Але хто?
Хто махнув чорним рукавом на бідняцькосередняцьке село Ялканку?
Хто його чорною кішкою наполохав? Знаєте хто? Баба Сасоїха!
Коли були ми в селі Богодарівці, летіла сорока. Я й запитав:
— Сорокобілобоко! А хто зглазив село Ялканку? А сорока мені потихеньку:
— Кррр! Баба Сасоїха.
І розповіла мені сорокабілобока такої чудасії, що й досі мене аж на кольки бере.
Живе собі в селі Ялканці баба Сасоїха.
Дуже богові вгодна і дуже преподобна ялканська баба Сасоїха.
Коли інші села збираються, щоб обговорити та порадитись, як до нового життя, до колективного, стежку протоптати, баба Сасоїха війне спідницею — і вся Ялканка біжить до церкви за бабою Сасоїхою.
Як тільки села візьмуться, щоб з церков щось корисне для людей зробити, — біжать од баби Сасоїхи з підписним листом по селу Ялкакці.
— Підписуйтесь, православні! Та не можемо;х ми без церкви, та не можемо ж ми без батюшечки з матушечкою!
І йде Ялканка за бабою Сасоїхою!
У інших селах за проводирів уважають Леніна, Маркса, Енгельса, Петровського, Чубаря, а в селі Ялханці — "вождь" баба Сасоїха.
Отака Ялканка! Отаке село є в Богодарівській сільраді, Барвінківського району на Ізюмщині.
А скільки ж їх, бабів Сасоїх, у нас на Україні на Радянській! Це ж вони:
— Та не йдіть у ту камунію! Та ж знаєте, людоньки добрі що? Та забиратимуть у вас діточок ваших манісіньких — і в кінські ясла. Як тільки вилупиться немовляточко, так і в ясла! І буде ж воно, голісіньке, в січці та в полові перекидатися!
Це ж вони:
— І правильно ж, правильно сказано у святій біблії. І зберуть народ докупи, як овець, а тоді налетять зверху рапланами з бомбами — і на порох! І ходитиме богородиця по тому поросі та гіркогірко плакатиме!
А як виїздили ми з села Богодарівки, летіла за нами сорокабілобока, підлетіла до мене та тихенько на вухо:
— Кррр! Кррр! А чи не придивлялися ви, товаришу, до баби Сасоїхи? Чи не виглядає в неї зза коміра чи зпід спідниці таке собі товстртовсте червоне обличчя, що "кашляло" колись десятин на півтораста? А мо, те лице в камілавці та в рясі?
— Придивлялися, кажу, сорокобілобоко! Хай ще сільрада з районом придивиться! Бо коли б не довелося перейменувати село Ялканку на село Сасойку!
І будуть тоді скрізь колективи імені Маркса, і Леніна, і Шевченка, і Петровського, і Чубаря, а посередині лежатиме село Сасойка…
І питатимуть прохожі й проїжджі:
— Хто ж у вас вождь, бувші ялканці?
— У нас вождь — баба Сасоїха! Весело буде!