Як нападеться тоді ж дяк на господаря: "Чи ти не дурний, чи ти не скажений? Як-таки ти міг повірити, що горщик сам, без вогню й без жару, закипить? Та тебе ж той пройдисвіт обдурив!.."
А чоловік все дивиться на горщик, все щось потихеньку шепче та дожидає...
Коли се жінка обізвалася:
— Ой, чоловіче! Та се ж, мабуть, тебе той самий пройдисвіт одурив, що й мене, бо я бачу — он де й хрестичок збоку на горщику, той, що я надряпала, як на возі в куми клала, щоб не замішався мій горщик з куминими горщиками!..
— Оце халепа! — проказав чоловік.— А скажи ж мені, який він на вроду, той дурисвіт?
— Та ніби трохи рудуватий, і ніс кривий.
— Так, він і є: рудуватий, і ніс кривий...
Дяк став реготатися, а чоловік усе дивиться на горщик.
— Ну, що ж, чоловіченьку,— каже жінка,— оце ж ти від мене підеш, то вже коли той горщик не варить сам, дай я розпалю в печі та зварю кулешику, щоб ти хоч попоїв зо мною наостанку!
— Е, ні, голубко! — мовив на те чоловік.— Тепер вже я не покину тебе й не піду нікуди, бо виходить, ми з тобою зовсім до пари: обоє рябоє!