Се зовсім нейтральні люди. Вони на сцені говорять по-українськи, між собою по-польськи, а штуки виставляють найрадше жидівські. Нам їх не треба
"Руки вверх!" 2 Що, Що?
До кількох хвилин немиле, положення вияснилося і настало перемир'я, під час котрого всі поліцаї розпитували дружину про опришків, як виглядають, скільки їх, куди пішли і коли. В дружину вступив дух, зате в поліцаїв дух упав. Спізнилися!
По якійсь годині на поляні було пусто. Від'їхали артисти і артистки, відійшли поліцаї — і на поляні стало тихо, як у кождім театрі по виставі. Одначе підвечір того самого дня опришки тут знову забавлялися уже без театру. Пили за здоровля нічних гостей і поліції, їли сернину, а один з товариства навіть заспівав: "Гей, браття опришки, долийте до чарки!" Заспівав дуже погано. Де-де було йому рівнятися з Дяченком! Се було м'явкання кота в порівнянні з ревом лева.
1922