Сидимо, куримо. Коли це:
— Р-р-рятуйте!—крик з озера: — Пер-рекину-лась! Равненія потеряв!
— Бреди, — кричу, — до берега!
— Не вибреду! — кричить. — Мулько! Ми з Йосипом Євдокимовичем на човна — і до бочки...
Під'їздимо, — бочка плаває, а приятель усе чогось поринути хоче.
— Чого ти ніби пірнути хочеш? — питаємо.
— Р-р-р-ушниця пірнула!
— Ну, вилазь уже на човна!
— А р-рушннця?
— Потім рушниця!
Витягли ми його на човна, транспортували до берега. Сів він під копицею, зубами цокотить.
А тут уже й сонечко виткнулося...
Роздягся Йосип Євдокимович, сів на човна, поплив на те місце, де стояла бочка, зліз з човна, побродив трохи й витягнув рушницю.
— Чого тебе, — питаю я в приятеля, — чорти перекинули?
— Ба-ба-ба-ла-лансу не вийшло!
— Ну, випий, то зігрієшся, в тебе ж там є? — кажу йому.
— Нема!
— Пірнула?
— Ні, до того, як перекинувся, пірнула!
— Ага! Розумію! — кажу.
А гуси летять, а гуси легять!
І все на те місце, де була бочка, сідають.
— Ну, що ж далі? — питає приятель.
— Кричи, — кажу:
Гуси, гуси, гусенята, Візьміть мене на крилята Та понесіть до матінки.
— До матінки, — каже він, — далеко! А от якби на піч!
1950