Аще же обращен будет не медвіжя рода человік, вносящ таковия превратния вещества, то книги і ідеї єго предадутся поруганію Кербера, а мужа такова ізбити і посрамлена в ланіти і всю ізгнати от обители сей.
Указаніє, како подобаєт бити Керберу привратну.
I. Керберу привратну обители сей подобаєт бити неумолиму, неустрашиму і неуязвиму, да відаєт вся земля рутенськая, яко медвіжей обители блюститель єсть.
II. Всяк входящ і ісходящ не мимо ідет, дондеже не істрясти і не ізсмотрити Керберу вся порти і все платіє їх, аще ли превратноє, что не обрітаєтся; єлика аще возможет взимати от них во пінязіх, хлібіх і прочих приносимих, да взимаєт безвозмездно.
III. Со медвідьми обращатися Керберу благоволительно і умильно, да не нашедше, розтерзають єго.
IV. Со человіки і чужестранци обращатися Керберу подобаєт непочтительно і неблагоподобно, зане народ строптив єсть і да не ходят во обитель сіу".
Се вірна і докладна відпись того цікавого і важного документа, котрий, очевидячки, становить тільки одну частку більшої цілості. Для доповнення моєї описі додам, що під приведеними тут письменами находилася підпись, запевно якогось царя або праводателя, котрого, однако, я ніяк не міг прочитати. Судячи по грубих і незнаних карлючках того письма, я думаю, що воно походить з дуже давніх часів, коли ще люди ліпше вміли просадити другого на рожен або спекти у вогні, як підписати своє ім'я. Я настаю з цілов ученов повагою на тім, що тот підпис відноситься до часів ханаанських.
V
Як через перші два входи протискається чоловік у мимовільній дрожі і непевності, так при третім, по перечитанню наведеного документа, тоті симптоми переходять у цілковитий страх в товаристві дилькотання литок і холодного поту. Чоловік чує, що вступає в медвежі печери, де, помимо довголітнього дресування, звіряча дикість зовсім не злагіднена і де, крім того, само право приписує на нього, як чоловіка, дивитися косо, з вишкіреними зубами, обходитися з ним неблагоподобно, а в разі охоти "прогнати ізбитого і посрамленого зіло". Признаю сам, що тоті неприємні чуття збудилися при першім приході і в моїм серці, але се було тільки доти, доки, відкривши і розаналізувавши допотопного духа Сморгонської акад[емії], я не переконався о великій мудрості сеї установи. Головна признака того духа є: "Стій, не рушайся, а хочеш конче рушатися, то радше взад, як уперед!". А знаючи нахильність чоловічу до змін, до поступу і других того роду дурниць, зваживши заразом, що під їх впливом і медведі могли би по якімось часі збунтуватися і забагнуги зближення до людей, що, як сейчас побачимо, зовсім противне цілі їх дресування, побачимо ясно, що єдиний мудрий спосіб поступування в такім разі — не допустити в самім зачатку науки медведів до сходин з чоловічим родом.
В середині катакомбів на кождім кроці, на кождім поступі все пригадує, що се медвежа яма. На землі клапті соломи, запевно з берлога, стіни подряпувані межвежими кігтями, певно медведята герштикалися. Але дещо нагадує також, що се академія, — хоть тільки для медведів, а все-таки научний заклад. А нагадують се вікна, загратовані сильно залізними штабами (у декотрих навіть шиби є, тим цікавіші, що, судячи по їх подобі і роботі, можна віднести їх до часів майстерства єгипетського), ліхтарні, у котрих три рази до року світиться, і чорні таблички над дверима кождої клітки. Сесі загадочні таблички довго не давали мені спокою, бо я ніяк не міг доміркуватися, до чого або від чого вони? Правда, на кождій табличці було по кілька червоних печаток, однако ж, мимо найстаранніших студій, не мож було з них нічого вичитати, бо не мож було вважати їх ні письмом ієрогліфічним, ні ієратичним, ні клиновим. Доперва пізніше на одній такій табличці удалося мені відкрити велику квадратову карту, подібну до описаної карти при вході, записану від ніг до голови. Аж тоді я догадався, що на кождій табличці, над кождою кліткою була така сама карта, а медведі, в звичайнім вандалізмі, поздирали тоті карти і ужили їх на звісну потребу. Як же я врадувався, відкривши і прочитавши той преславний пам’ятник, і як пожалував, що медведяча дикість понищила прочі його копії, котрі могли б бути оздобами найславніших музеїв і бібліотек. Я подаю тут його докладну відпись і надіюсь, що зміст його до самого дна роз’яснить усю глибину галицької медведячої породи.
"Сіє єсть містопребиванія медвідей.
Указаніє, како подобаєт бити медвідю.
I. Первоє убо відати всякому от рода медвіжя, яко звір хищен есть і жити і питатися імат от м’яса і крові человік даже до кончини день своїх.
II. I абіє відати всякому медвідю, яко работою і потом лица человіческа держатися єму. Сего ради кто от медвідь прикоснеться рабині либо черной, либо білой, із сонмища медвіжя ізгнан і к митарем і садукеєм сопричтен будет.
III. Терзаніе і грабленіє человік, поруганіє їх жен і дочерей і всяческоє требленіє рода сего медвідем и чадом їх благодатію свише разрішається.
IV. I абіє разрішається, і повелівається свише сокрушеніє і разтерзаніє правди, поруганіе чесноти, посрамленіе і низвращеніє совісті і совершенноє разрушеніє разума і науки.
Указаніє, како подобаєт пребивати м[едвідю] в обителі сей.
I. Первоє — убо медв[ідю] подобаєт ясти, пити і сном сладким почивати, не розмишляя, зане іниї работают на него і пекутися о блазі єго.
II. Подобаєт же медвідю от чтенія всяческого воздержатися, да не духом строптивим, гордим і біснующим одержим будет.
III. Подобаєт же медвідю упражнятися в риканії і козлогласованії, яко глас сей уши нечестивих оглушаєт і разум умерщвляєт.
IV. Подобаєт же упражнятися медвідю во долгодіянії і картогрательстві, яко діла се і богоугодния суть і мислі нечестивия із голов ізгоняют.
Указаніє, како пребудут со собою медвідеве мнозі.
I. Медвідеве мнозі, собравшеся, да не глаголют во привітствіє себі "Добрий день" іли "Здоров, брате", но токмо, яко подобаєт медвідем, "бумжурн" да повідают.
II. Глаголюще, да глаголют о вчерашніх яствіїх, іли о завтрішніх питіїх, іли же о дівицях-медвідицях і о імінії їх, іли о євреїх, у них же пінезей іспросят, но глаголати о книзіх, писаніїх і мислях міра сего свише запрещаєтся.
III. Аще же ниче оже глаголати іміют, да рикают совокупно іли убивают і терзают друг друга іли папіроси, от табака сотворяще, сожигают во ізбіх своїх і прочая діла богоугодная да творят.
IV. Аще же кто от медвідь обрітется строптив іли книголюбив, іли мислем запрещеним предан, іли долгоспанію, і многояствію, і многопитію противен, іли како-либо указаній їх не соблюдаєт, такого обрітше, прочіе медвідеве істерзана і ізбита во ланітіх да приведут начальству, оноє же, предав такова наказанію і поруганію язик сморгонських от обители сей ізженет со стидом".
I під тим документом була така сама, як під вищезгаданим, підпись якогось незнаного ханаанського царя.
_____________________
* Собака Цербер (лат ).— Ред.