На цьому ви й зіграєте. От вам чарівні люстерко і гребінець. Будьте з Бабою Ягою якомога ніжніші, лагідніші й водночас використайте ці предмети для знищення злих чарів Баби Яги. Зробіть так, щоб вона взяла до рук гребінця й люстерко — їх сила здолає злі чари старої. Та будьте пильні. Якщо Баба Яга викриє ваш задум, то завиграшки знищить вас!
Мудрець Розуман простягнув Принцесі гребінця й люстерко.
— Ідіть і нікуди не звертайте, невдовзі ви зустрінете двох хлопців-чарівників.
Вони допоможуть вам у скруті, стануть справжніми друзями. Щасти, Іванно!
Не бійтесь, я пильно стежитиму за вами і, в разі потреби, допоможу.
По цих словах Розуман зник.
А Принцеса Іванна пішла далі.
Розділ п’ятий
в якому з’являються юні чарівники Лесик Веселесик і Андрійко Фантазер. Слова Мудреця справджуються
Вони з’явилися так несподівано і раптово, наче з-під землі виросли. Ще мить тому дорога була безлюдною, порожньою, аж ось…
Принцеса дуже здивувалася, коли раптом перед нею з’явилися двоє хлопців. Один усміхнений, дивакуватий, в яскравому, наче клоунському, костюмі. Другий теж наче циркач, тільки схожий на фокусника, ілюзіоніста — в циліндрі, загадковий, замріяний.
Він першим і привітався.
— Здрастуйте, Принцесо!
— Здоровенькі були! — весело підхопив "клоун".
"Звідки вони знають, що я Принцеса?" — подумала Іванна.
Дівчина чемно привіталася:
— Здрастуйте, панове! А хто ви такі будете?
— Ми — чарівники, — відрекомендувався "клоун". Мене звуть Лесик Веселесик. Я своїми жартами всіх веселю.
— А я — Андрійко Фантазер. Все, що я собі уявляю, одразу з’являється, — представився другий.
— Так не буває, — заперечила Принцеса, — навіть у казках!
— Не вірите, то зараз перевіримо.
Фокусник змахнув циліндром, і враз…
Враз дорога зникла. Принцеса опинилася у величезній залі з високою стелею, блакитною як небо. Грала музика, в залі кружляли в танці дами і кавалери в розкішних убраннях, яких Іванна ніколи не бачила на балах у своєму королівстві.
Біля неї з’явився красень Принц. Він вклонився.
— Дозвольте, Принцесо, запросити вас на тур вальсу. Будь ласка!
Принц промовив це з таким жагучим благанням, що дівчина не змогла відмовити йому, і тільки кивнула на знак згоди. Він поклав руку на її талію, і вони закружляли у вальсі. Аж раптом зникли всі дами й кавалери. У залі танцювали тільки Принцеса з Принцом.
— Хто ви такий, як вас звати? — тремтливим од хвилювання голосом спитала Принцеса.
— Я — принц Орландо.
Та більше він нічого не встиг розповісти про себе. Раптом все зникло. Принцеса знову стояла посеред дороги, а біля неї — юні чарівники.
— Впевнилися? — запитав Андрійко Фантазер.
— Так-так! Пробачте, пробачте! А куди ви йдете?
— Туди, куди й ви, — хором відповіли обидва. — На Казкове Телебачення.
— Так, я йду туди, — сказала Принцеса. Мені повідомили, що Казкове Телебачення захопила Баба Яга. Вона заборонила всі хороші передачі, влаштувала своє телебачення і показує по каналу "Бабах-Бабах" самі бойовики. Там суцільні погоні, стрілянина, бійки й убивства. Навіть у мультиках ллється кров! Мені про це розповіла Фея Книжана. Треба негайно рятувати наше Казкове Телебачення. Пропоную піти разом. Тільки ви мені не заважайте, будь ласка!
І вони пішли до гори, на якій здіймалася вежа Казкового Телебачення.
Розділ шостий
в якому Принцеса рятує Казкове Телебачення
І от перед ними будівля Казкового Телебачення.
