Вона була живим доказом ефективності всіх моїх методів навчання, бо досягала результатів, яких вона прагнула, дуже швидко і в усій повноті. Справді так і має бути, коли учень так палає бажанням і настільки розумний, як моя коштовна учениця, моє щастя, моя кохана Пуджа.
За два роки занять Пуджа сягнула рівня просвітлення, на здобуття якого волхви зазвичай витрачають десятиліття. Вона стала справжнім мудрецем, при чому таким мудрецем, якого досі ніколи у світі не було: мудрецем-дівчиною сімнадцяти років.
Одного разу Пуджа прийшла до мене на заняття разом зі своїм батьком. Він мав спантеличений вигляд, на що я йому відразу вказав, спитавши, в чому причина його розгубленості.
— Ведвіде, з того дня, коли я став батьком цієї дівчинки, я регулярно маю такий вигляд. Це янголятко вміє спантеличувати, та ще й як. Цього разу воно видало мені таке, що я сам ніяк не можу це розв'язати. Вчора вона сказала мені, що хоче заміж. Я сказав, що тоді потрібно влаштувати сваямвар, на що вона відповіла мені, що, якщо буде сваямвар, вона запросить на нього лише одну людину і відразу покладе на її голову вінець обранця. Я спитав, хто ця людина, на що Пуджа відповіла: "Ведвід". Я кажу: "Донечко, люба, Ведвід — волхв. Волхви ніколи не змагаються на сваямварах. Сваямвари існують лише для кшатріїв". "Так, я про це знаю. Через це сваямвар не потрібен, татусю. Просто видай мене заміж за Ведвіда", — каже моє янголятко. Я їй: "Кшатрії видають своїх дочок лише за кшатріїв". А вона: "Це зазвичай. Але бувають виключення. Ніщо не забороняє тобі віддати мене заміж за Ведвіда". Я кажу: "Доню, ти його кохаєш?" Каже: "Так". Я: "А він тебе?" "Він мене обожнює, татусю", — відповідає Пуджа. "Він тобі про це сказав?" "Ні. Та й не потрібно казати про те, що і так видно. Я ж розвинула в собі бачення риши", — каже мені моя донечка. Вона мене геть заплутала, тож я не знаю, що мені робити. Ось прийшов до тебе за порадою, — розповів про свою проблему Суреш.
Під час цієї промови її батька Пуджа, чарівливо усміхаючися, дивилася на нас з ним поглядом мудреця, який знає все минуле, теперішнє та майбутнє і через це ні про що не хвилюється, а залишається цікавим спостерігачем того, як неминуче здійснюється доля.
— Суреше, твоя дочка має рацію. Ти можеш без вагань робити все, що вона каже. Я як її вчитель, підтверджую, що Пуджа здобула мудрість, яка дозволяє їй не тільки самостійно вирішувати свою долю, а й давати слушні поради всім, хто їх потребує, — відповів я своєму майбутньому тестю.
— От як! Ну гаразд. Тож як мені тепер діяти, щоб усе було у згоді з правилами та законами нашого народу? — спитав він.
— Останній місяць Пуджа розпитувала мене саме про всі нюанси арійських правил і законів, які стосуються того випадку, коли дівчину з кшатрійського роду видають заміж за чоловіка з роду волхвів. Я навчив її всього, що потрібно знати для влаштування такого шлюбу. Просто слухай її та роби так, як вона скаже, — відповів я Сурешу, який уже вийшов зі своєї розгубленості та починав тверезо оцінювати ситуацію.
— Ну звісно! А як же інакше?! За кого ж ще мені віддати оцю мою донечку-мудреця?! Лише за мудреця! Дійсно! Все правильно! Як я сам раніше про це не подумав, — озвучував сотник свої думки, коли Пуджа підійшла до нього, обняла його за шию, цьомнула в щоку і сказала:
— Татусю, ти найкращий тато у світі. Я тебе дуже-дуже сильно люблю. Я все тобі розповім, як правильно влаштувати мій шлюб з моїм коханим мудрецем, з моїм коханим учителем, з моїм щастям, з моїм життям.
Коли Пуджа муркотіла цю низку епітетів на мою адресу у вухо свого батька, вона дивилася на мене таким солодким поглядом, що я відразу побачив, скільки щастя чекає на мене в моєму подружньому житті з моєю неймовірною коханою, яку я так неймовірно обожнював. Я побачив маленьких мудреців, які в нас народяться та ростимуть, ставлячи нам щодня безліч запитань, на які ми даватимемо їм досконалі відповіді, як вони радітимуть постійним відкриттям таємниць життя і ділитимуться ними одне з одним. Їх в нас буде троє: два хлопчики та дівчинка.
Така специфіка життя волхвів: ми все про нього знаємо, нема непередбаченості, інтриги, ризику, гострих вражень. Все визначено, стабільно та зрозуміло. Але наше щастя від цього не стає меншим.
Написано Ведвідом і додано до Книги Роду Поліських Волхвів