Тоді я почав міркувати:
"Найгарніша у світі дівчина вважає себе невродливою. Як це може бути?" Щоб з'ясувати це, я сказав:
— Оресто, не ображайся на мене і не йди. Я зараз просто намагаюся зрозуміти дещо, що мені незрозуміло. Будь ласка, допоможи мені в цьому. Дай відповіді на мої запитання, які я тобі поставлю. Просто конкретні, чіткі відповіді на мої запитання. Добре?
— Добре. Запитуй.
— Ти вважаєш себе невродливою?
— Так.
— Чому?
— Бо це так і є.
— Що в тебе не гарне?
— Це якесь безглузде запитання. Бо ти ж сам бачиш.
— Повідомляю тобі: я бачу ідеально, досконало прекрасну дівчину, яка своєю вродою затьмарює всіх красунь, що живуть у цьому світі. А що тобі здається негарним у твоїй зовнішності?
Я не цитуватиму вам наступну частину нашої розмови, зміст якої стисло можна звести до того, що ми з Орестою розглянули всі деталі її зовнішності і з'ясували, що майже все в її зовнішності мало цілком протилежні якості від тих, які, згідно з її переконаннями, роблять дівчину гарною. І на думку Орести, ці "жахливі вади" цілком знецінювали те, що в ній було красивим, і тому вона була "гидкою потворою". Я ж зі свого боку повідомив їй, що кожна деталь її зовнішності відповідає моєму баченню того, що є еталоном досконалої дівочої вроди.
Обговорюючи ці факти, ми обидва дійшли висновку, що не існує об'єктивних критеріїв, на які б ми могли спертися, щоб визначити, чиє бачення є істинним, а чиє оманним, і врешті-решт зійшлися на тому, що це питання цілковито суб'єктивне. Ця тривала високоінтелектуальна розмова відкрила мені очі на реальність того, що насправді я не можу стверджувати, що Ореста об'єктивно є найгарнішою дівчиною у світі, бо об'єктивно найгарнішої у світі дівчини апріорі не може існувати. Я можу лише стверджувати, що Ореста є найгарнішою дівчиною у світі для мене, що вона є еталоном краси в моєму особистому естетичному сприйнятті.
Раніше я ніколи не замислювався над цим, але тепер мені стало ясно, чому, за рідкісним винятком, переможниці конкурсів краси не здавалися мені дуже гарними. А тепер зрозумів: бо їх обирав не я.
— Дякую тобі, Оресто, за те, що ти допомогла мені провести дослідження, в результаті якого я зробив дуже цікаве відкриття.
— Це я тобі дякую, Оресте. Відкриття, яке зробила я, для мене просто доленосне. І тепер я вірю і в чарівні казки про принцес та принців, і в Санта Клауса.
— Сподіваюся, що мені вдасться допомогти тобі повірити і в любов.
— Я дуже хочу, щоб тобі це вдалося.
І мені-таки вдалося.
— Мамо, якщо кожна дівчинка — принцеса, то, коли вона виросте, як призначений їй долею принц впізнає її, щоб одружитися з нею? — якось спитала наша донечка, коли Ореста збиралася проспівати їй на ніч свою нову колискову. Вона вже наслухалася від мами багато чарівних казок про принцес та принців і намагалася на їхній підставі зрозуміти, як влаштовано світ.
— Його очі, його бачення, його сприйняття створені так, що він бачить те, чого не бачить більше ніхто: він бачить, що вона — не просто принцеса, а принцеса всіх принцес, що вона — Міс Усесвіт у його всесвіті. Тож він ніколи не сплутає її з жодною іншою принцесою.
— Значить, кожна дівчинка — Міс Усесвіт? Так, мамо?
— Так, донечку.
— Тоді для чого потрібні конкурси краси?
— Люди часто роблять багато різних дурниць. І конкурси краси — одна з них.
— Я так і подумала: вони некорисні.
— Вони навіть шкідливі, бо вводять в оману дівчат, яким мами не розповіли про це.
— А ти мені розповіла. Дякую тобі, мамо!
— А мені про це розповів твій тато. І потім зробив моє життя чарівною казкою.
— Моє життя теж чарівна казка, мамо.
— Звісно, моя люба. Така властивість чарівних казок: вони поширюються на життя тих, кого торкаються. Тож, живучи в чарівній казці, ти робитимеш чарівною казкою життя всіх, кого ти любиш.
— Дякую тобі, мамо, що ти мене любиш. Я тебе теж люблю.
— Чудово, що ти в мене є, моє щастя.
— Твоє щастя — тато. А я — твоє маленьке диво.
— Ти теж моє щастя.
— Я — твоє маленьке диво і твоє щастя. А ще я — принцеса всіх принцес і Міс Усесвіт мого принца, якого я зустріну, коли прийде час.
— Так, доню. Ти така маленька, а вже розумієш, як влаштовано світ. А тепер заплющ свої оченята і слухай колискову. Це нова. Ти такої ще не чула...