Баба Яга щойно змінила вивіску. Замість "Казкове Телебачення" повісила вивіску "Казкове Телебабачення"
— Щось погано тримається, весь час падає — скрушно мовила Баба Яга. І пританцьовуючи, накульгуючи на кістяну ногу, заспівала:
Моє телебабачення
Велике має значення
Для виховання у дітей
Жорстокості і злості.
Мої постійні гості,
Мої кохані діти, —
Розбійники й бандити.
Щоб діти не сміялися,
А плакали й боялися.
Бабах-бабах! —
На глядачів Наводжу страх!
Аж раптом увійшла Принцеса. Вона була сама, Лесик Веселесик і Андрійко Фантазер сховалися за рогом будинку. Принцеса підійшла до Баби Яги і лагідно звернулася до неї:
— Щось у вас, бабусю, волосся скуйовджене. Можна, я вас причешу?
— Хто ти така? — спитала Баба Яга.
— Я в перукарні працюю, жінкам і дівчатам гарні зачіски роблю, красу наводжу.
— Мені ще ніхто в житті краси не наводив, — зітхнула Баба Яга. — Я взагалі не звикла, щоб мені хтось допомагав.
— То візьміть, — сказала Принцеса, — оці люстерко і гребінець. Подивіться на себе, причешіться.
— Що ж, давай, — зраділа Баба Яга, — спробую сама причепуритися.
Вона взяла в руки люстерко, гребінця — і враз затремтіла, скрикнула.
— Ой! Що це зі мною? Я пропадаю! Зникає моя чарівна сила!
Баба Яга тихо опустилася долі й лягла горілиць, схрестивши на грудях руки. І важко зітхнула. Це був її останній подих.
— Ой! — заголосила Принцеса. — Здається, я передала куті меду. Вона померла! А я ж не хотіла нікого вбивати!
І Принцеса заплакала.
У цей час з-за рогу будинку Казкового Телебачення вибігли Лесик Веселесик і Андрійко Фантазер.
— Що тут трапилось? Чого ви плачете, Принцесо? — в один голос вигукнули вони.
— Баба Яга померла… Це я винна. А я ж ніколи нікому не бажала смерті! Я тільки за допомогою чарівних сил забрала у неї злу чаклунську силу.
— Ну, Принцесо, якщо Баба Яга тепер не має злої чаклунської сили, ми можемо її оживити! — вигукнув Андрійко Фантазер. Тільки й ви нам допоможіть. Для оживлення треба не менше трьох людей, які цього хочуть. Такий чарівний закон. Повторюйте за мною:
— Уявляємо! Уявляємо! Оживляємо! Оживляємо!
Після того як вони втрьох проказали ці слова, Баба Яга розплющила очі й зітхнула. Хоча яка вона тепер Баба Яга? Свою злу чаклунську силу вона втратила і стала просто Бабусею.
— Ой! Я ожила! Тільки чогось сумління мене гризе. Щось я погане робила! Комусь зло чинила! Прошу вибачення!
— Вибачення ваше приймаємо, — сказала Принцеса. — Адже ви вже не володієте злими чарами, тому й Казковому Телебаченню не зашкодите.
І тут усі побачили, що вивіска "Казкове Телебабачення" зникла, а натомість яскравими кольоровими літерами засяяло "Казкове Телебачення".
— Ну от! — сказав Лесик Веселесик. — Тепер можна братися до роботи. Ану, Андрійку, зроби так, щоб негайно з’явилася Фея Книжана!
— Нема питань, — усміхнувся Андрійко Фантазер, — вже уявляю. Вже негайно викликаю!
І тут перед нашими героями постала Фея Книжана, усміхнена й радісна.
— Ой, як прекрасно! Тепер я можу готувати телепередачу "Світ книжковий — Світ казковий". І діти знову побачать на екранах своїх улюблених героїв: і лікаря Айболитя, і Алісу з Країни Чудес, і Пеппі Довгупанчоху, і Карлсона, що живе на даху, і Івасика Телесика, і Котигорошка, і багатьох інших героїв всесвітньо відомих казок та казкових повістей. А скільки веселих мультиків ми покажемо — адже діти так люблять саме мультики! Іще я розповім дітям про чудові книжки, які чекають на своїх читачів, щоб принести їм багато хвилювань і радості водночас.
