Ні... де ж воно?.. То шумить очерет над річкою, плюскотять хвильки, цілуючи білий пісковатий берег, зітхає зозуля в лузі... Він у воді... поринає глибше, глибше... Дно... тиша... спокій... Нічого немає довкола, опріч води... немає й його... зосталась тільки сама свідомість, саме "я"...
Вітер дужчає й крутить снігом... Пікапа хропе й дрімає...
— Ей, рукоятчик!..[6] Хто на породі?[7]
Із будинку вийшов на вал сердитий штейгер в шинелі з піднятим смушковим коміром.
— Лаврін Сердешний, ваше благородіє!
— Де ж він, с... син?.. Ей, ти, Сердешний!
Тихо... Штейгер іде на спотич по рейках, підходить до шкапи, котра тихо рже, почувши людину.
— Ти! спиш?.. ей! Иш, економію завів! Чуєш?.. Підводься та підтягай вагончики! — кричить над вухо старому штейгер і сіпа його за плече.— От іроди!.. І як воно спить на отакім собачім холоді?.. Чуєш?., чи тобі позакладало?!
Тихо, ні звуку, тільки вітер гудить...
— Та він замерз, чорт старий!.. Ей, хто там? Люде!.. Бач, не знайшов іншого місця пропасти, собака!..
Це була остання подяка старому за його працю...
[1] На-гора — з шахти нагору.— Приміт. авт.
[2] Забойщик — шахтар, що рубає вугілля.— Приміт. авт.
[3] Упряжка — день праці, упряжечно-поденно.— Приміт. авт.
[4] Стойка — дубова підпора.— Приміт. авт.
[5] Кайло — знаряддя, котрим шахтарі рубають вугілля.— Приміт. авт.
[6] Рукоятчик — шахтар, котрий зверху, біля ствола, доглядає за спусканням та підійманням кліток, а також лічить, скільки робітників спускається в шахту і, скільки вагончиків вугілля підіймається з шахти нагору.— Приміт. авт.
[7] Порода — глей; хто на породі? — хто на глею? — Приміт. авт.