Його голова не держалася на в'язах i хилилася додолу, мов у мерця.
— Бiжiть по воду! — командував далi Валько i ще раз поглянув на Мирона.
— То що за хлопець? — спитав вiн.
— Мирон, — вiдповiв "ц е н з о р", найстарший вiком i найдужчий силою в класi, котрого отцове настановили наставником над товаришами.
— Що за один? — питав далi Валько.
— Одного хлопа син з Н...
— Хлопський син! Тьфу, якого бiса тим хлопам пхатися сюди! — проворкотiв Валько. У нього вiдлягло вiд серця. Вiн зачав був трохи побоюватися свого вчинку, але хлопський син, — значиться, можна його бити i зобиджати, як хочеш, нiхто за хлопським сином не впiмнеться * (* Впiмнутися — заступитися.).
Валько не помилився в своїй рахубi * (* Рахуба — розрахунок.). Нiхто не впiмнувся за хлопським сином. Нелюдський поступок учителя-економа уйшов йому гладко, так, як i многi його нелюдськi поступки. Тiльки в серцi хлопського сина вiн не пiшов гладко, а стався першим насiнням обурення, погорди i вiчної ворожнечi против усякого неволення та тиранства.