шукач ідеалів надмайбутнього,
житель поселень життів наступного,
душевного складу розширень багач.
ВСЕСВІТИ
Ви – математичної поезії
візії,
мільйони,
мільярди, трильйони,
і більше: форм життя у Всесвіті видимому,
і у всесвітах що поза ним невидимо,
можливо кращих
за нашу кульку реальності чи й гірших...
Коли моя душа набуде рис корабля
полечу зоряними віддалями,
досліджувати вас, долучатися,
до втілюватися,
вирушивши із закулісся життя:
через часопростори буття та небуття,
крізь безмежжя і довготривалості,
їх пустоти і наповненості,
смерті, та зародження,
самостійність та всеспіввідношення,
думками виростивши
та прихопивши – вірші
в і до душі
як ідейні дотичності до вас,
і як людські паралельні всесвіти...
Скільки ж їх оковидимих
і душеприхованих
всесвітів — Безліч!
Сутностей своєрідних, і сенсів поза сенсами — Безмір!
Яких зараз не можемо збагнути.
Бо наші всесвіти вийшли із чогось ще більшого,
незнайомо-невідомого,
де інші форми ніж життя
та смерть,
і виміри в них інакші,
перед нами вони розклали порожні аркуші,
і ручки задля зазначень нових русел
зробили із наших рук,
тож заповнюймо новим змістом простори,
наводьмо гармоній мости,
винаходьмо найяскравіші всесвіти щасть,
навіть будучи частками,
поки що малими,
у вибухах життів всесвітів,
та того що поза ними,
і далі, і від і до текстоматерії,
відкидаючи божевілля долі строф,
і приземленість людських катастроф,
виростаймо з поетів до вишуканих всесвітів,
та перетворюймось із всесвітів на ідеальних поетів...
***
На полях поетичних,
ідеями вседобра, з руки,
подібно зерну пшеничному,
засіяно видрук,
а сходити
і плодоносити
словесному уже в душах,
і перетворюватися у віршах
на харч,
що вдостач
безболісно
та безкривдно
усіх годуватиме,
і новоріки поезії спраглих напуватимуть,
бо Всесвіт створив людину,
а людина – вербальний космос,
де ідеальність винайдена,
як кращих всесвітів стос…
***
Література
як літер буття наступного туру,
над не писемністю змісту
з неосмисленого Всесвіту.
Віршованими
атомами,
в планетовтіленнях душі,
розширюємо межі –
новими живими світами,
а не лиш як віртуальними чи видрукуваними квітами.
Поетизація світу!
Висловлення нового всесвіту!
Віршами кроки у більше!
Доповнення до Божого, і гармонійно дальше…
Поетичноцентричність літератури:
це всещастя культура,
оновлені сенси,
словесні сенсори,
вдосконалень перезавантаження,
ідеалів посилання,
дорога центральна…