І просто неба йому ночувати не хочеться, і до печери — невідь-куди — лізти неохота.
Але тут саме дощик став накрапати. Нічого іншого Горчику не лишилося — поліз він до печери.
Нагріб сухого листя — влаштував собі постіль. Банку з Русалонькою біля себе поставив, Кобурку пастися пустив.
Та й заснув.
А Грець тихенько з торби виліз, знайшов у печері вузенький хід — і давай тим ходом дертися. Дерся-дерся, дерся-дерся, аж доки до барлогу Того-Що-Печери-Риє не доліз.
Той-Що-Печери-Риє саме вечеряти збирався — юшку з кажанів доварював. Грець йому й каже:
— Ти тут різні смаколики викамарюєш, а там до тебе у печеру оттакенний лицарище заліз!
— Га? Де? Як? — розлютився Той-Що-Печери Риє. — Ану давай його сюди!
— Тобі треба — ти й бери, — каже хитрий Грець, та й чкурнув назад до лицаря Горчика у торбу.
Спить собі лицар Горчик, коли чує — якийсь гуркіт. Та ще й його хтось у бік копитом штурхає.
А це Кобурка його будить:
— Вставай швидше, бо нас камінням завалює.
Поки лицар схопився — вже пізно було. Завалило вихід камінням. Мацав він, мацав стіни — лише каміння навколо.
Сів лицар Горчик та й чухає потилицю:
— Що ж мені далі робити?
А тут з його торби Той-Що-В-Дуплі-Сидить жолудем викотився.
Викотився та й каже:
— Еге, оце й настала моя черга тобі перший раз у пригоді стати!
— У якій це такій пригоді? — питає лицар Горчик.
— Та у такій, щоб тебе з цього підземелля визволити! — каже Той-Що-В-Дуплі Сидить.
— Ну і що ти таке чарівне зробити можеш, щоб мене з цього підземелля визволити? — не вірить лицар Горчик.
— А ось дивися! — відказує той.
Дивиться Горчик — а Той-Що-В-Дуплі-Сидить вийняв з-за пазухи очеретинку, знайшов шпарочку в стіні і давай з очеретинки у ту шпарочку дути.
Дув-дув, дув-дув, аж захекався. А тоді взяв камінця та — кресь! — об нього Горчиковим мечем!
Я-ак бабахне за кам'яним завалом! Я-ак заверещить Той-Що-Пе-чери-Риє та я-ак дремене! Аж під ним уся гора захиталася.
А каміння розлетілося!
Бачить Горчик — якийсь прохід.
Ну що його робити? Треба якось вибиратися.
Полізли Горчик з Кобуркою через те каміння.
А Той-Що-В-Дуплі-Сидить знову жолудем перекинувся — і в торбу! А за ним і Грець, що теж було з торби виліз — подивитися, що там таке сталося.
Грецю дуже не сподобалося, що Той-Що-В-Дуплі-Сидить лицарю Горчику допоміг.
Узяв він тихенько жолудя і хотів з торби викинути. Але Той-Що-В-Дуплі-Сидить враз собою став.
Побачив Греця і каже:
— А ти тут що робиш і звідки взявся?
— А я той Грець, що мене до тебе оцей дрібний лицар послав!
— Та на якого ти мені греця здався!
— Га-га, — радіє Грець, — тепер я від тебе не відстану!
— Ще й як відстанеш! Ану, геть з торби!
— А дзуськи!
— То я тебе сам викину!
— А спробуй!
Почали вони у торбі вовтузитись. Грець у Того-Що-В-Дуплі-Сидить на голові плигає, а Той-Що-В-Дуплі-Сидить йому п'ястуки у боки тиче. Та так розплигалися, що торба стала підскакувати.
Лицар Горчик побачив і дивується:
— Що то таке з моєю торбою коїться?
Та кулаком я-ак дасть по торбі! У обох нечистих аж памороки забилися. Зіщулилися вони на дні торби й притихли.
А лицар Горчик далі поліз.
...