А далі говорить: "Що з тобою поробиш, ось скінчу роботу і підемо".
— Ага…
— Ну, скінчив батько роботу, і ми пішли до кривої верби. Батько й каже: "Коли кінь у шумило впав, то до цієї верби його течія приб'є". Він зна-ає!
— Він зна-ає! — стверджує і Альошка
— От батько роздягнувся і ну пірнати. Впірнав, впірнав і витяг Золотогривого.
— І витяг! — плескає в долоні Альошка.— От здорово!
— А що ж, не здорово, скажеш? Вчора ми його цілісінький день сушили. Тільки він трохи подряпався об каміння. Батько каже: "Подряпини не біда, бо він бойовий кінь…"
— Не біда,— радісно погоджується Альошка.— 3 подряпинами навіть цікавіше. Ну, ходімо швидше.
І вони наввипередки помчали до свого Золотогривого.