись з лабіринту з допомогою нитки Аріадни, доньки Міноса.
23
Йога (інд.) — єднання, зведення докупи. Древній мудрець Патанджалі розробив це вчення про спеціальні психофізичні вправи, при яких людина розвиває нетрадиційні здібності єднання з природою. Розрізняють кілька йог — раджа-йога (царська), карма-йога (праця), хатха-йога (фізичні вправи).
24
Ріші — святий, мудрець.
25
Садху (інд.) — аскет, подвижник.
26
Дева (інд.) — боги, небесні жителі.
27
Ашрам (інд.) — школа, притулок для навчання йогів.
28
Гуру (інд.) — наставник, учитель.
29
Асури (інд.) — демони, супротивники девів, богів.
30
Кальпа (інд.) — мільйоннолітні цикли розвитку природи.
31
Карма (інд.) — закон причин і наслідків, що тче людську долю.
32
Браміни, кшатрії, шудри — касти жерців, воїнів, трудящих в індуїзмі.
33
Аватара — земне втілення бога Вішну, небесний посланець.
34
Ману, Рама — древні міфічні законодавці індуїзму.
35
Двічінароджений — титул браміна.
36
Парія, чандала — найнижчі касти, недоторкані.
37
Крішна — втілення Вішну, міфічний герой багатьох легенд.
38
Кшатрій (інд.) — каста воїнів у індуїзмі.
39
Майтрейя — легендарний учитель грядущого, при якому, як вірять народи Сходу, настане епоха миру й любові для всіх народів землі.
40
Вакх — у греків бог виноробства, веселощів, свят.
41
Діоніс — бог світла в римській міфології (гр. — Аполлон).
42
Європа — вкрадена Зевсом дівчина, її ім’ям названо материк.