Далі він озирається і помічає, що його двоюрідний брат зблід і напружився. — Ти чого, Володь?
— Тсс...
— Та-ак... — В очах Серафима спалахують бісики, він вискакує з-за куща: — Кахи-кахи! Раз, два! Ей, карасики глухі, ви потрібні для ухи-и!
"И-и-и!" — повертає похмурий ліс дрібняки на здачу.
Дівча витріщилось на Серафима, як на чудовисько з озера Лох-Несс. А Серафим — у нього таки біс уселився! — починає танцювати і притупувати: "Раз, два! Раз, два! Випливайте з берегів, Вова юшки захотів!"
— Шмаркачі! Хулігани! Скрізь вас повно! Скрізь ви горлянки дерете! — Іван Панасович поспішливо зачиняє багажник, вони ховаються в кабіну, й біла "Волга" граціозно, як лебідь на воді, розвертається й пливе до асфальту — шукати інше красиве місце на лоні природи...
...Додому йдуть мовчки. Минають ліс, прим'яту траву, де зідпочивали після несподіваного змагання. Перед носом Володимира теліпається новий рюкзак Серафима з каструлею, триногою
і різним рибальським начинням. Володя сходить зі стежки, й вони ступають поряд. Очам відкривається панорама міста, по якому пливе пелехата тінь від білої хмари.
Серафим зупиняється, якусь хвилю стоїть там, де зранку займався акробатикою, озирається на ліс.
— Володь, вгадай, чого я в самбісти записався?
— І чого за підручники сів?.. Не знаю. Ходімо.
— Щоб бути сильнішим за них і потім чавити цих слимаків вонючих. Е-е-ей! Слимаки! — кричить раптом на всі долини і гаї, на весь ліс, на весь білий світ Серафим. — Ану виповзайте на поверхню, я вас буду чавити! Отак! Раз! Раз! Смерть паразитам! — і з його очей котяться скупі, може, останні дитячі сльози.