Що він казав?"
"Я з ним не балакала".
Олег знову кидав камінці в Полтву, якої не було. Ми довго мовчали, а потім він заговорив якось так тихо і хрипко, як після крику:
"Пива б йому занести…"
"Я вже занесла… Слухай, а він тобі казав про якусь дівчину, яку звали Софія?"
"Софія? Його сусідка? Та він її любив. Із дитинства. Тільки... якось... усе сказати не встигав..."