— А ми, — сказав Лесик Веселесик, — разом з Андрійком Фантазером організуємо дітям чудовий телевізійний концерт з артистами цирку, а також незвичайні дитячі конкурси.
— Може і мені вдасться, — додала Принцеса, — вмовити мого друга, Мудреця Розумана, щоб він у пізнавальних передачах розповідав дітям щось незвичайне про рослини і тварин.
— А можна і мені взяти участь у якійсь передачі? — тихенько спитала Бабуся. — Хоча б у передачі "На добраніч, діти!"
— Авжеж! Авжеж! Різні веселі казочки розповідатимете, — усміхнувся Лесик Веселесик.
— А може, й ви, Принцесо, якусь передачу про незвичайні
пригоди і небезпеки приготуєте? — запитала Фея Книжана.
— Ні! — сказала Принцеса. У мене своя програма дій. Теж з пригодами і небезпеками пов’язана.
— Ну, тоді нехай вам щастить! — побажав Іванні Андрійко Фантазер. Принцеса попрощалася з усіма, а Бабусю навіть ніжно поцілувала.
І пішла…
Розділ сьомий
в якому відбуваються події, дуже страшні й небезпечні для Принцеси, але все закінчується добре
Та довелося Принцесі зупинитися. Вона стояла й розгублено роззиралася: куди йти? в який бік? Де Орландія? Уважно прислухалася, чи не чути голосу Мудреця Розумана.
Аж раптом налетіла така величезна зграя воронів-круків, що аж сонце собою затулила. Від зграї відокремився великий ворон, спустився на землю і враз обернувся на кремезного чолов’ягу в чорному однострої. Але замість носа в нього залишився величезний воронячий дзьоб.
— Пр-р-р-ивіт, прекра-красна Пр-р-ринцесо! — прокаркав чоловік-ворон. — Чекаєш свого Мудреця Розумана? Не з’явиться він, ми його в полон захопили, у Воронячий Ліс забрали і бородою до дерева прив’язали — не відв’яжеться. Дуже він балакучий, той Мудрець. Надто багато знає, нам заважає… А ти мені, кра-красуне, подобаєшся. Коли орландців переможемо, чарівну квітку, Жоржину-Веселину, знищимо, я на тобі оженюся. Будеш дружиною Каркарона. Буде на тобі чорна вороняча корона!
Принцеса з жахом слухала його, а тоді — де й сили взялися — схопила обома руками Каркарона за воронячого дзьоба і вигукнула:
— Не бути цьому ніколи!
І враз Каркарон знову обернувся на ворона, змахнув крильми і знявся в небо разом з Іванною. Він летів за чорною воронячою зграєю.
Каркарон міцно тримав пазурами Принцесу, а вона щосили стискала руками його дзьоба, не даючи навіть каркнути.
Аж долетіли вони до Синіх Гір Орландії.
Під горою точився запеклий бій. Ворони-круки обернулися на вояків-каркаронців у шоломах із воронячими головами, і напали на лицарів-орландців, на чолі яких стояв Принц Орландо. Всі орландці були в шоломах, прикрашених золотими орлиними головами. Вони відчайдушно обороняли свою країну. От-от орландці здолають чорне вороняче військо!
Аж раптом каркаронці знов обернулися на воронів-круків і полетіли геть, визнаючи свою поразку. Розлютований Каркарон випустив з пазурів Принцесу. Іванна впала і знепритомніла, а коли прийшла до тями, то була вже в обіймах Принца Орландо.
Він підхопив її на руки й ніжно пригорнув до себе. Принц і Принцеса дивились одне на одного так, як дивляться тільки закохані. Вони мовчали, та погляди їхні були красномовніші за будь-які слова. Потім сталося те, що завжди трапляється у таких випадках, — вуста їхні злилися в палкому поцілунку.
Розділ восьмий
останній, який за звичаєм більшості хороших казок закінчується весіллям і добрими діяннями
Принц Орландо легко — наче в нього виросли крила — поніс Іванну високо в гори, на Орлину полонину, де височів Королівський Палац.