Сховала в чемодан гербарії.
Коли це — зирк на стіл: нема плескатого камінця.
Де ж він? Може, в шухляду поклала?
Висунула шухляду, одну, другу… Дивина! Куди міг подітися?..
Задумано підступила до вікна, подивилась услід школярам.
Вони з веселим гомоном ішли понад річкою. Спереду дівчата, за ними хлопці.
Враз Микола Петренко відстав од юрби і щось кинув з усієї сили у воду. Не встигло в річці булькнути, як він зірвався з місця і побіг доганяти однокласників.
Валентина Михайлівна тихенько засміялась і широко розчинила вікно.
В кімнату війнув весняний свіжий вітерець, долинули дитячі голоси.